РФ оголює Арктику: чому системи ППО С-300 та С-400 тікають з півночі

Навколо авіабази «Рогачово» на архіпелазі Нова Земля, де з серпня 2015 року існувала ракетна база, вивезено значну частину засобів протиповітряної оборони. Колись добре захищені позиції тепер містять мінімум оборонних систем.

Аналогічна ситуація спостерігається в Сєвєродвінську, місті на Білому морі, що є центром будівництва та ремонту російських атомних підводних човнів. Близько двох десятків систем С-300 та С-400 зникли з місць, спеціально обладнаних для їх розміщення, залишаючи стратегічно важливий об'єкт фактично без прикриття.

Професорка Норвезького інституту оборонних досліджень Катажина Зиск зазначила, що це є свідченням «зростаючої невідповідності між цілями, які Росія повинна захищати, та наявними у неї пусковими установками, перехоплювачами та підготовленим персоналом». На її думку, Росія не очікує найближчим часом великомасштабного нападу в Арктиці і тому може зменшити рівень захисту без неприйнятного ризику.

За даними досліджень на основі відкритих джерел, близько 60% російських систем ППО С-300 та С-400 було переміщено з місць дислокації до лютого 2022 року. Ці підрозділи здебільшого залишилися на місцях лише навколо ядерних ракетних шахт та аеродромів стратегічних бомбардувальників.

Місцезнаходження однієї з вивезених систем із Сєвєродвінська стало відомим завдяки сумній звістці. Пілот російської ракетної установки С-400 підполковник Володимир Спиридонов загинув у Криму у квітні 2024 року. Його тіло повернули до Сєвєродвінська для поховання, що дозволило відстежити шлях однієї з систем.

Перекидання систем ППО з Арктики може бути викликано зростаючою потребою оборони інших регіонів Росії від українських атак. Українські дрони завдають ударів по російських нафтопереробних заводах, що призвело до падіння обсягів переробки нафти в Росії до найнижчого рівня за понад 21 рік.

Наприклад, у квітні дрони атакували Сизранський нафтопереробний завод у Самарській області, вразивши установку АВТ-5, відповідальну за первинну переробку нафти. Експерти вказують, що атаки на НПЗ є частиною ширшої стратегії, спрямованої на економічну машину Кремля, і наступним етапом може стати тиск на всю нафтову логістику — від трубопроводів до танкерів і морських портів.

«Це свідчить про те, що Росія не очікує найближчим часом великомасштабного нападу в цьому регіоні і вважає, що може зменшити рівень захисту там, не наражаючись на неприйнятний ризик», – прокоментувала тенденцію професорка Норвезького інституту оборонних досліджень Катажина Зиск.

Така стратегічна переорієнтація захисних засобів підкреслює зміщення пріоритетів оборони Росії, що відкриває нові виклики та ризики для її арктичних об’єктів. Подальші події покажуть, наскільки виправданим є такий баланс ризиків у довгостроковій перспективі.