Китай та РФ: що далі?

Примітка редакції. Нова вісь зла була збудована прямо під носом України, Європи і США. І цей факт доведеться прийняти.

Історично близькість між Росією й Китаєм не була чимось само собою зрозумілим. Сьогодні їх об’єднують авторитарні претензії на владу та недовіра до світового порядку, сформованого під впливом США.

Однак під час Холодної війни Москва і Пекін були запеклими суперниками. Після розриву між Мао Цзедуном і Микитою Хрущовим братні комуністичні держави сперечалися через ідеологію і проходження кордонів. У 1969 році на річці Уссурі вони опинилися на межі війни.

Лише наприкінці 1980-х років відносини знову нормалізувалися. За правління Володимира Путіна та його китайського колеги Сі Цзіньпіна вони стали, ймовірно, найкращими за всю історію.

Розслідування SPIEGEL і його партнерів показує: між Москвою і Пекіном формується військове партнерство з розподілом ролей, у якому обидві сторони закривають власні прогалини. Росія привносить досвід реальної війни на виснаження, Китай — електроніку, напівпровідники і верстати.

Те, чого Росія навчається в Україні, Китай може використати з огляду на Тайвань. Те, що розробляє Китай, Росія може застосувати на фронті.

«Існують промислові каталоги, в яких зазначено, хто що виробляє», — каже Павло Лузін із Saratoga Foundation, аналітичного центру з питань безпеки та Росії, що базується у Вашингтоні. Уже багато років Лузін відстежує російсько-китайську торгівлю товарами подвійного призначення. — «Деякі позиції з каталогу можна купити відкрито, інші — ні. Для останніх, вочевидь, й організовують такі заходи, як російсько-китайський форум».

Попри всю техніко-військову залежність від китайських товарів, Росія має іншу вирішальну перевагу. І ця перевага має моторошний вигляд. Річ у тім, що Китайська Народна Республіка не брала участі у військових конфліктах від 1980-х років. Тоді відбувалися останні прикордонні сутички з В’єтнамом.

Росія уже понад чотири роки посилює свою загарбницьку кампанію. Її військові можуть привнести в партнерство досвід, здобутий на полі бою в Україні. І цей досвід вже коштував життя сотням тисяч людей.

Зовсім нещодавно китайські офіцери змогли скласти про це особисте уявлення. За інформацією SPIEGEL, Народно-визвольна армія Китаю направила на фронт в Україні одразу кількох високопоставлених військових. Зрозуміло, як спостерігачів.

«Відомості про значний масштаб китайської підтримки російських військових викликають надзвичайне занепокоєння», — заявив федеральний міністр закордонних справ Йоганн Вадефуль із ХДС після того, як ознайомився з основними висновками розслідування. — «Китай повинен розуміти, що це зачіпає абсолютне ядро європейських безпекових інтересів».

Будь-яка підтримка загарбницької політики Кремля, який порушує міжнародне право, продовжує цю війну й надалі лише спричиняє нові страждання.

Посольство Китаю в Берліні, натомість, письмово повідомило: «Відповідні твердження не мають жодного фактичного підґрунтя і є нічим іншим, як наклепом і дифамацією». Співпраця між Китаєм і Росією «не спрямована проти третіх сторін» і «не зазнає впливу третіх сторін». Російську загарбницьку війну проти України посольство називає «українською кризою».

Китай, як заявляється, «завжди займає об’єктивну і справедливу позицію», виступає за політичне врегулювання й у свій спосіб намагається «сприяти миру і просувати переговори». Ані посольство Росії, ані компанії, залучені до форуму, не відповіли на прохання про коментар. Втім, альянс Росії й КНР турбує не лише ЗМІ.

У лютому німецький канцлер Фрідріх Мерц відвідав Пекін. В особистій розмові з Сі він прямо порушив питання китайської підтримки російської війни проти України. За словами людей, обізнаних зі змістом зустрічі, спочатку Сі ухилявся від теми. Однак Мерц повернувся до неї: це важливо.

Наскільки саме важливо, свідчить документ про російсько-китайські плани досліджень новітніх військових технологій, який опинився у розпорядженні SPIEGEL і партнерів. Згідно з ним, від кінця травня до початку червня 2023 року в Москві 16 китайських і 13 російських представників обговорювали спільне розроблення «інтегрованих систем озброєння» для протидії балістичним ракетам.

Це випливає зі звіту про зустріч, розписаного на шість сторінок. Результати зафіксовані російською і китайською мовами. Фактично це щось більше, ніж звичайний протокол засідання, але менше за сам договір. Втім, документ можна назвати угодою.

Відповідно до нього, обидві сторони домовляються про «поглиблену технічну співпрацю у сфері протиповітряної і протиракетної оборони» та наголошують на її значенні для «зміцнення всеосяжного стратегічного партнерства між Китаєм і Росією».

Китайську делегацію очолював полковник Тун Сяофен, який працює на Центральну військову комісію. Китайська Народно-визвольна армія не є державними збройними силами, а безпосередньо підпорядковується Комуністичній партії Китаю. Її верховним головнокомандувачем є Сі Цзіньпін — у статусі голови Центральної військової комісії.

Комуністична партія, як часто іронізують експерти з Китаю, є «чорною скринькою», яку важко зрозуміти ззовні. Однак Військова комісія — це суцільна «чорна скринька» всередині такої ж «чорної скриньки». Вона організована як таємне товариство всередині і без того закритого середовища.

Цей апарат розміщується в Міністерстві оборони на заході Пекіна, на вулиці Фусінлу, в герметично захищеній військовій будівлі. Безпосередньо поруч розташований Військовий музей. Там, зокрема, виставлені американські розвідувальні літаки U-2, збиті під час Холодної війни.

