Подвійне вбивство у Калинівці: як розслідування ТСК оголило тіньове свавілля та розкол між армією і цивільними

Помста командира 155-ї окремої механізованої бригади за нібито образу дружини сколихнула українське суспільство. Люди намагаються віднайти золоту середину між двома небезпеками: ризиком дискредитації Збройних сил України та реальним свавіллям окремих осіб в однострої.Цю резонансну справу детально розбирали 17 липня на засіданні Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих порушень законодавства у сфері оборони, антикорупційної політики та захисту прав людини під головуванням народного депутата України Олексія Гончаренка. Засідання ТСК уважно дивилася Gazeta.ua.Брати Роман і Максим Мосейчуки походили зі звичайної, працьовитої та доброї родини. Про це безпосередньо на засіданні слідчої комісії розповів Рокитнянський селищний голова Юрій Богданов (село Калинівка офіційно входить до цієї громади). Сім'я ніколи не мала жодних публічних чи прихованих конфліктів із односельцями, а всі відгуки про неї виключно позитивні.Більше того, батько родини, Сергій Іванович Мосейчук, ще у 2022 році добровільно пішов служити до лав ЗСУ. Разом із сином Максимом вони особисто визволяли від російських окупантів Ірпінь та Бучу. Батько згодом трагічно загинув на фронті, а Максим через цю втрату офіційно демобілізувався, щоб доглядати за хворою матір'ю, яка перенесла три важких інсульти.За словами Юрія Богданова, у загиблих є третій брат Сергій Мосейчук, який першим і забив на сполох 3 липня. Нагадаємо, рідні брати Роман і Максим Мосейчуки безслідно зникли ще 28 червня.А от про родину командира 155-ї бригади Станіслава Лучанова, зокрема про його дружину Дарину Лучанову, очільник громади нічого конкретного не знає: "Мені не повідомляли, що там є командир бригади… Скарг і звернень на них, за даними старости, не було".Юрій Богданов окремо наголосив, що основна і категорична вимога мешканців села - це максимально прозоре розслідування даної справи, "щоб усі винні понесли справедливе покарання".Станіслав Лучанов був "доволі вимогливим командиром", розповів начальник юридичної служби бригади Сергій Кульчицький, але водночас додав, що "його вимоги не виходили за межі статутних відносин".Наразі особовий склад бригади укомплектований на 70%, Лучанов до виконання своїх прямих обов'язків нібито ставився нормально, офіційних скарг на нього не надходило. Проте лише за минулий місяць, як розповів заступник командира бригади з психологічної підтримки персоналу Віктор Клочко, у підрозділі сталося аж 150 випадків самовільного залишення частини (СЗЧ).Прикметно, що безпосередньо перед викраденням і вбивством братів Мосейчуків, 155-та бригада вже "засвітилася" у гучному скандалі з жорстоким побиттям їхнього ж бійця на навчальному полігоні "Скеля". До призначення у 155-ту бригаду Станіслав Лучанов служив саме там, разом із керівником групи з розшуку осіб, які вчинили СЗЧ, капітаном Довгаленком.До так званої "розшукової" групи Довгаленка, яка була сформована виключно за усним наказом комбрига Лучанова, входило сім осіб. Усі вони нині офіційно підозрюються у зухвалому викраденні, катуванні та вбивстві братів Мосейчуків.За дивним збігом обставин, усі члени цієї групи з 26 по 28 червня перебували в офіційному відрядженні з метою пошуку втікачів у місті Костопіль Рівненської області. Однак у місцевому ТЦК та СП вони чомусь не зареєструвалися і жодних конкретних "наводок" чи списків військовослужбовців своєї бригади, які перебувають у СЗЧ у цьому регіоні, не мали.У письмовому наказі на відрядження було сухо зазначено: "для виконання бойових завдань". Але, вочевидь, ці люди мали специфічний попередній досвід у подібних розшуках.Сама ж ключова фігура скандалу, комбриг Лучанов, уже 5 липня раптово пішов на лікарняний. Напередодні його особисто бачив начальник групи соціального супроводу Євген Балтага, який жодних видимих ознак хвороби у командира не помітив. До 1 липня Лучанов взагалі перебував у черговій відпустці.Усі присутні на засіданні ТСК 17 липня представники 155-ї бригади відкрито заявили, що щиро шоковані офіційним повідомленням про викрадення, тортури та вбивство цивільних братів. Великим знаком питання для всіх залишаються саме мотиви цього злочину, наголосив один із офіцерів підрозділу.