Як телемарафон висвітлював чутливі для влади події 7 липня

Протягом одного дня 7 липня у внутрішній політиці сталися три події, які мали пряме або високоймовірне відношення до наступу влади на свободу слова:

Печерський райсуд заборонив виданню «Слідство.інфо» публікувати розслідування про 143 квартири та іншу нерухомість брата директора ДБР;

президент Зеленський підписав указ, яким запроваджував санкції РНБО проти колишнього нардепа Берези;

ДБР провело обшуки у виробника дронів «Vyriy Industries» і його директора, співвласника видання «Бабель».

З точки зору інформування телеглядачів про суспільно значущі події, важливим є те, як це робить один із найбільших (у нинішніх обставинах) телевізійних мовників — це телемарафон, який фінансується державним коштом і який від дня його створення претендує на ексклюзивну роль «єдиного» інформатора українського суспільства.

Для порівняння згадуватиму і те, як ці ж теми висвітлював у своєму телевізійному ефірі Суспільний мовник.

7 липня ефір телемарафону ділили два телеканали: «Ми — Україна» й «1+1». Про судову заборону публікації розслідування журналістів «Слідства.інфо» щодо нерухомості брата директора Державного бюро розслідувань Сухачова цілком передбачувано, як на мене, інформаційні редакції обох телеканалів просто не повідомляли. Хоча зрозуміло, і там, і там працюють настільки досвідчені редактори і журналісти, що мені важко запідозрити їх у профнепридатності. Маю припущення, що всі вони прекрасно розуміли і суспільну значущість цієї події, і безпрецедентність такого рішення суду, і навпаки його прецедентне значення для наступних подібних заборон і обмежень роботи журналістів (і не тільки розслідувачів), і навіть розуміли так улюблену журналістами цих каналів (особливо ж одного з них) «скандальність» події.

Не допомогло нічого, а глядачі телемарафону так і не довідалися про подію, яка грубо і безпідставно обмежує їхнє право знати, що відбувається в країні. Не можу також залишити за дужками і те, що геть не спрацювало і таке поняття, як корпоративна солідарність журналістів. Утім, здається, про таку професійну солідарність давно дарма говорити, адже чим підтримати колег бодай повідомленням про їхню проблему, краще постфактум (якщо колись зміниться влада) вибачитися за своє мовчання. Як воно вже бувало раніше.

Для порівняння Перший канал Суспільного того ж дня, звісно, повідомляв про це судове рішення, в ефірі обговорював цю подію з журналістом «Слідства.інфо» та співавтором розслідування Максимом Савчуком, звертався за коментарем до Державного бюро розслідувань, де «повідомили, що Бюро не є стороною судового процесу, йдеться не про їхнього працівника, тому вони не можуть коментувати цю ситуацію». Також редакція Суспільного зверталася і по коментар до Печерського районного суду міста Києва. Звідти коментарів не дочекалися.

Другу тему — санкції РНБО проти екснардепа Берези — повністю проігнорував телеканал «Ми — Україна», який мовив того дня в телемарафоні з 7-ї до 16-ї години (а указ президента про санкції та повідомлення про це були опубліковані на сайті глави держави ще об 11-й ранку). Натомість телеканал «1+1», який продовжив ефір телемарафону після 16-ї, про це таки повідомляв двічі — у випуску новин о 17-й, а потім повторили те ж повідомлення дослівно у випуску о 22-й. Як на мене, виглядає дивно, що тему повністю «забули» в прайм-таймі, зокрема й у підсумковому випуску новин, який нібито покликаний намалювати глядачу повну інформаційну картину дня, що складається з найважливіших для суспільства новин.

За формою це було усне інформаційне повідомлення, яке звично кострубато «перекривали» скриншотами (які все одно неможливо прочитати з екрана телевізора) й архівними картинками (які традиційно суперечили тексту за кадром). Змістовно ж матеріал був сформульований доволі дивно з точки зору класичного інформаційного повідомлення в новинах, і був настільки вибірковим за фактами, що мені видався більше схожим на маніпуляцію.

