День миротворців: як українські військові врятували тисячі людей у Боснії в 1995 році

Про операцію українських військових у Жепі йдеться у матеріалі Ukraine History про українських миротворців у Югославських війнах.

Українські миротворці в Боснії

Українські військові брали участь у миротворчій місії в колишній Югославії з 1992 року. Для Збройних сил України це була перша операція за кордоном. Станом на літо 1995 року в Боснії перебували понад тисяча українських військових, більшість із яких дислокувалися в Сараєві.

Навесні 1993 року навколо шести міст Боснії створили так звані зони безпеки ООН. Серед найбільш ізольованих були анклави Сребрениця, Жепа та Горажде. У Жепі та Горажде служили українські миротворці.

Після трагедії у Сребрениці наступною ціллю стала Жепа

У липні 1995 року війська боснійських сербів під командуванням генерала Ратко Младича захопили Сребреницю. Після цього близько 8 тисяч боснійських мусульман чоловічої статі були вбиті. Наступною ціллю стала Жепа, розташована за кілька десятків кілометрів від Сребрениці. У документах ООН про події 1995 року також зазначено, що після падіння Сребрениці Жепа залишалася ізольованою, а згодом була захоплена силами боснійських сербів.

В матеріалі "Телебачення Торонто" про участь України в миротворчій місії в Боснії і Герцеговині йдеться, що гарнізон українських миротворців у Жепі складався лише з 79 військових. Вони мали стрілецьку зброю та дев'ять бронетранспортерів. Українські військові мали стежити за пересуванням озброєних формувань і повідомляти про обстріли анклаву.

10 липня війська боснійських сербів почали обстрілювати Жепу. До міста також прибували біженці, яким вдалося вирватися зі Сребрениці. Українські миротворці опинилися під тиском обох сторін конфлікту.

Босняки вимагали, щоб українці звернулися до НАТО по авіаційну підтримку, тоді як серби вимагали не допустити ударів. Сербські військові захопили вісьмох українських миротворців і погрожували використати їх як живий щит у разі авіаударів.

Українські військові водночас не збиралися залишати позиції та складати зброю. За спогадами командира батальйону Сергія Мовчанюка, Ратко Младич по радіо вимагав припинити попереджувальний вогонь.

"За життя моїх солдатів відповідаю тільки я", — відповів український командир.

У другій половині липня ситуація стала критичною. Проти менш ніж сотні українських миротворців діяло близько двох тисяч військових боснійських сербів з артилерією та бронетехнікою.

23 липня до Жепи прибув український полковник Микола Верхогляд, заступник командувача миротворчими силами ООН сектору "Сараєво". Він почав переговори з Ратко Младичем про евакуацію цивільного населення. Про роль Верхогляда в операції також йдеться в його біографії, де зазначено, що він командував українським миротворчим контингентом у Жепі.

За словами Верхогляда, Младич хотів відокремити чоловіків віком від 17 до 60 років. Український полковник наполягав, щоб евакуювали всіх жителів без винятку і не розділяли сім'ї.

"Якби я попросив про нанесення повітряного удару по позиціях сербів, це було б зроблено. Але для мене такий крок був неможливий: серби погрожували розстріляти наших миротворців, якщо авіація почне бомбардування", — згадував Верхогляд.

Під час переговорів український офіцер домігся згоди на евакуацію всіх жителів. 25 липня з Жепи почали вивозити цивільних. Кожен автобус супроводжував щонайменше один український військовий, а чоловікам дозволили їхати разом із сім'ями.

Колону також супроводжували бронетранспортери французьких миротворців. Людей вивозили на території, які контролювала боснійська армія.

Евакуація тривала три дні. За даними, наведеними в матеріалі "Телебачення Торонто", ООН оцінювала кількість евакуйованих приблизно у 5 тисяч людей, тоді як українська сторона називала цифру 10 тисяч. Водночас з одного автобуса сербські військові зняли 36 чоловіків, подальша доля яких достеменно невідома.

Після евакуації українські миротворці, які повернулися на базу в Жепі, бачили, як сербські сили руйнували мечеті, мусульманські школи та оскверняли кладовища. Деякі боснійські цивільні, які залишилися в анклаві, загинули.

Як Микола Верхогляд домовився про евакуацію жителів

Роль українських миротворців у подіях у Жепі згодом оцінювали по-різному. Частина боснійської сторони звинувачувала миротворців у тому, що вони не вступили в бій із військами Младича, а евакуацію вважала примусовою депортацією.

Водночас безпосередній керівник Верхогляда Ерве Гобільяр через два тижні після подій направив лист із подякою тодішньому начальнику Генерального штабу України Анатолію Лопаті. Через 19 років колишній командувач військ ООН у Боснії Руперт Сміт також просив українську владу відзначити учасників тих подій.

Микола Верхогляд помер у травні 2021 року. У жовтні того ж року йому посмертно присвоїли звання Героя України.

Операція в Жепі стала одним із найвідоміших епізодів участі українських військових у миротворчих місіях. У липні 1995 року 79 українських миротворців в умовах облоги та загрози повторення трагедії Сребрениці взяли участь в організації евакуації тисяч мирних жителів.

Нагадаємо, раніше Фокус писав про історію ГУЛАГу — систему радянських таборів, через яку пройшли мільйони людей. У матеріалі розповідалося, як працювала репресивна машина СРСР, кого відправляли до таборів, у яких умовах жили та працювали ув'язнені й чому після смерті Сталіна система почала поступово занепадати.

Фокус також писав про те, як після Другої світової війни Німеччину розділили на окупаційні зони та як згодом з'явилися ФРН і НДР. У матеріалі розповідалося про рішення Ялтинської та Потсдамської конференцій, блокаду Західного Берліна, початок Холодної війни та подальше об'єднання Німеччини.