Чи може Залужний бути «старовинним другом»? 10 питань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

Усі випуски читайте 👉 у спецпроєкті «Мовне питання»

Сьогодні розглянемо мовностилістичний міф про те, що буцімто не можна казати «зараз», якщо йдеться про сучасний період, а не про конкретний момент, і що замість «зараз» треба казати «нині».

Читаємо заголовок у новинах: «Банкнота у 2000 гривень стане сьомою в обігу: які номінали діють зараз». Тобто, на думку деяких мовознавців, треба було написати «які номінали діють тепер» або «які номінали діють нині». З сайту «Мова – ДНК нації»: «Рекомендуємо розрізняти: Тепер – у наш час, останнім часом. Зараз – цієї миті, секунди, хвилини».

Розгортаємо академічний тлумачний словник і читаємо про «тепер»: «1. У даний час, у момент висловлювання; зараз. 2. У сучасний мовцеві період; у наш час». Тобто у слова «тепер» значення «в наш час» другорядне. Так само, як і в «зараз»: «1. В той самий момент; негайно. 2. У даний час, тепер». Тобто «зараз» і «тепер» – абсолютні синоніми в обох значеннях. А як щодо «нині»? Словник подає його в таких двох значеннях: «1. У наш час, у сучасний період; тепер. 2. Те саме, що сьогодні».

Читаю в інтернеті такий коментар: «Я скажу особисто (родина зі Львова, а жили в діаспорі від 40-х років), що слово «нині» мені значить «сьогодні». Я ще ніколи не чув ужиток як еквівалент «у наш час»…».

Як бачимо, кожне з цих трьох слів можна потрактувати як таке, що не дуже відповідає значенню «в наш час». Однак це не означає, що треба вигадати якесь четверте слово. Це означає, що можна вживати і «нині», і «тепер», і «зараз», а не обмежувати синонімійний ряд.

• 1 •

Петро Гнат: Пані Ольго, ви колись писали, що не треба цуратися слова «чашка», бо воно походить від прасловʼянського «чаша». То чому тоді треба цуратися «кружки», якщо «круг» – теж із прасловʼянської? Тим паче ви нещодавно писали, що можна казати і «рятувальне коло», і «рятувальний круг».

На відміну від «чашки», в українській мові слова «кружка» немає. Його немає в СУМ-20 і в жодному старому словнику. Кримський і Єфремов перекладають «кружку» як «кухоль» і «кухлик». Кухоль зазвичай високий (наприклад, для пива), а кухлик може бути й низький (наприклад, металевий емальований або з нержавійки). У словнику Грінченка «кружка» – це також «кавратка». Горнятко – це горщик для приготування їжі, тому я закликала не підміняти ним «чашку»; філіжанка – це чашка, але не будь-яка, а порцелянова, сервізного типу.

Детальніше читайте тут: Чи можна пити каву з «горнятка»? Мовознавиця пояснила, в яких випадках потрібно вживати це слово

• 2 •

Анжела Світанок: Генерал Кривонос написав у фейсбуці таке: «Зранку особисто привітав мого старовинного друга з днем народження» (про Валерія Залужного). Чи можемо вживати «старовинний» у цьому випадку?

Ні, не можемо, якщо претендуємо на грамотність. Старовинний – це той, що виник у старовину або жив у старовину (є в Рильського «старовинні кобзарі»). А друг може бути старий.

• 3 •

Святослав Гончарук: Недавно в новинах прочитав таке: «Наталку Денисенко обманули шахраї». Чому так лагідно? Хіба не ошукали?

За словником «обманювати», «обдурювати», «ошукувати» – абсолютні синоніми: вводити кого-небудь в оману діями або словами, діяти нечесно. Але є усталеність ужитку: обманюють радше не шахраї, а малі діти (кажуть неправду); обдурювати – це обманювати заради будь-яких вигод, а ошукують саме шахраї (заради грошей та майна). Проте на цю новину були й правильні заголовки: «Наталка Денисенко стала жертвою шахраїв», «Наталку Денисенко ошукали шахраї».