Усе починалося з такого: «Чергові санкції проти російських компаній та фізичних осіб-громадян Росії введено указом президента Зеленського, і таким чином починає працювати рішення ради Нацбезпеки і оборони України. Примітно, що поруч із російськими пропагандистами є в указі прізвище громадянина України — Борислава Берези».

Далі йшло пояснення мотивів: «щодо всіх цих осіб формулювання таке: “підтримують агресивну політику Росії щодо України, поширюють кремлівську пропаганду, перекручують факти”». Це насправді пряма цитата з повідомлення про указ на сайті президента, бо в самому указі й у рішенні РНБО ніякої мотиваційної частини не було (санкції накладено, а за що — невідомо). Утім, ведуча ТСН навела цю цитату не повністю, адже там після «перекручують факти» ще було «й незаконно здійснюють діяльність на тимчасово окупованих територіях України».

Далі в повідомленні був нібито баланс думок, ішлося про те, що Береза «уже відреагував у мережі дописом із запитанням, чи бачать його в Україні, і пов’язав санкції проти себе з критикою української влади». А далі йшов бекграунд, де з великого різноманіття фактів обмежилися однією лише позицією: «Борислав Береза, який імовірно проживає в одній із європейських країн, раніше зокрема коментував міжнародний скандал із затриманням Угорщиною українських інкасаторів “Ощадбанку”. Представники банку заявляли, що то було легальне перевезення коштів і цінностей, а Береза вважав, що йдеться про схему вивезення капіталів через інкасаторське авто. Суд Відня зобов’язав його припинити поширювати заяви щодо цього випадку та видалити відповідні публікації. Після зміни влади в Угорщині Будапешт повернув Україні затримані активи “Ощадбанку”». Гадаю, для невибагливого глядача така інформація цілком могла звучати як повноцінне «пояснення» чи то навіть «підтвердження» обґрунтованості санкцій проти екснардепа.

Звісно, можна по-різному ставитися до пана Берези та до різних його дописів, але слід мати на увазі, що тема затримання українських інкасаторів в Угорщині, — далеко не єдина з усіх тих, за якими Береза різко критикує чинну владу та персонально президента. За такою логікою нібито виходить, що лише одна ця справді конспірологічна тема в дописах екснардепа була достатньою підставою для санкцій, які, крім позбавлення нагород, блокування активів тощо, ще й передбачають обмеження доступу з України до пов’язаних із Березою інтернет-ресурсів у телеграмі, ютубі та фейсбуці. А це вже питання свободи слова в його класичному розумінні. Власне, на такому вибірковому бекграунді канал «1+1» 7 липня поставив у повідомленні крапку. І, зрозуміло, не став розвивати тему зверненнями до політиків та експертів.

Натомість в ефірі Першого каналу Суспільного це таки зробили. У дискусійній студії (а це формат, який у телемарафоні взагалі не практикується як такий, тим більше, що й опозиційних нардепів туди не дуже-то запрошують) тему обговорювали того дня з народними депутатами. Владу представляв Руслан Горбенко з фракції «Слуги народу», а опозицію — Софія Федина з «Європейської солідарності». З їхнього словесного двобою, якісно модерованого ведучою, глядачі Суспільного мовника, на відміну від глядачів телемарафону, змогли дізнатися про цю тему на порядок більше концептуально важливої бекграундової інформації.

По-перше, Федина нагадала аудиторії каналу, що за чинним законом сам санкційний механізм запроваджено для впливу на іноземних громадян і компанії, які загрожують національній безпеці та суверенітету України. А для громадян України, підозрюваних у злочинах, є усталена процедура кримінального переслідування і судового розгляду. По-друге, Федина нагадала про так само незаконно накладені Зеленським санкції проти свого попередника Порошенка, які той нині вже півтора року оскаржує в судах. І резюмувала: «це наштовхує на висновок, що це спроба розправи з політичними опонентами».

