Давньоєгипетські принцеси дійсно користувалися зброєю, з якою їх ховали — вчені

Давньоєгипетські принцеси дійсно вміли поводитися зі зброєю, яку поховали разом із ними. Про це заявили вчені, які провели аналіз муміфікованих останків таких принцес, повідомляє Science Alert.

Як зазначає видання, цей аналіз розвіює будь-які сумніви щодо майстерності жінок у поводженні зі зброєю, зокрема з кинджалами, луками та булавами.

У 1890-х роках французький археолог Жак де Морган виявив у пірамідному комплексі Дахшура тіла віком 4000 років. У 1895 році було проведено наукові дослідження тіл двох найвищих за рангом членів царської родини, що перебували в похоронному комплексі: царя Хора та принцеси Нуб-Хотеп.

У 1915 році останки з Дахшура були доставлені до Єгипетського музею, де їх на довгі роки залишили в дерев’яній скриньці. У 2020 році археолог з Університету Бені-Суефа в Єгипті Зейнаб Хашеш знову виявила останки, що належали царю Хору та принцесі Нуб-Хотеп, а також принцесі Ітаверет, принцесі Хенмет, принцесі Іті та ще один жіночий скелет, особистість якого залишається невідомою.

Однак черепи жінок так і не було знайдено.

«У 1906 році черепи були відокремлені від тіл і відправлені до Каїрської медичної школи для дослідження. Зрештою вони були загублені, що унеможливило для наступних дослідників повну оцінку особистості цих людей», —  сказала Хашеш.

Вона та її колеги повторно вивчили тіла, проаналізувавши особливості кісток і рентгенівські знімки, щоб краще зрозуміти життя цих людей. І виявилося, що давно померлі жінки були видатними особистостями.

Їх поховали з потужним арсеналом зброї, що традиційно асоціюється з чоловіками. Цей факт здивував археологів ще в 1894 році. За словами Хашеш, археологи й досі вважають цю зброю «суто символічними або „вотивними“ знаками для загробного життя». Разом із тим, вчені отримали докази того, що жінки дійсно вміли користуватися цією зброєю. На це вказали, зокрема, стан м’язових зв’язків на їхніх кістках та ознаки травм, отриманих цими жінками за життя.

Кістки принцес розвивалися таким чином, щоб витримувати інтенсивне м’язове навантаження, що безпосередньо відповідає зброї, знайденій разом з ними в гробницях. Наприклад, у принцеси Нуб-Хотеп та короля спостерігаються міцні м’язові зв’язки, характерні для досвідчених лучників.

«Ми виявили виражений розвиток верхніх кінцівок цих людей, що корелює з повторюваними, високоінтенсивними діями, такими як натягування тятиви або утримання зброї, що доводить: ці дії були звичними протягом усього їхнього життя. Це безпосередньо пояснює наявність луків, стріл і булав у гробницях жінок; це були не просто символічні дари, а інструменти, які вони активно використовували», — сказала Хашеш.

Останки інших принцес також зберегли сліди життя, пов’язаного з активним використанням зброї, наприклад, у стрільбі з лука та полюванні.

«Принцеса Іта була молодою жінкою віком від 28 до 34 років із міцними м’язами верхньої частини тіла, що дозволяє припустити, що вона зазвичай використовувала зброю, таку як булави чи кинджали. Принцеса Хенмет була жінкою віком від 30 до 40 років, у якої спостерігалися ознаки витончення кісток, але дуже міцні зв’язки. Принцеса Ітаверет була молодою жінкою віком від 20 до 34 років, яка пережила переломи ребер і стоп; її скелет свідчить, що вона була вправною лучницею», — розповіла Хашеш.

За її словами, їхні тренування, можливо, пов’язані з давньоєгипетськими уявленнями про загробне життя: що за умови правильної підготовки духовне тіло може вижити після смерті.

«Ці жінки носили титул месу-нісут («Діти царя»), і їхня присутність була невід’ємною частиною ритуального відродження божественного царя. Ведучи далеко не сидячий спосіб життя в розкоші, вони були добре підготовленими спортсменками та вправними лучницями, майстринями бойових мистецтв і полювання», —  розповіла Хашеш.

Нещодавно єгипетські археологи виявили на середземноморському узбережжі 18 гробниць, які залишалися недоторканими протягом приблизно 2000 років. І в них дослідники виявили золоті язики.