Ідеальний міністр оборони – який він? Кризис-менеджер, постачальник і реформатор ТЦК

Відставка Михайла Федорова з посади керівника Міноборони розкрила глибинний конфлікт, який довго визрівав за зачиненими дверима. За фактом амбітна спроба тотальної цифровізації армії розбилася об жорсткий традиціоналізм генералітету на чолі з Олександром Сирським. В.о. міністра оборони Володимир Зеленський призначив Євгена Хмару, раніше в.о. голови СБУ. За словами Зеленського, досвід Хмари у командуванні ЦЗГ «Альфа» СБУ допоможе йому контролювати також внутрішню ситуацію в структурах Сил оборони.

Відштовхуючись від слів гаранта, журналіст Коротко про намагався зрозуміти, яким має бути ідеальний керівник оборонного відомства, щоб балансувати між вимогами Генштабу, потребами фронту та невдоволенням суспільства методами мобілізації.

Для президента - це військовий кризис-менеджер без політичних амбіцій

Під час повномасштабної війни вимоги президента до міністра оборони стають набагато жорсткішими, і керівник Міноборони повинен мати низку особливо важливих якостей.

По-перше, він має бути реальним кризовим менеджером поставок до армії військового обладнання, техніки та живої сили. Також для президента міністр оборони має працювати у повному контакті та взаєморозумінні з військовим командуванням, щоб виключити негативні наслідки для фронту. А ось тут, кажуть, були серйозні проблеми. Федоров виявився надто незручним для головкома Сирського.

Як відомо, Михайло Федоров (як виходець із IT-сектору) намагався запровадити у ЗСУ тотальну цифровізацію. А український генералітет на чолі з Олександром Сирським через свій військовий традиціоналізм нібито не зміг побачити користі від цієї цифровізації, віддаючи перевагу класичній оборонній роботі на фронті.

Крім цього, одним із головних завдань глави Міноборони є обсяги та швидкість поставок західного озброєння. Президент домовляється на своєму політичному рівні, а міністр має втілювати ці домовленості у конкретні цифри та строки постачання. Потрібна людина, здатна силою ламати бюрократію, змушувати приватний бізнес працювати на оборонне замовлення та миттєво масштабувати виробництво дронів, снарядів і систем РЕБ.

Ну і головна, але прихована вимога - керівник Міноборони не повинен мати політичних амбіцій, щоб глава держави не боявся конкуренції з його боку. Тому що у воєнний час президент - Верховний головнокомандувач і головний центр легітимності. Міністр має бути «технократом війни», який не конвертує свої успіхи у особистий політичний рейтинг чи підготовку до майбутніх виборів.

Для військових і для фронту – це головний інтендант, арсенал та годувальник

Для військових, що на передовій, ідеальний міністр оборони - це надійний тиловий постачальник, годувальник і забеспечувач боєзапасу. Це гарант того, що у солдата завжди є чим стріляти, є де сховатися і що його не кинуть у разі поранення. І фронту абсолютно не важлива політична вага, дипломатичні навички чи знання англійської міністра оборони.

Для військових міністр оборони має бути гарантом надійного тилу. Він повинен працювати за формулою взаємин Міноборони та військових: «ви воюєте, я постачаю вам все необхідне». Причому міністерство має працювати чітко за запитами з фронту, а не закуповувати техніку та спорядження на власний розсуд. У випадку з Федоровим - це натяк як на його особистий пріоритет цифровізації армії, так і на не зрозумілий генералами підхід.

Крім цього, ідеальний міністр оборони в очах самих військових має бути людиною, яка знає потреби фронту не зі зведень, а з реального досвіду. Він повинен періодично перевіряти фронтові ділянки, щоб краще знати потреби військових на лінії зіткнення. І він, звичайно, повинен на основі особистого досвіду знати та розуміти психологію військових.

