Хмара на очі: чому Банковій не вдалося загасити кадровий бунт і чого чекати далі

Попри тимчасове "закриття" вакансії міністра оборони бойовим генералом, масштабні протести в Україні не вщухають. Наразі мітинги на вулицях міст переросли вимоги щодо захисту конкретно Михайла Федорова - тепер суспільство бунтує проти загальної невизначеності у купі найболючіших питань.Чому останні кадрові рокіровки президента не заспокоїли людей і у що може перерости друга за два роки "революція на картоні" - розбиралася Gazeta.ua.З точки зору президента України Володимира Зеленського, проблему нібито вирішено: ввечері 16 липня він повідомив про призначення Євгена Хмари тимчасово виконувачем обов'язки міністра оборони.Довідково: що треба знати про Євгена ХмаруВін є бойовим генерал-майором, який брав особисту участь в обороні Києва, Київської та Донецької областей, де показав себе як успішний та високопрофесійний спецпризначенець. Це не дивно, адже з 2011 року він служив у Центрі спеціальних операцій "А" СБУ (з 2023 року очолював його). До того служив у підрозділі "Омега" Національної гвардії України, який займався, зокрема, боротьбою з тероризмом у тилу ворога. Брав безпосередню участь у розробці унікальної спецоперації "Павутина". Тож коли Євген Хмара очолив Службу безпеки України у січні 2026 року, суспільство очікувало, що спецоперації проти ворога стануть частішими та успішнішими. Так і сталося: феєрія високоточних ударів по військовій та енергетичній інфраструктурі вглиб території Росії вразила навіть НАТО. Цей напрямок буде не просто продовжено, а суттєво посилено - про такі очікування відкрито заявив президент Володимир Зеленський, призначаючи його т.в.о. міністра оборони.Для Банкової це рішення стало єдиним можливим тактичним компромісом: Михайло Федоров наразі категорично відмовляється від будь-яких посад у структурах влади, а колишній міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, якого Офіс президента першочергово хотів пропонувати на Міноборони, не зміг зібрати голоси на підтримку у парламенті та відмовився від претензій.Проте без крісла Клименко не залишився - Зеленський оперативно подав його на посаду секретаря РНБО замість Рустема Умєрова. Самі ж міністерства внутрішніх і закордонних справ поки залишаються порожніми. Однак протести в Україні не вщухають з абсолютно іншої причини.Протестувальники продовжують залишатися на вулицях і площах Києва, Вінниці, Львова, Миколаєва, Тернополя та інших міст країни з вимогами не лише повернути Михайла Федорова в Міноборони, а й негайно усунути з посади головкома Олександра Сирського.Напередодні Володимир Зеленський офіційно підтвердив кулуарний конфлікт між Федоровим і Сирським. Олії у вогонь додали й відомості про начебто таємну зустріч колишнього голови Офіса президента Андрія Єрмака із головкомом у ніч на 17 липня (одразу після кадрових голосувань у Раді) на одній із прифронтових територій.Проте якщо президент вбачає проблему виключно у сварці персоналій, то міжнародні партнери - зовсім в іншому. Федоров уособлює інноваційний, технологічний підхід до армії, тоді як Сирський і Клименко сприймаються суспільством як прибічники жорстких "радянських" методів (тотальна вертикаль, придушення ініціативи, "бусифікація" тощо).Відтак те, що відбувається нині, може суттєво загальмувати перехід ЗСУ до армії з опорою на БпЛА, а отже - уповільнити реалізацію щойно підписаних міжнародних угод про спільне виробництво далекобійної зброї, непокоїться військовий аналітик Густав Грессель у коментарі для DW.У BBC News наголошують, із посиланням на безпосередніх учасників акцій протесту, на величезних ризиках системного відкату: Федоров почав масштабні реформи в секторі оборони, які складно продовжити будь-кому іншому. У Le Monde вбачають в останніх подіях в Україні відкрите зіткнення між сучасним менеджментом Федорова та консервативним генералітетом Сирського. Телеканал Al Jazeera (Катар) відверто називає протести першим проявом глибокої кризи довіри до самого Володимира Зеленського.Але головне в іншому: чи не вперше від моменту звільнення головкома Валерія Залужного Збройні сили України та сектор оборони у владі явно розкололися на два конфліктуючі табори.Українська опозиція додатково наголошує на юридичному аспекті: Євген Хмара є чинним бойовим генералом, тоді як за стандартами НАТО та українським законодавством міністром оборони може бути лише цивільна особа. Та й сама процедура його призначення т.в.о. не була дотримана, адже президент лише пропонує кандидатури, а затверджує керівників на виконання обов'язків саме прем'єр-міністр, нагадав народний депутат Олексій Гончаренко. Лише ввечері 17 липня уряд офіційно призначив Євгена Хмару т.в.о. міністра оборони, а Андрія Сибігу - т.в.о. керівника МЗС.Довідково: Чому Гончаренко хоче подарувати Зеленському КонституціюЗа Основним законом, міністр оборони призначається виключно Верховною Радою за поданням президента України. При цьому про статус "т.в.о." в Конституції згадки немає. За відсутності повноправного міністра його обов'язки автоматично виконує перший заступник. Тільки у разі обрання на цю роль іншого чинного заступника відповідне рішення має ухвалити Кабмін.Питання, чим насправді керуватиме Євген Хмара і чи будуть у нього реальні важелі та повноваження, наразі зависає у повітрі. Як і вкрай чутливі для суспільства і наших партнерів проблеми прозорості військових тендерів та примусової мобілізації.Ця політична невизначеність триватиме мінімум до 18 серпня, коли, за даними народного депутата фракції "Голос" Ярослава Железняка, відбудеться наступне пленарне засідання Верховної Ради України. Проте влада відпочивати не збирається: за його інформацією, новий прем'єр уже встиг зідзвонитися з першим заступником глави МВФ Деном Катцом і підтвердити всі попередні фінансові домовленості.Криза довіри з боку західних партнерів виникла не на порожньому місці, наголошує політолог Ігор Чаленко."Влада каже, всі домовленості буде виконано. Але це питання довіри, бо вже два міністри за рік. Євген Хмара як т.в.о. - це намагання загасити пожежу хмаринкою", - вважає він.