Фолкленди, Марадона та Бекхем: чому збірні Англії й Аргентини ненавидять одна одну вже 44 роки

Увечері 15 липня на ЧС-2026 розпочнеться найвибуховіший матч турніру — Англія – Аргентина. Після війни між цими країнами у 1982 році кожна гра несе в собі заряд давньої помсти. А скільки було скандалів і які легенди грали: Марадона, Бекхем, Почеттіно. Сьогодні черга Мессі та Кейна творити історію. Коротко про нагадує найяскравіші моменти легендарного протистояння.

Війна за Фолклендські острови – ворожнеча назавжди

У 1982 році аргентинська військова хунта на чолі з генералом Леопольдо Галтьєрі вирішила: «Досить говорити, час повертати наші острови!» І 2 квітня аргентинські війська висадилися на Фолклендах — і практично без опору зайняли столицю Порт-Стенлі.

Острови розташовані приблизно за 500 кілометрів від узбережжя Південної Америки, однак із XIX століття перебували під контролем Великої Британії.

«Залізна леді» Маргарет Тетчер (тоді 56-річна) відправила до островів найбільше після Другої світової війни військово-морське угруповання — понад сто кораблів, включаючи два авіаносці, десятки есмінців, підводні човни та близько 28 тисяч військовослужбовців.

Війна тривала лише 74 дні. 14 червня 1982 року аргентинський гарнізон капітулював.

За офіційними даними, Аргентина втратила 649 військовослужбовців, Велика Британія — 255 осіб, ще троє жителів островів загинули під час бойових дій. Були потоплені аргентинський крейсер ARA General Belgrano (загинули 323 моряки — половина всіх втрат Аргентини), британські есмінці HMS Sheffield, Coventry, кілька десантних кораблів і транспортів.

У результаті для Маргарет Тетчер ця перемога стала політичним успіхом і забезпечила їй перемогу на нових виборах.

А для Аргентини поразка стала національною травмою. Країна й досі вважає острови своєю територією, а питання їхньої належності регулярно порушується на засіданнях ООН.

«Рука Бога» від Марадони – як національна помста Аргентини

Усього через чотири роки після війни Аргентина та Англія зійшлися у чвертьфіналі чемпіонату світу в Мексиці — 22 червня 1986 року.

Саме тоді стався найвідоміший епізод в історії світового футболу. На 51-й хвилині капітан збірної Аргентини Дієго Марадона (25 років) вистрибнув разом з англійським воротарем Пітером Шилтоном і в боротьбі рукою відправив м'яч у сітку. Арбітри порушення не помітили, і гол було зараховано.

Після гри Марадона вимовив легендарну фразу: «Це була трохи голова Марадони і трохи рука Бога».

А вже за чотири хвилини сталося те, що багато хто й досі називає найкращим голом усіх часів. Отримавши м'яч на своїй половині поля, Марадона пройшов майже 60 метрів, обіграв п'ятьох англійських гравців і Шилтона, після чого спокійно закотив м'яч у порожні ворота.

Пізніше ФІФА визнала цей м'яч найкращим голом XX століття. Аргентина перемогла 2:1, а потім виграла чемпіонат світу. Для аргентинців це була своєрідна спортивна помста за поразку у війні. А в Англії той матч і досі називають найболючішою поразкою національної збірної.

Трагедія Бекхема: «зрадник, який підвів усю країну»

Минуло дванадцять років після знаменитої «руки Бога», і доля розпорядилася так, що наступна зустріч команд на чемпіонаті світу знову стала справжньою драмою.

30 червня 1998 року, чемпіонат світу у Франції, стадія 1/8 фіналу. У центрі уваги несподівано опинився 23-річний півзахисник збірної Англії Девід Бекхем.

Почалося все дуже спокійно. Уже на шостій хвилині аргентинець Габріель Батістута (29 років) реалізував пенальті. За чотири хвилини Алан Ширер (27 років) також з одинадцятиметрової позначки зрівняв рахунок.

А потім глядачі побачили один із найкрасивіших голів чемпіонатів світу. На 16-й хвилині Майкл Оуен, якому тоді було лише 18 років, промчав майже через усе поле, обіграв двох захисників і точно пробив у дальній кут. Цей м'яч пізніше неодноразово включали до списків найкращих голів світових першостей. Але перед самою перервою Хав'єр Санетті (24 роки) зрівняв рахунок.

Справжня катастрофа для Англії сталася у другому таймі. На 47-й хвилині Бекхем, лежачи на газоні після зіткнення з Дієго Сімеоне (28 років), злегка вдарив аргентинця ногою ззаду. Сімеоне ефектно впав, а данський арбітр Кім Мільтон Нільсен без вагань показав англійцеві червону картку.

Понад сорок хвилин Англія грала вдесятьох. Основний і додатковий час завершилися з рахунком 2:2, а в серії пенальті точнішою виявилася Аргентина — 4:3.

Для Бекхема наслідки виявилися страшнішими за саму поразку. Англійські таблоїди назвали його «зрадником», «ідіотом» і людиною, яка «підвела всю країну». Біля його будинку збиралися розлючені вболівальники, а на стадіонах Девіда освистували цілий рік.

Лише через багато років Дієго Сімеоне зізнався, що свідомо скористався ситуацією: «Так, я домагався його вилучення. Це була частина футболу. Тоді ми всі намагалися отримати перевагу», — розповідав аргентинець в інтерв'ю Fox Sports.

Сам Бекхем зізнавався, що той матч став найважчим випробуванням у його житті: «Я не міг вийти на вулицю. Мені здавалося, що вся країна мене ненавидить».

Реванш через чотири роки: Бекхем дочекався свого часу

7 червня 2002 року, чемпіонат світу в Японії та Південній Кореї, груповий етап, і знову Англія проти Аргентини.

Бекхему виповнилося 27 років, він став капітаном збірної Англії й приїхав на турнір з єдиною метою — закрити стару рану.

Вирішальним став епізод на 44-й хвилині.

Захисник збірної Аргентини Маурісіо Почеттіно (30 років), так-так, той самий, який на цьому чемпіонаті світу-2026 тренував збірну США, збив у штрафному Майкла Оуена. Не менш знаменитий нині арбітр П'єрлуїджі Колліна призначив пенальті!

Уся Англія завмерла — момент істини, помста, перемога, що буде? До м'яча підійшов саме Бекхем. Капітан сильно пробив низом у правий кут. Воротар вгадав напрямок удару, але врятувати команду не зміг. Англія перемогла — 1:0.

"Redemption" — «Спокута» — саме таким словом вийшли перші шпальти більшості англійських видань.

Цікаво, що через два десятиліття Почеттіно й Бекхем давно стали друзями, а сам аргентинець не раз із усмішкою згадував той пенальті, визнаючи, що саме його помилка допомогла англійцеві остаточно позбутися статусу «головного винуватця» країни.

Англія – Аргентина: що буде 15 липня 2026 року?

Отже, замість Марадони буде Мессі, Бекхема замінить Кейн. І ще буде чарівник Беллінгем. Загалом букмекери вважають, що Англія — невеликий фаворит (близько 51–52% на перемогу британців). Суперкомп'ютер Opta також віддає англійцям символічну перевагу — приблизно 51,9% на вихід до фіналу. Навіть без політичного й історичного підтексту сьогодні на нас чекає захопливий матч за вихід у фінал. Без емоцій не обійдеться. О 22:00 за Києвом.