Для головнокомандувача - виконавець запитів Генштабу

Для головнокомандувача ідеальний міністр оборони - це той, хто бере на себе всю чорнову бюрократичну та економічну роботу, звільняючи час для ведення війни. В ідеальній конфігурації для нього міністр жодною мірою не рівна фігура. Тим більше, що за давньою традицією міністр оборони в Україні - це цивільна особа, і через свою військову психологію генерал просто не може вважати себе рівним «якомусь цивільному».

Тобто в цьому зв'язку керівник Міноборони має бути чітким виконавцем усіх замовлень Генштабу за принципом: Генштаб замовляє - Міноборони купує. Міністр жодною мірою не повинен ставити під сумнів військову доцільність запитів головкома. Якщо головкому потрібні снаряди калібру 155 мм замість дронів (або навпаки) під конкретну операцію, міністр миттєво включає всі ресурси для виконання цієї заявки.

Міністр не лізе в оперативну стратегію, не коментує переміщення бригад, не призначає комбригів в обхід головкома та не намагається давати поради щодо ведення бою. Його робота не дає підстав для медійного суперництва. Глава Міноборони не повинен змагатися з головкомом за лайки у соцмережах та звання «головного рятівника країни». Його піар будується на побудованих заводах, закуплених ракетах та цифровізації тилу, а не на перемогах на полі бою.

Якщо міністр проводить реформи (ту ж цифровізацію), він робить це плавно, узгоджуючи кожен крок із Генштабом, щоб нововведення не паралізували управління військами в критичний момент. У випадку з Федоровим і спостерігається порушення цієї синергії з головкомом. Міністр вважав пріоритетом цифровізацію армії та війни, а головком не сприйняв цього.

Для тилу та цивільних - вирішувати проблему із призовом та ТЦК

Одна із ключових проблем зараз – це мобілізація та дії ТЦК. Дії представників ТЦК викликають обурення у населення. Що ж має робити у цьому випадку ідеальний міністр оборони?

Він має вирішувати кризу мобілізації та проблеми ТЦК, зберігаючи жорсткий баланс між правами громадян та обороноздатністю держави. Що стосується Федорова, тут склалася парадоксальна ситуація. Він, як головний апологет цифровізації армії, підняв Сили безпілотних систем на високий рівень, але абсолютно упустив з виду цифровізацію мобілізації та вирішення проблем ТЦК.

В ідеалі міністр оборони у нинішніх військових реаліях має забезпечити 100%-е переведення процесів видачі відстрочок (для студентів, багатодітних, людей з інвалідністю) у цифровий формат через застосунки (на кшталт «Резерв+»).

Ручна обробка паперових документів, яка породжує корупцію та змушує людей тижнями стояти під дверима ТЦК, має бути скасована (благо цифрові можливості для цього є). Ну і голова Міноборони має створити зрозумілі цифрові правила економічного бронювання, щоб бізнес розумів критерії, а держава отримувала податки на утримання армії.

Що ж до горезвісної «бусифікації», то оцінка роботи ТЦК має будуватися не за кількістю спійманих на вулиці людей, а за якістю та мотивованістю підготовленого поповнення. І кадри ТЦК треба замінити бойовими офіцерами та солдатами, які отримали поранення на фронті. Вони розуміють ціну людського життя та мають моральне право говорити з цивільними.

Крім цього, у цій галузі міністр оборони має зафіксувати в законі чіткі та зрозумілі терміни служби, правила демобілізації та гарантовані періоди відновлення на ротаціях. Тому що головний страх мобілізованого - це "квиток в один кінець". І, звичайно, вести чесний діалог із суспільством, роз'яснюючи реальні потреби фронту без маніпуляцій та погроз.

Підбиваючи підсумки та кажучи простою мовою, ідеальний міністр - це той, хто повністю закриває всі питання з грошима, заводами, західною зброєю та мобілізацією, дозволяючи армії просто професійно виконувати свою роботу на полі бою. Щойно міністр починає грати у політику чи сперечатися з генералами про тактику - система ламається, що й призводить до гучних відставок.