WSJ: Путін був зразком для наслідування для Сі, але війна проти України перетворила його в молодшого партнера

Чотири роки війни Росії проти України та економічної ізоляції перетворили главу Кремля Владіміра Путіна на прохача у відносинах з Китаєм. Тепер вони стають дедалі більш нерівноправними, пише видання The Wall Street Journal.

Видання нагадує, що ще у 2013 році Сі висловлював своє захоплення російським лідером, назвавши його своїм «зразком для наслідування». За словами джерел видання, Сі захоплювався здатністю Путіна займати місце за столом світових лідерів, незважаючи на те, що економіка Росії значною мірою залежить від нафти та газу, на відміну від економік США та Китаю.

“Тепер війна Путіна в Україні не просто затягнула Росію в болото. Вона надала Сі важелі впливу для завершення структурного перерозподілу сил, який уже тривав, перетворивши те, що колись було партнерством майже рівних сторін, на відносини, в яких Китай зараз домінує майже в усіх аспектах”, — пишуть журналісти.

Видання наголошує, що зараз Росія потребує Китаю набагато більше, ніж Китай — Росії. Коли Сі та Путін зустрілися у 2013 році, на частку Китаю припадало приблизно 10 % загального обсягу торгівлі Росії, а Європа залишалася головним економічним партнером. Сьогодні цей показник становить майже 40 %. На частку Китаю припадає близько третини експортних доходів Росії. На частку Росії припадає менше ніж 4 % загального обсягу торгівлі Китаю.

Журналісти також звернули увагу на фото з недавнього візиту Путіна до Пекіна. Китайські державні ЗМІ сфотографували Путіна поруч із гігантським портретом обох лідерів. Якщо дивитися збоку, здавалося, що на портреті Сі височить над Путіним, який з захопленням дивиться на нього знизу вгору.

Китайські дипломати повідомили виданню, що така композиція аж ніяк не мала на меті принизити Путіна. Але про чутливість Путіна до такого роду символіки статусу добре відомо. 

"Він дуже емоційно реагує на це. Будь-хто, хто ставився до нього з легкою зневагою, — це запам’яталося Путіну", — сказав фахівець з питань Росії у Школі передових міжнародних досліджень імені Джонса Гопкінса Сергій Радченко.

Історія китайсько-російських відносин є повчальним прикладом того, що відбувається, коли старший партнер переграє свою роль. Коли Мао Цзедун у 1950 році відвідав Москву, щоб укласти китайсько-радянський союз, радянські пропагандистські плакати зображували Сталіна трохи вищим за Мао — це був ретельно виважений сигнал про те, хто є старшим братом. Саме така наполегливість у прагненні до домінування зрештою розірвала союз у 1960-х роках.

“Урок цих відносин полягає в тому, що не слід використовувати своє становище старшого партнера для приниження молодшого партнера”, — сказав Радченко.

За його словами, досі Сі дотримувався цього уроку — надаючи Путіну простір для маневру, зберігаючи видимість рівності на публіці, навіть попри те, що реальна ситуація кардинально змінилася на користь Китаю.

Однак керувати ослабленим партнером для Сі виявляється складніше, ніж очікувалося.

Пекін все більше стурбований поглибленням військової взаємодії Росії з Північною Кореєю, яка направила війська для бойових дій разом із російськими силами в Україні. Така ситуація стурбувала китайських чиновників, які давно вважали Пхеньян частиною своєї сфери впливу.

Зокрема, Пекін побоюється, що будь-яка передача технологій з боку Росії посилить ядерний потенціал або підводні сили Північної Кореї та негайно зблизить Південну Корею та Японію зі США — що безпосередньо підірве спроби Пекіна скористатися напруженістю між Сеулом і Вашингтоном та залучити Південну Корею до сфери впливу Китаю.

Журналісти наголошують, що наразі довгострокова стратегія Пекіна залишається незмінною. Китай непомітно налагоджує відносини з російськими чиновниками та елітами, які формуватимуть країну після відходу Путіна. На думку деяких аналітиків, антизахідні настрої настільки структурно вкоренилися в російському суспільстві та інституціях, що переживуть того, хто їх розпалював.

Ця динаміка вказує на те, що ще десять років тому було б немислимим для Росії.

Як зазначає директор Центру «Карнегі Росія-Євразія» Олександр Габуєв, у Китаю є дуже хороші шанси “перетворити Росію на щось на зразок гігантського Лаосу чи гігантського Пакистану”.

“Країну, яка набагато більше залежатиме від Китаю, буде набагато тісніше пов’язана з Китаєм і набагато більше сприйматиме Китай як зразок та джерело сучасності”, — констатує Габуєв.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Китай позиціонує себе "нейтральним миротворцем", проте ширма дипломатичної стриманості приховує латентну підтримку. Саме КНР забезпечує до 90% російського імпорту у сфері військових технологій та товарів подвійного призначення, завдяки яким Москва здатна виготовляти зброю. Також, за даними західних розвідок, торік КНР таємно провела підготовку близько 200 російських військових, частина з яких зараз бере участь у війні проти України.

Про те, як Китай одночасно закликає до миру та заробляє на війні, розповідав Сергій Корсунський у статті "Війна як бізнес: як Китай заробляє на Росії й Україні".