Нардеп від «Слуги народу» Горбенко у відповідь казав про поширення Березою «угорських наративів, які підтримують наративи російські» (це знову-таки зводить мотивацію санкцій проти Берези до єдиної теми його дописів, згаданої і в телемарафоні каналом «1+1»). А загроз для свободи слова нардеп не помітив, адже Береза «може давати інтерв’ю, тож не бачу ніякої заборони».

До студії каналу запросили також експертку — адвокатку, колишню директорку департаменту Мін’юсту й голову Громадської ради з питань люстрації при Мін’юсті Тетяну Козаченко. За її поясненнями, «цей закон не може взагалі використовуватися проти громадян України. Крапка». За словами ж депутатки Федини, санкції на громадянина України можуть накладатися лише за тероризм (у чому Березу навряд чи можна запідозрити). Скоріше за все, пані Федина мала на увазі розмите формулювання 1 статті закону, де дослівно в пункті 2 сказано таке: «Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, до іноземців, осіб без громадянства, суден, повітряних суден, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність» (тут останні «суб’єкти», ймовірно, можуть бути не лише іноземцями, особами без громадянства чи там, наприклад, суднами). Експертка ж Козаченко принагідно додала в розмові й ще один важливий бекграунд — згадала про те, що першим порушив цей закон і застосував санкції проти громадян України не Зеленський, а його попередник на посаді Порошенко.

Я спеціально описав доволі докладно всі ці факти й думки для того, щоб унаочнити, наскільки ширшу, складнішу, але й правдивішу картину дають розмовні студії з політиками (особливо ж одночасно з різних таборів) і експертами, ніж куці повідомлення у новинах, де добірка актуальних і бекграундових фактів цілком може бути настільки неповною, що істотно спотворить картину неоднозначної внутрішньополітичної події.

І останнє щодо цієї теми. У повідомленні каналу «1+1» коментар Берези переказували дуже лаконічно. В ефірі Суспільного мовника дали більш розлогу цитату: ««Ну що, дістав я Вову, який не хоче казати, хто такий “Вова”, для якого будують дім в “Династії”. Чотириразовий ухилянт Зеленський запровадив санкції проти ветерана Берези. А взагалі мати одночасні санкції від Путіна і Зеленського — це бінго. Цікаво, а як вони це пояснять? Бо за викривання корупції та за критику влади — це буде прям у яблучко». Погодьтеся, така цитата дає більше для розуміння теми, аніж коротке «пов’язав санкції проти себе з критикою української влади»».

Третя внутрішньополітична тема 7 липня — обшуки ДБР у виробника дронів «Vyriy Industries» і його директора Олексія Бабенка — широко обговорювалася того дня насамперед через те, що Бабенко є співвласником видання «Бабель». Воно перед тим опублікувало журналістське розслідування про масові небойові смерті мобілізованих у полку «Скеля». Зрозуміло, прямих підтверджень причинно-наслідкового зв’язку між публікацією і обшуками нема і не було, але у випадковий збіг цих двох подій повірити теж важко. Зокрема голова Комітету ВР з питань свободи слова Ярослав Юрчишин того ж дня публічно назвав обшуки ДБР у співзасновника видання тиском на медіа.

