Батьки дітей з інвалідністю і служба в ЗСУ: чому експерти вимагають змін до закону

Чому варто дозволить батькам дітей з інвалідністю звільнятися зі служби

В законодавстві щодо прав батьків дітей з інвалідністю виникла колізія. Якщо батько чи мати встигли оформити відстрочку до мобілізації, то вони можуть залишатися вдома. Натомість ті, хто вже служить, не мають права на звільнення, аби допомагати іншому з батьків виховувати дитину. Їхні права пропонують прирівняти, адже потреби в таких родин однакові. Про це йшлося на публічній експертній зустрічі щодо законопроєкту №15057, передає 24 Канал.

Є ситуації, коли батьки дізнаються про діагноз своїх дітей вже коли долучилися до війська. Інші ж пішли добровільно, але станом на зараз не можуть залишати сім'ю без своєї допомоги. Таких проблем багато, але родин, де б дитина мала інвалідність, а батько служить – насправді мізерна кількість. А тому доводи Міноборони про те, що цей законопроєкт негативно вплинув би на обороноздатність, експерти вважають необґрунтованими.

Вікторія Базелюк, представниця Українського центру захисту прав людини, повідомила, що експерти опублікували роз'яснення щодо підстав звільнення військових зі служби. Вони зазначають, що проблема відмов щодо звільнення для догляду за дитиною системна. І вона потребує вирішення на законодавчому рівні.

Саме тому Український Центр захисту прав людини звернувся до голови Верховної Ради України із закликом забезпечити якнайшвидший розгляд законопроекту №15057.

Хочете щодня читати оперативні та якісні новини Додайте 24 Канал у вибрані в Google Додати

У зверненні ми наголосили, що його прийняття необхідне не лише для підновлення справедливості щодо захисників, а насамперед для забезпечення прав дітей з інвалідністю та виконання міжнародних зобов'язок України,
– повідомила пані Вікторія.

Представниця УЦЗПЛ на зустрічі озвучила лист від військовослужбовиці, яка переймається долею своєї дитини, яка має інвалідність.

За словами жінки, частина не дозволяє їй звільнитися, бо в дитини є батько. Військова з ним давно розлучена й дитина фактично залишилася без батьківського опікування. Зараз мати сплачує послуги няні та не має можливості забезпечити дитині необхідну реабілітацію.

Інший випадок, про який розповіла експертка, стосується батька-військового, у якого народилася друга дитина із серйозними проблемами зі здоров'ям. Мати виховує їх сама, а батько все ж не має права на звільнення, щоб допомогти родині.

Таких історій є багато, але держава не планує змінювати законодавство, аби захистити інтереси таких дітей.

Саме в цих історіях полягає проблема законодавства і прогалин. Депутатам необхідно невідкладно проголосувати за законопроект №15057… Складається враження, що наразі держава оцінює ситуацію дитини виключо за формальними критеріями. Якщо юридично існує другий із батьків, значить питання вирішене. Але дитина – це не запас у державному реєстрі. Дитина не живе у статті закону, дитина живе у реальному житті, особливо дитина з інвалідністю,
– каже Вікторія Базелюк.

Тобто здоровий глузд каже, що дитині з інвалідністю потрібне не формального існування батьків, а їхня реальна присутність. Дитина потребує лікування, постійної реабілітації, супроводу до лікарів, спеціального навчання, психологічної підтримки. Успіхи дитини в більшості випадків залежать від участі обох батьків у її житті.

Як розповіла представниця Центру, міжнародне право вже давно відійшло під формального підходу. Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини встановлює один із найважливіших принципів міжнародного права – найкращі інтереси дитину. Тобто важливо не те, що написано в документі, а те, як буде краще самій неповнолітній.

Експерти наголошують, що в час, коли всі говорять про необхідність підтримки сімей військових і захист дітей, держава не може змінити закон, аби зробити краще життя для малечі, якій і так важко. І це при тому, що батько, який не служить у війську, право на відстрочку має.

У центрі захисту прав людини переконані, що така позиція не відповідає Конституції, міжнародним стандартам, а також принципу людяності. Представниця підсумувала: законопроєкт №15057 виправляє помилку. Він повертає державну політику щодо дитини, а не формальну юридичну конструкцію.

Що ще кажуть експерти про законопроєкт щодо можливості звільнення зі служби батьків дітей з інвалідністю

Спікери, які виступили на зустрічі, теж висловилися, чому законопроєкт важливий.

За словами адвокатки Дар'ї Тарасенко, законопроєкт No15057 не створює нові права, а усуває неузгодженість.

Такої ж думки притримується Микола Комаровський, член ГО "Харківська правозахисна група". Він каже, що зміни спрямовані на усунення неузгодженості між двома законами і повернення спеціальному правовому статусу дитини з інвалідністю визнаного юридичного значення.

Лікарі заявили, що перебування обох батьків разом з дитиною дозволяє їй правильно розвиватися й мати стабільну реабілітацію.

Директорка Центру комплексної реабілітації для дітей та молоді з інвалідністю Оболонського району Києва підсумувала, що участь обох батьків або наявність надійної системи підтримки є важливим чинником стабільного розвитку дитини.

Лікарка-психіатриня, магістерка спеціальної педагогіки, співзасновниця ГО "Відмінні поруч" Оксана Сантай переконана, що законопроєкт також важливий для треба розглядати профілактики важких психічних криз у родинах і захисту найкращих інтересів дитини.

Тобто всі експерти бачать в ініціативі лише захист дітей та родин, які потребують підтримки. Саме на цьому автори проєкту будуть говорити колегам у Раді.

Проблема виникла давно

Зміни в законі України у 2024 році ускладнили можливість звільнення з військової служби для батьків дітей з інвалідністю, якщо є інші родичі, здатні виховувати дитину. Ініціативна група матерів, які виховують дітей з інвалідністю, намагається домогтися змін у законодавстві, підкреслюючи, що підтримка таких родин є важливою і для дітей, і для суспільства.

Законопроєкт не можуть ухвалити зокрема через позицію Міністерства оборони. У відомстві кажуть, що не можна, аби батьки дітей з інвалідністю покидали військову службу. На думку посадовців, це призведе до відтоку значної кількості військовослужбовців.