А от сам Станіслав Лучанов під час телефонної розмови свою особисту причетність до викрадення, катувань та вбивств категорично заперечив, повідомив заступник начальника Головного управління Військової служби правопорядку (ВСП) ЗС України Юрій Бабич.За його словами, загальна кількість кримінальних проваджень по даній бригаді зменшилася на третину порівняно з минулим 2025 роком. Зокрема, нібито покращилася ситуація і по лінії СЗЧ - понад 80% "самовольників" зрештою добровільно повертаються до служби.Коли про подвійне вбивство у Калинівці стало відомо загалу, ВСП одразу вийшла на пряму комунікацію з Лучановим, який свою провину заперечив. Натомість у скоєнні злочину офіційно зізнався капітан Довгаленко (начальник розшукової групи СЗЧ), якого оперативно затримали та передали до органів Національної поліції.Цікаво, що, за словами Юрія Бабича, Військова служба правопорядку взагалі не була поінформована про кримінальне минуле Довгаленка та іншого активного члена групи, військовослужбовця Артемонова. Про скандальне відрядження розшукового загону до Рівненської області для пошуку втікачів служба Бабича також не знала.Важлива деталь: на полігоні "Скеля", де до переведення в 155-ту бригаду спільно служили Лучанов і Довгаленко, ще у 2025 році перевірка ВСП офіційно зафіксувала використання інструкторами, "можна так сказати, жорстких методів підготовки особового складу".Цивільних братів Мосейчуків зі свого села вивозили на автомобілях із цивільною або іноземною реєстрацією. Сам комбриг Станіслав Лучанов 11 липня просто пішов у СЗЧ, таємно зникнувши безпосередньо з місця свого лікування. Чим саме він офіційно хворів, на засіданні ТСК озвучено так і не було.Розгляд справи на рівні парламентської ТСК чітко показав, що військові чиновники до відвертої, публічної розмови не лише про цю трагедію, а й про її глибинні першопричини, наразі абсолютно не готові. Для колег та співробітників бригади Лучанова це "шок" та серія заяв у стилі "я до останнього не вірив".Однак про існування розшукової групи, створеної за усним наказом командира, вони чудово знали. Як знали й те, що документи на відрядження цієї групи до Рівненської області були виписані максимально розмито - "для виконання бойових завдань", а не для конкретного виявлення втікачів. Чи входить розшук "самовольників" до переліку бойових завдань, сказати складно. Але такі юридично нечіткі відрядження дають озброєним людям небезпечний простір для дій, які можуть бути суспільно небезпечними. Про такі дії підлеглих командир справді міг формально і не здогадуватися. Хоча за будь-які вчинки особового складу за законом відповідає саме він.Якщо слідство юридично доведе безпосередню провину Станіслава Лучанова, справа заграє абсолютно новими барвами - значно трагічнішими. Адже це не просто чергова масна пляма на репутації військовослужбовців, а й радикальне посилення настороженості та страху з боку цивільного населення. Про яку довіру та співпрацю з ТЦК може йти мова, якщо цивільні люди у паніці тікатимуть від будь-кого в однострої?!Водночас і представник Рокитнянської громади на засіданні виглядає або погано обізнаним зі справами власного села, або свідомо не все розповів народним депутатам. Брати Мосейчуки, за його ж словами, постійної роботи не мали, перебиваючись випадковими підробітками. На підробітках багато не заробиш. Звідки ж тоді кошти на дорогі мотоцикли та квадроцикли, на яких, як випадково вихопилося у Юрія Богданова, "молодь гасає" по селу? А гроші на пальне? Чим саме хлопці могли настільки смертельно образити дружину комбрига Лучанова? Та чи взагалі раніше Мосейчуки мали хоч якісь особисті контакти або приховані конфлікти з цією родиною?Наразі ми бачимо лише верхівку величезного айсберга. Тривожні, системні сигнали, як мінімум із 155-ї бригади, так і з навчального центру "Скеля", були давно. Очевидно, вони спалахували й у самій Калинівці. Тим паче, Лучанов наразі живий і переховується, а батько закатованих братів Мосейчуків - чесно загинув за цю державу на фронті. Чому на ці попереджувальні сигнали вчасно не звернули увагу компетентні органи або місцева громада, питання залишається відкритим.