Інфаркт, інсульти та ВІЛ: у полоні РФ помирає 60-річний тренер з Маріуполя

Дмитро Шурда / © ТСН

Інфаркт, два інсульти, ВІЛ-інфекція — всі ці страшні діагнози отримав один полоненийукраїнець безпосередньо у російських буцегарнях. І попри це, окупанти Україні його категорично не віддають.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Мар'яни Бухан.

Що відомо про Дмитра Шурду і як він потрапив до полону

60-річний Дмитро Шурда — відомий боксер, тренер та рефері з Маріуполя, якого ще навесні 2022 року росіяни заарештували просто на блокпості, коли чоловік хотів вирватися з міста, що вже було в повній облозі. У полоні Дмитро має офіційний статус цивільного. За Женевською конвенцією, цивільних росіяни мають віддавати без жодних обмінів. Натомість вони вже п'ятий рік жорстоко перевозять ледь живого чоловіка з однієї в'язниці до іншої.

Світлана — законна дружина Дмитра. Вона розповідає: колись вони разом закінчили один університет фізкультури, одружилися, народили та виховали двох доньок і щасливо жили в рідному Маріуполі. Дмитро — професійний боксер, працював тренером і спортивним арбітром. У лютому 2022-го він саме судив на змаганнях у Луцьку. Але одразу після початку повномасштабного вторгнення чоловік швидко поїхав додому, до своєї родини.

Світлана Шурда, дружина цивільного полоненого: «Він намагався терміново виїхати з Луцька, приїхати до нас у Маріуполь, щоб вивезти нас із міста, але одразу в нього це не вийшло».

Заїхати в окупований Маріуполь Дмитру вдалося лише на 11-й день великої війни. Ще 10 довгих днів знадобилося йому на те, щоб в умовах блокади знайти хоч якесь паливо для машини, якою можна було б вивезти родину.

Світлана Шурда / © ТСН

Світлана Шурда, дружина цивільного полоненого: «Ці десять днів здавалися нам пів роком. Але 16 березня чоловік дивом знайшов для нас машину, і в нас з’явилася нагода виїхати. Я виїжджала на машині з донькою, я сама була за кермом. Зі мною була ще моя знайома зі своєю донькою, син нашої спільної знайомої зі своєю дівчиною, з маленькою дитиною і з бабусею. Так нас було в машині семеро дорослих і одна дитина 3 років».

Дмитру в цій машині просто фізично не вистачило місця. Він залишився в місті шукати інше авто. Дорога до підконтрольного Україні Запоріжжя, каже Світлана, зайняла у них тоді дві важкі доби. І лише там, вже безпечно приїхавши, жінка дізналася: чоловік справді знайшов іншу автівку, але виїхати з російської окупації так і не зміг.

Арешт на блокпості та вирок за фото прапора

Світлана Шурда, дружина цивільного полоненого: «Коли він виїжджав із Маріуполя, його зупинили окупанти на блокпості і під час перевірки в нього в телефоні знайшли фотографію з прапором. Я так зрозуміла, це був прапор червоно-чорний. Росіяни побачили фото — і почалося».

Дмитра жорстко затримали і відвезли на багатогодинний допит.

Світлана Шурда, дружина цивільного полоненого: «Його звинувачували в участі в терористичних організаціях саме через його фотографію прапора. Я так думаю, на той момент, якщо ви пам’ятаєте їхню пропаганду, червоно-чорний прапор — це для них одразу "Правий сектор».

Світлана тоді ще наївно вірила, що цивільного чоловіка після допитів швидко відпустять. Цього не сталося, але через деякий час він усе ж таки зміг зателефонувати: «Свєта, у мене стався інфаркт, я зараз перебуваю в Донецьку в лікарні. Потім я тобі все детально розкажу». Проте жодних подробиць того, що сталося, Світлана не знає і досі. З донецької лікарні влітку 2022-го росіяни перевезли Дмитра у в'язницю в окуповану Горлівку.

Цей важкий період збігається за часом із великою перемогою їхньої молодшої доньки Вероніки на чемпіонаті Європи зі стрибків у воду, що проходив у Австрії. Свою заслужену золоту медаль дівчинка зі сльозами присвятила батькові. А в інтерв'ю телепрограмі «Сніданок з 1+1» вона розповіла всій країні, що їхня родина навіть не знає, де зараз перебуває батько: «Немає абсолютно ніякого зв’язку з ним».