• 4 •

Юлія Капоть: Пані Ольго, прочитала таке речення: «Частіше прилітає в середину будинку і складає все, що знаходиться вище». Тут треба писати «в середину» чи «всередину»?

Якщо йдеться про внутрішню частину, то всередину. Якщо про центральну – в середину. У вашому реченні йдеться про центральну частину будинку, тому написано правильно: «в середину».

• 5 •

Гордій Ткач: Як ви ставитеся до слова «висновувати»? Воно штучно створене?

Висновувати, ви́снувати – робити висновок, а також виводити з чого-небудь певне твердження, умовивід. Ось я в «Мовному питанні» щотижня щось висновую. Це хороше слово і навіть не нове: «З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку» (І. Франко); «Що вони були таки перед фронтом, можна було виснувати з досить близької канонади...» (І. Багряний); «Він [цісар] трон обняв за юних літ І з того виснував фальшиво, Що нібито цілком можливо Великим царством правувать І водночас розкошувать (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

• 6 •

Марта Галущак: Вітаю. Як перекласти українською «невыводимое пятно»?

Невивідна пляма. Слово «невивідний» є в СУМ-20: той, якого неможливо позбутися, вивести. «Тхнуло невивідними парами пива й підлогою, вимитою брудною ганчіркою» (В. Підмогильний).

• 7 •

Надія Онищенко: Чи можна сказати «весь одяг у котячій шерсті», чи правильніше буде «весь одяг у котячій вовні» або «весь одяг у котячому хутрі»? Боюся вжити русизм.

Шерсть – це волосяний покрив тварин. Не росіянізм. Вовна – волосяний покрив овець і кіз. Хутро – вичинена шкура хутрового звіра. Тому одяг у котячій шерсті, а не вовні чи хутрі.

• 8 •

Михайло Давиденко: Чи не підкажете, чому комікеса, але сатирикиня?

Можна казати і комікиня. І не варто забувати про фемінітиви з -к(а): ко́мічка, сати́ричка.

• 9 •

Євген Шульга: У нас (слідом за англійською) пішла мода писати прізвиська людей між іменем і прізвищем. На приклад, видання «Чемпіон» пише імʼя українського сумоїста Данила Явгусишина, який виступає під прізвиськом «Аонішікі», буквально так: «Данило Аонішікі Явгусишин». Мені здається, що це суперечить звичаям української мови, в якій людину називали або лише за прізвиськом, або лише за справжнім іменем. Натомість в англійській поширене поєднання прізвиська зі справжнім прізвищем (без імені). Наприклад, гольфіст Тайґер Вудз чи актор-борець Халк Хоґан: де Вудз і Хоґан – їхні справжні прізвища, а Тайґер і Халк – прізвиська. По-моєму, пора уже людям якось розʼяснити, що правильно було би писати або імʼя та прізвище в дужках після прізвиська, або прізвисько в дужках після імені та прізвища. Тобто або «Данило Явгусишин (Аонішікі)», або «Аонішікі (Данило Явгусишин)». Сподіваюся, ви зможете звернути на це увагу і внести ясність. Дякую!

Насправді в українській традиції випадки, коли прізвисько вживається разом з прізвищем, є. Наприклад, Байда Вишневецький, хоча він Дмитро. Так само, як Тайгер Вудс народився Елдріком, але прізвисько Тайгер настільки закріпилося, що стало фактично його публічним імʼям. Але у випадку з Аонішікі ситуація інша, адже його підписують трьома словами: Данило Аонішікі Явгусишин. Це помилка. Ви у своєму запитанні самі подали правильні варіанти: Данило Явгусишин (Аонішікі) та Аонішікі (Данило Явгусишин). Принагідно я б хотіла ще сказати про написання позивних у лапках, а саме про неправильне вживання на зразок «Катерина Поліщук («Пташка»)». Згідно з правописом (§ 49) псевдоніми людей у лапки не беремо. Треба писати просто в дужках, як у випадку з Аонішікі: Катерина Поліщук (Пташка).