У телемарафоні канал «Ми — Україна» і цю тему повністю проігнорував, що виглядало дуже дивно, як на мене. Навіть якби директор «Vyriy Industries» не був співзасновником медіа, сама по собі подія — обшуки в одного з найбільших постачальників дронів фронту — однозначно потрапляла до провідних тем дня. Висловлю своє припущення: якби не це співзасновництво, канал би таки звернув на ці обшуки свою увагу, а так, певно, вирішили, що краще тему не чіпати. Від гріха, як то кажуть…

Натомість канал «1+1» цього разу, можна сказати, трохи реабілітувався. Бо повідомляв і про обшуки, і про офіційну версію правоохоронців — «підозра у штучному завищенні вартості безпілотників за державними контрактами на мільярди гривень». При цьому в бекграунді прямо згадали, що «Бабенко є ще й акціонером видання “Бабель”, яке нещодавно оприлюднило розслідування про штурмовий полк “Скеля”, де розкрило факти катувань військовослужбовців і небойових смертей». Крім того, цитували коментар головної редакторки видання «Бабель» Катерини Коберник, яка «зазначає, що після цієї публікації перед сьогоднішніми обшуками в анонімних телеграм-каналах стартувала медіакампанія з дискредитації самого видання і бізнесмена. Навіть, за словами журналістки, до самого факту обшуків з’явилося фейкове відео “обшуки у Бабенка”, яке згенерував штучний інтелект. У редакції наголошують: це класична спроба перешкоджання роботі журналістів-розслідувачів через блокування бізнесу, який їх підтримує».

А у постпраймових новинах до повідомлення додали і синхрон самого Бабенка з пресконференції: «Це розслідування “Бабеля”, яке було, ми на нього ніскільки не впливали. Про те, що воно вийде, я дізнався від “Скелі” за день до його виходу. Про там тиск, вплив, чесно, немає там підстав підозрювати “Скелю” в тому, що вона так давить і так далі. Але в ЗМІ вже давно була спроба притягнути мене до цього конфлікту і через мене намагатися тиснути на “Бабель”. Такі вкиди були. Можу сказать одразу, що ми ні з ким не воюємо, окрім росіян».

Щоправда, тут пан Бабенко заперечив лише ймовірність впливу полку «Скеля» на ДБР. Імовірність же впливу на дії ДБР інших, більш ваговитих гравців, підвисла у повітрі. Саму ж подію і версію журналістської публікації як причини обшуків у розмовній студії каналу ні з ким не обговорювали.

І навпаки — Перший канал Суспільного цю тему подавав того дня критично неповно, зосередившись винятково на «кримінально-процесуальній» її складовій. Повідомляли про обшуки, усно цитували позицію Офісу генпрокурора і Державного бюро розслідувань щодо справи, робили пряме ввімкнення за підсумками пресконференції Бабенка і наводили його синхрони про заявлені причини обшуків (бо ніяких підозр висунуто правоохоронцями не було) і непереконливі, на думку самого Бабенка, результати цих обшуків. А от версію взаємозв’язку обшуків із публікацією «Бабеля» так і не згадали. Як і того, що Бабенко є співзасновником видання. Подібні провали, хай і доволі рідко, але трапляються в ефірі Суспільного мовника.

Загалом же 7 липня як день, у який концентровано відбувалися усі згадані внутрішньополітичні події, був доволі показовим щодо того, як в принципі у телемарафоні висвітлюють суспільно значущі події і теми, делікатні або й геть незручні для влади. Найчастіше такі події залишаються поза увагою марафонців, а отже й залишаються невідомими телеглядачам марафону. До прикладу, ось вибірково лише кілька таких тем за останні три місяці:

Ексміністра Галущенка суд залишив під вартою ще на два місяці (15 квітня).

Парламентська ТСК викликає Умєрова та Шефіра на тлі публікацій «плівок Міндіча» (29 квітня).

Громадська рада при Міноборони закликає відсторонити Умєрова з посади секретаря РНБО (29 квітня).

Парламентська ТСК розглянула питання щодо «Сенс Банку», який фігурує на «плівках Міндіча», секретар РНБО Умєров не прийшов на виклик ТСК через відрядження (5 травня).

У водія Єрмака слідчі знайшли плани кадрових призначень в СБУ (12 травня).

На засіданні парламентської ТСК співвласник Fire Point розповів про спроби Міндіча придбати значну частку компанії (13 травня).

