Чи справді українці читають менше: як повномасштабна війна змінила культуру читання в Україні

Однак після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року ситуація почала стрімко змінюватися. Повномасштабна війна вплинула не лише на економіку чи буденність українців, а й на їхні щоденні культурні звички, такі як те, що вони читають, яких авторів підтримують та якою мовою обирають свою наступну книжку.

Але чи спонукала повномасштабна війна українців до того, щоб читати більше? Чи вона лише змінила вміст і мову книжок, які вони обирають? Щоб дати відповідь на це питання, ми опитали експертів з видавництва КСД, книгарні "Книгарня Є" та бібліотеки.

Читання в Україні: що говорять дослідження?

На перший погляд, може здаватися, що у сучасному світі читання поступається іншим видам дозвілля, таким, як соціальні мережі та інші стримінгові платформи. Однак нещодавні дослідження показують зовсім іншу картину.

Згідно з дослідженням 2023 року агенції Info Sapiens на замовлення Українського інституту книги, частка українців, які читають щоденно, зросла до 17% у 2023 році, порівняно з лише 8% у 2020 році. 54% опитаних також відповіли, що принципово читають лише українською мовою, що значно контрастує з 22%, які висловили таку ж думку у 2020 році.

Ще однією важливою зміною стало те, що з 1 січня 2024 року набув чинності Закон про заборону друку, розповсюдження та ввезення книг мовою держави-агресора.

Згідно зі свіжішим аналізом агенції Info Sapiens, зробленим на замовлення Українського інституту книги у грудні 2024 року, 75% українців читають виключно державною мовою. Це свідчить про те, що українці продовжують цінувати книги, і вони слугують не лише розвагою, а й емоційною підтримкою та способом ближче відчути свою культурну приналежність.

З початком повномасштабної війни книгодрукування зазнало чимало структурних змін: з’явилося багато нових друкарень, видавництва розширили свої україномовні каталоги, книгарні заповнили більше полиць сучасною українською літературою.

Що про це думають експерти? Думка видавництва

Існує поширена думка, що українці читають менше, ніж раніше. Продавці-консультантки видавництва "КСД" Білявська Юлія та Вдовиченко Марина у розмові з Фокусом поділилися, що це не зовсім відповідає реальності: зменшення інтересу українців до читання — міф; навпаки, українці зберігають високий інтерес до читання.

Відповідно до їхніх коментарів, видавництва зараз орієнтуються на широку аудиторію, однак література для молодих дорослих (Young Adult) має найбільший попит. Найпопулярнішими жанрами наразі є художня література, романтика, фентезі, детективи, психологічні трилери та сучасна українська література.

"Спочатку був застій, але потім український ринок почав розширюватися. Раніше такого не було. Війна дала поштовх до розвитку нашої літератури", — розповіли експертки про те, як повномасштабна війна вплинула на видавництва.

Найпомітнішою зміною, на їхню думку, є роль української мови та національної ідентичності у виборі книжок. З початком повномасштабного вторгнення багато українців свідомо перейшли на читання державною мовою. Ця зміна створила попит на збільшення кількості українських видань, швидший переклад зарубіжної літератури та відкрила можливості для нових українських авторів.

Пані Юлія та пані Марина також зауважили, що українська література зараз переживає стрімкий розквіт. У своїх творах письменники часто розглядають різноманіття тем: сучасні соціальні проблеми, питання ідентичності, жахіття війни та воєнного часу, теми ментального здоров’я та інші, що глибоко цікавлять мільйони читачів.

Експертки також поділилися тим, що найбільший міф, який вони хотіли б розвіяти щодо читання в Україні, — це те, що молоді люди не читають. За їхнім досвідом, молодші покоління активно цікавляться книгами та діляться своїми вподобаннями або ж дізнаються про новинки в соціальних мережах. Для деяких із них уже придумані назви: підрозділ ТікТоку про книги називають "БукТок", а підрозділ Instagram — "Букстаграм".