Протягом останніх місяців сама Військова комісія опинилася під величезним тиском. Із семи членів, призначених на партійному з’їзді восени 2022 року, на службі залишилися лише двоє. Усіх інших усунули з посад або вони зникли з публічного простору, переважно через звинувачення в корупції.

Полковник Тун, вочевидь, уникнув цих потрясінь. Він є заступником керівника напряму у Департаменті розвитку озброєнь Центральної військової комісії. Цей підрозділ ухвалює рішення щодо планування, досліджень, випробувань і закупівлі військової техніки.

У протоколі таємної зустрічі також неодноразово з’являється ієрогліф «Жун» — це прізвище Жун Сяояна, представника China Precision Machinery Import and Export Corporation у Росії. Державний експортер озброєнь уже багато років перебуває під санкціями США. До його портфеля входить, наприклад, зенітний ракетний комплекс FD-2000, здатний перехоплювати літаки, крилаті ракети або дрони.

Отже, на зустріч прибули представники структур, які розробляють та експортують зброю, розробляють сенсори, вдосконалюють протиповітряну оборону та забезпечують захист військового зв’язку. Те саме стосується й російської сторони: за столом сиділи представники державного експортера озброєнь «Рособоронекспорт», а також державного оборонного концерну «Алмаз-Антей». Він виробляє основну частину засобів ППО для ЗС РФ.

Китайським гостям провели екскурсію Науково-дослідним інститутом приладобудування імені Тихомирова на південно-східній околиці Москви. Там розробляють радари й системи керування вогнем для бойових літаків і наземних комплексів протиповітряної оборони. Росіяни, очевидно, хотіли продемонструвати свої технічні можливості. Китайці, як зазначено в документі, висловили «вдячність за відкритий прийом».

Після цього перейшли до суті: делегації погодили «розроблення системи протиповітряної і протиракетної оборони наступного покоління», яка має бути здатна протидіяти балістичним ракетам. Над такою зброєю працюють передусім Сполучені Штати. Народно-визвольна армія Китаю вже багато років цілеспрямовано готується до зіткнення з американцями в Тихоокеанському регіоні.

Згідно з документом, сторони мають спільно створити засоби командування й керування для наземних пусків ракет, а також «високоманеврову керовану ракету для інтегрованої протиповітряної оборони». Система повинна бути здатною перехоплювати гіперзвукові ракети на кінцевій ділянці польоту на висоті до 40 кілометрів, а також балістичні ракети середньої дальності з радіусом дії до 4 тисяч кілометрів.

На Заході на це здатні лише найсучасніша версія американської системи протиповітряної оборони Patriot або американська система протиракетної оборони THAAD. Запланований російсько-китайський аналог перевершив би також усі системи, які нині перебувають на озброєнні російської армії, так само як і системи Народно-визвольної армії Китаю.

Цей проєкт виглядає так, «ніби його мотивує прагнення завчасно перехоплювати таку зброю, як нова наземна гіперзвукова ракета Збройних сил США», каже Джастін Бронк із Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень у Лондоні. Мета, вочевидь, полягає в тому, щоб захистити як Китай, так і Росію від високоточних ударів із великої відстані. Ймовірно, проєкт розрахований на досягнення оперативної готовності приблизно до 2030 року.

Масштаб співпраці між Пекіном і Москвою дивує навіть експертів. Ключові спроможності, такі як системи протиповітряної і протиракетної оборони, а також радари раннього попередження, Росія досі залишала виключно у своєму розпорядженні.

«Це святе святих — те, чим ані Росія, ані Радянський Союз ніколи не хотіли ділитися», — каже Павло Лузін, який уже багато років документує торгівлю товарами подвійного призначення. — «Але тепер Росія все ж готова це зробити».

Зустріч 2023 року в Москві не була першою, як випливає із записів. У них згадується проєкт, який обидві сторони обговорили під час попередньої зустрічі. На цій основі було уточнено технічні деталі. Вони відповідали «зміненим вимогам китайської сторони».

Тоді проєкт, очевидно, перебував на ранньому етапі, однак уже йшлося про практичну реалізацію. Обговорювалося створення прототипів. Було сформовано робочі групи й ухвалено рішення проводити регулярні відеоконференції — «щонайменше раз на квартал захищеною лінією». Завершальні переговори по контракту запланували на четвертий квартал 2023 року в Пекіні.

Якого розвитку відтоді набув цей проєкт, за наявними документами відтворити неможливо. Однак впадає в око, що представники обох сторін регулярно подорожують туди й назад: у російського переговорника, менеджера «Рособоронекспорту» Андрія Ковальова з грудня 2023 року до січня 2025-го було зафіксовано вісім перельотів між Росією та Пекіном і Гонконгом.

Щодо Чжао Тінтін, керівної співробітниці державного китайського оборонного концерну, у відповідних базах даних після її повернення із зустрічі в Москві виявлено ще десять перельотів між Пекіном і Шереметьєво. Останній візит Чжао до Росії відбувся не так давно: 21 червня вона прибула до російської столиці.

Наступна можливість продовжити ці плани, ймовірно, з’явиться у четвертому кварталі поточного року. Тоді, за інформацією SPIEGEL і «The Insider», має відбутися шоста таємна російсько-китайська зустріч — цього разу не в Єкатеринбурзі чи Гуанчжоу, а в російському Санкт-Петербурзі.

Для Німеччини й НАТО це створює нову стратегічну ситуацію. Підтримуючи російську війну, постачаючи дрони, навчаючи військових і спільно з Москвою розробляючи нове озброєння, Пекін поєднує два театри конфлікту, які тривалий час розглядали окремо: Україну і Тайвань, Європу й Азію.

Для цього Москві й Пекіну не потрібен формальний союз. Достатньо того, що вони мають однакових ворогів.