Це щире інтерв'ю маленької Ніки уважно подивилися і самі російські окупанти. І підло використали його під час допитів проти Дмитра.

Світлана Шурда, дружина цивільного полоненого: «Вороги, я не знаю, хто саме там його допитував, але вони заявили йому, що донька нібито, даючи це інтерв’ю, відкрито сказала, що мій чоловік активно допомагав "Азову" в той час — до повномасштабного вторгнення та після нього. Хоча нічого такого в інтерв'ю не було взагалі, але вони свідомо перекрутили і використали це саме таким чином».

«Два інсульти, ВІЛ і туберкульоз»: що розповіли звільнені з полону РФ

Наступну коротку звістку від Дмитра родина отримала лише навесні 2023-го, коли окупанти записали і цинічно виклали в інтернет коротке відео з полоненим, де він каже: «Всім привіт».

На перший погляд, на цьому відредагованому відео — відносно здорова людина. Але це абсолютно не так, з болем зазначає вже звільнений з полону товариш Дмитра — Роман Макаренко.

Роман Макаренко, звільнений із російського полону: «Це був 23-й рік. Було все погано, дуже погано. В нього було аж два інсульти там. Його там і відкачували, і швидка допомога до нього приїжджала. Це ще в Горлівці було. А потім, коли нас привезли у Торез, то там уже в нього виявили і туберкульоз, і ВІЛ-інфекцію».

Роман розповідає, що разом із Дмитром вони пройшли через дві жахливі колонії так званої «ДНР». Саме в цих нелюдських умовах він і отримав діагнози: інфаркт, інсульт та ВІЛ. Згодом, восени 2024-го, Дмитру Шурді російські тюремники заявили, що він нібито їде додому на обмін, і забрали його з тюрми.

Роман Макаренко, звільнений із російського полону: «Ми всі там щиро молилися, що він нарешті додому їде. Але коли я сам повернувся з полону, почав одразу його шукати, знайшов його дружину Світлану, подзвонив їй, але вона каже — ні. Діми вдома досі немає».

Замість обміну в Україну Дмитро опинився спочатку в далекій в'язниці Алтайського краю РФ, а потім — у СІЗО №2 міста Вязьма у Смоленській області. Там його і без того критичний стан ще більше погіршився.

Олександр Кім, звільнений із російського полону морпіх: «Коли він покидає стіни камери, в нього миттєво починається сильна панічна атака: він задихається, не може нормально сказати жодного слова, сформулювати думку, він сильно заїкається. Йому дуже складно взагалі будь-що робити».

Морпіх Олександр Кім додому повернувся в останньому великому обміні. Чоловік зізнається, що погодився говорити з журналістами ТСН лише заради того, аби якось допомогти Дмитру. Адже його поточний стан критичний настільки, що навіть жорстока адміністрація російської тюрми дозволяє йому вдень лежати на ліжку — чого в тюрмах РФ зазвичай нікому і ніколи не дозволено робити.

Олександр Кім, звільнений із російського полону морпіх: «Там є десь приблизно 30% важкохворих полонених, які отримують зранку на ранковій перевірці медикаменти. І я вам скажу відверто: його стан на тлі всіх інших — найгірший».

Родина та друзі Дмитра у розпачі зверталися куди тільки могли. Роман Макаренко додає: «Куди ми тільки не просили. Зверталися у Федерацію боксу України, і вони вже три рази нам казали, що нібито все роблять, але ж по факту Федерація боксу взагалі нічого не зробила для його порятунку».

Пані Світлана також не опускає рук: «Де тільки можна було, я всюди зверталась. Розмовляла з місією ООН — вони моніторять усі ці питання з полоненими. Розмовляла з мером Києва Віталієм Кличком, бо він колишній боксер, думала, може він таким чином якось допоможе. Всі лише обіцяють...».

Чітко розуміючи критичний стан свого чоловіка, нині Світлана найбільше боїться найгіршого. Жінка зі сльозами зізнається: «Кожен раз, коли я чую в новинах, що скоро буде обмін, або що вже пройшов обмін тілами загиблих, у мене просто завмирає серце. У нього немає часу. У нього кожен день життя може ось так раптово закінчитися. Він живе лише тим, що мріє нас усіх ще раз побачити — мене і дівчат».