Книгарні помічають схожі тренди

Фокус поспілкувався з продавцем-консультантом книгарні "Книгарня Є" Світланою Кондратюк, яка поділилася своїми думками щодо ситуації на літературному ринку України. За її досвідом, різниця в книжковій індустрії до початку повномасштабної війни та після неї — колосальна.

За словами пані Світлани, типовий покупець книгарні — це людина будь-якого віку та гендеру, однак найбільшу частку становлять люди віком від 18 до 40 років.

Фентезі, сучасна художня література, психологія, романтика та нон-фікшн — це жанри, які найчастіше зустрічаються в бестселерах. Пані Світлана також зауважила стрімке зростання інтересу до українських авторів.

Експертка пояснила, що до 2022 року багато читачів обирали книжки російською мовою через їхню доступність і нижчу ціну. Сьогодні покупці обирають україномовні видання не лише через заборону російськомовного друку, а й через принципову національну позицію та свідоме бажання споживати лише україномовний контент.

"Якщо ти читаєш романтику — ти не розумний", — один із міфів про читання, який пані Світлана хотіла б розвіяти. Вона поділилася тим, що люди часто не звертають уваги на власний емоційний стан під час вибору книжки; однак саме це варто робити. Інколи треба обирати "легкі" книги, щоб відволіктися від реальності. Однак часом через боязнь осуду людям важко це робити, адже якесь простіше фентезі чи роман часто не сприймається суспільством як високоінтелектуальна книжка.

Пані Світлана також наголосила на тому, що варто розвіювати поширений стереотип про те, що читання в Україні не є популярним. Навпаки, книгарні відчувають стабільний стрімкий інтерес від людей, підтриманий активними книжковими спільнотами, літературними фестивалями, онлайн-рекомендаціями та дискусіями у соціальних мережах.

Що відбувається у бібліотеках?

Публічні бібліотеки показують дещо іншу картину. За спостереженнями працівників Вінницької міської бібліотеки №13, наразі попит на бібліотеки є доволі скромним. Типовими відвідувачами бібліотеки є люди похилого віку або школярі, які приходять за книгами, які вивчають у шкільній програмі.

Широкою проблемою у сучасних бібліотеках також є застарілість видань: у фондах досі зберігається значна кількість книг російською або ж російських авторів через нестачу нових поставок. Щоб замінити застарілі російськомовні видання на українські, потрібні фінансування та час.

Попри це, багато бібліотек поступово розширюють свої україномовні колекції та проводять заходи на підтримку сучасної української літератури.

Більше, ніж питання мови

Зміни у книжковій індустрії не обмежуються лише забороною друку та створенням книг російською мовою. Українські видавництва якомога швидше перекладають світові бестселери українською та активніше інвестують у розвиток українських авторів.

Окрім цього, змінилося багато головних тем творів: книги частіше порушують питання ідентичності, пам’яті, війни, горя та відбудови. Серед сучасних українських письменників дедалі частіше з’являються журналісти, військові, медики та інші, які пишуть, спираючись на власний досвід.

Як наслідок, читання в Україні стало не лише розвагою, а й шляхом розуміння сучасного суспільства.

Попри помітний стрімкий розвиток цифрових медіа, експерти не бачать занепаду читання в Україні. Навпаки, оригінальна сучасна українська література стає популярнішою, ніж раніше; книгарні виділяють більше місця для нових українських видань, і вона переживає один із найдинамічніших періодів розквіту.

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України значно трансформувало читання в країні: сьогодні головне питання полягає не в тому, скільки читають українці, а в тому, що вони читають і чому.

Статистика, видавництва, книгарні та бібліотеки — усі вказують на те, що читання в Україні стало тісно пов’язаним з усвідомленням культурної ідентичності. Війна прискорила перехід до україномовної літератури та створила більший попит на українських авторів. Книги стали не лише формою розваги, а й способом задокументувати історію та розповісти про автентичний український досвід. Книжкова індустрія в Україні далека від зникнення: натомість вона розвивається разом з українським суспільством, стаючи одним з найважливіших інструментів збереження культури та національної пам’яті.