Президент Аргентини залишає світову арену заради старовинного забобону

Коли наближається фінал Чемпіонату світу, де Аргентина мала зустрітися з Іспанією, очі всього світу були прикуті не лише до футбольного поля в Нью-Джерсі, а й до президентської резиденції в Олівосі. Адже саме там Хав'єр Мілей, лідер нації, приймав рішення, що обійшлося йому в особисту присутність на матчі століття.

На пряме запитання журналістів про візит до Нью-Джерсі, де його очікували Дональд Трамп та Джанні Інфантіно, президент Мілей відповів категорично: «Ні в якому разі». Він обрав залишитися вдома, дотримуючись ритуалу, який приніс успіх його команді протягом семи попередніх перемож на цьому турнірі.

Під час інтерв'ю місцевій радіостанції El Observador, Мілей розповів про один зі своїх особистих «кабал» — ритуальних звичок, покликаних приносити удачу. Він згадав момент гри зі Швейцарією, коли, відчувши спеку, зняв свою куртку з логотипом нафтової компанії, і тоді команда пропустила гол.

«Я знову одягнув її і більше ніколи не знімав», — серйозно пояснив глава держави, демонструючи глибоку віру в те, що його дії безпосередньо впливають на хід подій на стадіоні.

Така поведінка Мілея — це не одиничний випадок, а частина широко розповсюдженого в Аргентині явища, відомого як «кабали». Ці ритуальні вірування та звички можуть включати носіння однієї й тієї ж непраної футболки протягом чемпіонату, перегляд усіх матчів з одного й того ж місця або навіть заморожування імен гравців команди-суперниці в холодильнику.

Сьогодні Хав'єр Мілей продовжує дотримуватися цієї негласної традиції. Таким чином, він не лише підтримує свою команду, але й стає частиною багатовікової історії аргентинських забобонів, що формують унікальну культурну ідентичність нації.

Обережність аргентинських лідерів щодо відвідування важливих футбольних матчів має глибоке історичне коріння. У 1990 році тодішній президент Карлос Менем відвідав розташування збірної перед матчем, у якому Аргентина несподівано програла Камеруну. Ця подія призвела до того, що Менема назвали «муфою» — людиною, що приносить нещастя.

З того часу, як пише AP News, жоден чинний президент Аргентини не наважувався особисто відвідати матч національної збірної на стадіоні, побоюючись прокляття. Це відображає неймовірну інтенсивність, з якою нація проживає матчі своєї збірної, де кожен ритуал має значення.

«Ні в якому разі», — наголосив Мілей, відповідаючи на запитання про поїздку на фінал, підтверджуючи свою тверду рішучість дотримуватися особистих ритуалів.

«У день гри зі Швейцарією мені було дуже жарко. Я зняв її, і вони забили нам гол. Я знову одягнув її і більше ніколи не знімав», — додав президент, розкриваючи один зі своїх найважливіших оберегів.

Історія Хав'єра Мілея є яскравим підтвердженням того, що в Аргентині футбол — це більше, ніж просто спорт. Це культурний феномен, де віра в надприродне переплітається з національною гордістю, формуючи унікальний підхід до підтримки своєї збірної. Його рішення, засноване на забобонах, підкреслює глибокий зв'язок між лідером та нацією, а також важливість невидимих ритуалів у сучасному світі.