«Слідство.інфо»: Тілоохоронці, що забирали Єрмака з СІЗО, раніше охороняли президента Зеленського (19 травня).

Зеленський провів зустрічі з керівниками опозиційних парламентських фракцій, зокрема з Порошенком (26 травня).

Суд відхилив клопотання прокурорів про запобіжний захід голові Центру протидії корупції Шабуніну (9 червня).

Кличко звинуватив уряд в ухиленні від допомоги Києву в підготовці до зими і вимагає скликати РНБО (6 липня).

ВАКС дозволив зняти електронний браслет з ексвіцепрем’єра Чернишова (7 липня).

Відчутно рідше бувають випадки, коли сенситивні внутрішньополітичні теми в телемарафоні принаймні озвучують вибіркові канали. Але в таких випадках зазвичай дають або просто як констатацію (без обговорень із ньюзмейкерами чи експертами), або подають факти вибірково.

Наприклад, 29 квітня «Українська правда» опублікувала частину задокументованих НАБУ записів розмов Міндіча з Шефіром, Умєровим і «прорабом Наталією». В ефірі «1+1» тему не згадували взагалі (а ефір каналу був з 6-ї ранку до 15-ї, «УП» ж опублікувала інформацію о 9-й ранку). В ефірі ICTV та СТБ про це взагалі мовчали у випусках новин (чи то «нема такої новини», чи то «це не важлива для суспільства новина»?). Повідомили про сам факт публікації у гостьовій студії усно й обговорили з головою громадської Антикорупційної ради при Міністерстві оборони Юрієм Гудименком, але лише один аспект: про причетність Міндіча до компанії Fire Point. Усі інші теми, зокрема тему будівництва «Династії», взагалі не зачіпали.

Або ж 26 травня президент Зеленський говорив із нардепами фракції «Слуги народу» про перспективи закінчення війни. В ефірах каналів «Інтер» і «Ми — Україна» про це не згадали. В ефірі каналу «1+1» обмежилися коротким БЗ на архівному відео.

Про окремі події в телемарафоні можуть повідомляти всі його учасники, але винятково у вигляді лаконічних усних повідомлень, зазвичай «перекритих» архівним відео. Наприклад, так 18 травня «Інтер», «Ми — Україна» й ICTV з СТБ повідомляли про вихід Андрія Єрмака з СІЗО під заставу.

Часом окремі важливі теми вибірково ігнорують більшість учасників телемарафону, а подає хтось один, найчастіше канал «1+1» (як це було і 7 липня). Так, 4 травня нардепи Железняк і Гончаренко оприлюднили нові фрагменти «плівок Міндіча». У телемарафоні того дня тему замовчали всі — «Інтер», ICTV з СТБ та «Ми — Україна». А от в один із наступних днів тема обговорювалася в авторській програмі ведучої «1+1» Наталії Мосейчук із лояльними до влади експертами.

Або ж 23 червня була вже згадана публікація «Бабеля»про 26 небойових смертей серед новобранців полку «Скеля». В ефірі каналу «Ми — Україна» про це не повідомляли. А в ефірі «1+1» повідомили, дали синхрон авторки «Бабеля» Катерини Лихогляд і цитували допис-реакцію на сторінці полку у фейсбуці.

Зрозуміло, переважну більшість згаданих тем доволі докладно і якісно висвітлював Суспільний мовник. Тож можна зробити простий підсумок: люди, які отримують новини з телемарафону, принаймні у внутрішньополітичній тематиці, зрештою мають як мінімум значно обмежену, а часом і спотворену інформаційну картину реальності. Глядачі ж Суспільного мовника в цьому сенсі у більшості тем поінформовані набагато краще.

Ілюстрація згенерована з допомогою штучного інтелекту Gemini

Цей матеріал був підготовлений за підтримки Норвезького Гельсінського комітету та профінансований Норвезьким агентством з розвитку співробітництва (NORAD).