Від Лісового до Федорова: про чиє звільнення в Кабміні Свириденко ходило найбільше чуток

Кадрові ротації в уряді є улюбленою темою для обговорення в кулуарах влади. Часто за регулярними «зливами» про чергове звільнення криються не реальні плани Банкової, а прихована апаратна боротьба чи спроби промацати реакцію суспільства. Журналіст Коротко про згадував хронологію з міністерськими «відставками» у Кабміні Свириденко і склав своєрідний рейтинг міністрів, чиї імена найчастіше фігурували у чутках про звільнення.

Інсайдерські гойдалки з Федоровим

Найчастіше протягом останнього року ходили чутки про звільнення одного з найуспішніших міністрів Михайла Федорова. Розмови та медійні вкидання щодо його звільнення чи переведення на іншу посаду мали майже системний характер. Спочатку Федоров обіймав посаду віцепрем'єра з цифрової трансформації, потім першого віцепрем'єра. Проте у січні 2026 року він отримав несподіване призначення на посаду міністра оборони України.

Після переходу Федорова до оборонного відомства чутки про його можливу відставку не припинилися, а лише посилилися. У політичних кулуарах та медіа регулярно обговорювалося невдоволення Офісу Президента темпами мобілізації та деякими управлінськими рішеннями всередині міністерства.

А буквально напередодні офіційного оголошення про перезавантаження Кабміну у липні 2026 року в політичних колах активно циркулювала інформація, що Володимиром Зеленським розглядався варіант повернення Федорова до Мінцифри, призначення його на «символічний пост» або навіть висування у прем'єри (від чого він, за даними джерел, відмовився). На його місце в Міноборони чутки наполегливо пророкували чинного голову МВС Ігоря Клименка.

Лісового та Ляшка «звільняли» найчастіше

Слідом за кількістю чуток та інсайдів йдуть міністри освіти та охорони здоров'я Оксен Лісовий і Віктор Ляшко. Розмови про швидке звільнення Лісового мали хвилеподібний характер і загострилися до літа 2026 року.

Ще наприкінці 2025 року у Верховній Раді депутатами було зареєстровано офіційну постанову про його відставку. У провину міністру ставили проблеми з фінансовою звітністю перед міжнародними донорами, корупційні ризики при реорганізації регіональних вишів та необґрунтовані витрати на друк підручників.

До літа 2026 року інсайди у медіа та заяви нардепів про його швидку відставку стали публічними. Обговорювався сценарій, за яким Лісового звільнять без призначення наступника, залишивши міністерство на виконувача його обов'язків - заступника Миколу Трофименка. Сам Лісовий публічно заявляв, що готовий у разі відставки повернутися до лав ЗСУ.

Чутки про відставку голови МОЗ Віктора Ляшка тяглися ще з часів минулого уряду та загострилися у Кабміні Свириденко. Головним тригером для кулуарних розмов про відставку Ляшка став масштабний корупційний скандал довкола медико-соціальних експертних комісій (МСЕК) наприкінці 2024 року. Незважаючи на те, що міністр тоді відмовився йти за власним бажанням, Офіс Президента продовжував розглядати його як уразливу фігуру.

Навесні та влітку 2026 року Ляшко потрапив під шквал критики через процес розбронювання частини медичних працівників для потреб ЗСУ, що спровокувало кадрову кризу у цивільних лікарнях. Тому почали відкрито вимагати зміни керівництва МОЗ через низькі зарплати лікарів і невиплати прифронтових надбавок. В результаті і Лісовий, і Ляшко підійшли до моменту офіційного розпуску Кабміну у липні 2026 року у статусі головних рекордсменів за кількістю прогнозованих відставок.

Шмигаля «зміщували» за традицією, а Марченка - через МВФ

Крім уже згаданих міністрів, протягом останнього року під постійним прицілом чуток про відставку знаходилася ще низка ключових фігур Кабміну Свириденко. Серед них - Денис Шмигаль. Експрем'єр, який в уряді Свириденко обійняв посаду міністра енергетики, був постійним фігурантом чуток про звільнення через важку ситуацію в енергосистемі, постійні відключення та загрози перед зимою. Офіс Президента регулярно шукав винних. Чутки відправляли Шмигаля у відставку майже кожного місяця.

Позиції глави Мінфіну в Кабміні Свириденко Сергія Марченка також «штормило» протягом усього року. Марченка регулярно «знімали» у кулуарних прогнозах через складнощі у переговорах з МВФ та жорсткі вимоги міжнародних партнерів. Конфлікт також виникав і навколо «Вовиної тисячі». Чутки про відставку загострилися, коли Мінфін висловлював приховане скептичне ставлення до масштабних соціальних популістських виплат, які просувала Банкова, вказуючи на дефіцит бюджету.

Традиційно «розстрільне» крісло Мінветеранів

Крісло керівника Міністерства у справах ветеранів давно набуло в кулуарах статусу одного з найбільш політично вразливих. Ще з часів гучної відставки Юлії Лапутіної на початку 2024 року відомство перебуває під пильною увагою. Не оминули чутки і нинішню главу міністерства Наталю Калмикову, призначену восени 2024-го.

Протягом 2025–2026 років у профільних медіа періодично випливали інсайди про можливу ротацію в міністерстві. Калмиковій доводилося працювати в умовах жорсткого бюджетного дефіциту та під постійним тиском з боку громадськості, яка потребувала прискорення реформ та цифровізації послуг для ветеранів. І хоча на момент липневого перезавантаження Кабміну розмови про її заміну активізувалися, конкретного наступника кулуарні джерела так і не назвали.

На тему

Ланцюгову реакцію запустила посол у США

Посол України в США Ольга Стефанишина формально перебувала на дипломатичній посаді, але чутки навколо неї запустили нинішній розвал Кабміну Свириденко. У політикумі активно курсували інсайди, що Національне антикорупційне бюро (НАБУ) готує проти неї підозру, пов'язану з декларуванням нерухомості та минулими справами. Саме чутки про її токсичність у Вашингтоні змусили Офіс Президента екстрено влаштовувати перестановки у владі. Стефанишина подала у відставку за власним бажанням, а на її місце посла до США відправляють саму Юлію Свириденко, яка поки що нібито згоди на нову посаду не дала.