Призначення есбеушника Хмари на посаду міністра оборони. Чи правильно це?

Я підтримую Хмару на посаді міністра оборони. Вважаю, що це чудовий вибір. Чому? Відповідь не коротка, але повірте гідна уваги, бо війну гаслами і мітингами не виграють.

Почну з того, що попрошу читачів уявити піхоту. Ні, не так, ви помиляєтесь. Це не бородань з автоматом і лопатою. Піхота це дронарі ЗСУ.

Я не про майбутнє, я про сьогодення. Скажу вам не має зараз жодних задач піхоти, які не виконуються БпЛА. І це не модні спецпідрозділи, а дронарі піхотних батальйонів звичайних бригад. Це традиційна в нашому розумінні піхота вже не здатна виконати звичайні військові задачі, бо не дають ворожі дрони.

А БпЛА в своєму розвитку так далеко пішли вперед, що можуть робити всю піхотну роботу. Вони зупиняють ворожу піхоту, атакують ворога, шукають ворога, мінують, штурмують, знищують укриття, виковирюють ворога з укриттів, зупиняють ворожу логістику і нарешті: утримують смугу. При насиченості розвідки, ударників, перехоплювачів кожен рух ворога – негайна відплата.

Навіщо нам тоді інша піхота – старого взірця? Треба для захисту дронарів та їх обслуговування. А не навпаки, як зараз. А як же, спитаєте ви, нам займати звільнені території, як фіксувати наше просування без піхоти, як займати балки, лісосмуги, села, містечка? А як же відоме: «наша земля там, де стоїть піхота»?

Стоп, це – капкан. Забули. Достатньо насичено і стабільно контролювати територію з неба і ударно працювати по більшій і більшій глибині. Заходити на землю треба лише, коли ворог відкинутий далі, контролюються логістичні маршрути і звільнені села чи містечка вигідно розташовані і мають об’єкти – укріплення для позицій БпЛА.

ЕСПешки на нулі це не про контроль території це про розбазарювання і так невеликих ресурсів української армії. Їх звісно зразу не скасуєш. Але цю технологію треба згортати.

Наприклад, уявімо, що на якійсь смузі БпЛА повністю вибили ворога на передній лінії і туди в знищені нами укриття, де каменю на камені не лишилося, ми заводимо нашу піхоту. Це тягне за собою, те що всі ресурси бригади починають працювати на виживаність цих СП, замість того, щоб знову робити акцент на БпЛА і брати глибшу зону в системну тотальну розробку. А ворог відновлює сили, накопичується, і наш успіх обертається невдачею. Тому ставка на піхоту, це зло.

Тому цю технологію треба згортати. Звісно не можливо зразу повністю перекреслити піхоту старого зразка. Тим паче описана вище модель контролю території дронами не працює без насиченості неба дронами.

Але треба негайно взяти курс в потрібну сторону. Найгірше, що ми тягнемо і те і інше: модель армії, яка спирається на піхоту старого взірця і нову, для якої піхота – дронарі. Треба нарешті визначитися і переходити на останнє у нас не має ресурсів, як у РФ тягнути і старе і нове.

Щодо невеликих ресурсів не подумайте, що я кажу про техніку. Не в дронах наші проблеми. Ми можемо виробляти куди більше – найпростіших моделей – якраз для літаючої піхоти. А стосовно фінансування? Знаєте 15 млн виплат по загибелі піхотинця це річне забезпечення дронами трьох моїх розрахунків мавіка зі скидами, які цьогоріч намолотили чимало ворожої піхоти.

А тепер я вам скажу, яка найбільша проблема, щоб ця модель запрацювала. Це насичення фронту фахівцями. Не лише пілотами. А і іншими фахівцями – НРК, саперної справи, РЕБу тощо.

Міністр Федоров для мене перестав існувати, як професіонал своєї справи, коли у своїй реформі контрактної служби, яка є основою будівництва армії він зробив все навпаки – зробив ставку на піхоту старого взірця.

Розпіарена реформа контрактної служби, яка прийнята (!) (все він встиг) це по суті антиреформа. Адже в ній мотивуються виключно піхотинці-новобранці. Прошу звернути увагу що згідно «реформи» Федорова найбільші бойові 300 тисяч будуть отримувати піхотинці в тому числі ті, які щойно прийшли з «учебки», а у пілотів, навіть тих, хто працює кілька років які «білці в око» нічого не міняється – 100 тисяч.

Я думаю, що я не помилюся, якщо скажу, що ніхто в усій армії не підписав"«бойовий контракт Федорова». Отже, його реформу не підтримав ніхто з пілотів, які зараз авангард армії. І це повне фіаско найважливішої на сьогодні реформи і міністра, як такого. До речі, правильне рішення, щодо контрактів лежить на поверхні, і воно дуже потрібно, адже розвертає армійську машину потрібним курсом.

Отож «правлю» «контракти» Федорова. Піхотний контракт залишаємо коротким – 10 місяців. «Бойові» в ньому для дійсних бійців – 170, як і зараз, для свіжомобілізованих істотно менше 100 тисяч. Всі великі штурмові виплати аж до 450 за місяць справедливо зберегти. Хочеш пошвидше віддати свій борг захисника державі твій вибір – піхотний контракт.

Ризик більший? Але ж він накладається на менший відрізок часу, ніж бойовий контракт. (Хоча щодо ризику питання спірне, адже цивільні навіть не уявляють скільки гине тих же пілотів, але це добре, що в суспільстві робота пілота уявляється безпечнішою, це буде перша мотивація підписувати найпотрібніший в армії «бойовий контракт»).

Друга мотивація «бойового контракту» – бойові виплати. В бойовому контракті вони мають бути вищі ніж у піхотному, наприклад 150 тисяч. Зате цей контракт довгий: для новачків – три роки, для дійсних – два роки.

Далі піхотний контракт можуть підписати всі, хто завгодно. А бойовий лише ті, що довели свою профпридатність – вже працюють на актуальній для армії зброї чи техніці, чи технології або новенькі, які доведуть свою профпридатність екзаменом після навчання, або «старенькі», які хочуть перекваліфікуватися з піхоти і теж пройдуть навчання та іспит. Якщо екзамен мінус – всі автоматично попадають на короткий піхотний контракт.

Це буде мотивувати цивільних, навчатися завчасно, наприклад літати на ФПВ на звичайному компі, щоб у випадку бусифікації не загриміти на такий страшний для суспільства піхотний контракт.

Ось такі правки до реформи Федорова (вони без зміни грошового навантаження на бюджет) вже почали би рухати армію потрібним курсом до армії фахівців. Мені насправді дико, що Федоров це не зробив. А зацементував нинішню систему в якій всі оборюються «Скелею». Але ніхто чомусь не розуміє, що армійська система самоорганізується в Скелю, якщо не цінуються фахівці.

Робити щось складне, а воювати це дуже складно, за рахунок низькокваліфікованої робочої сили не можливо без насилля. Отож нам треба фаховість армії і для гідності в армії.

А тепер ми прийшли до питання есбеушника Хмари на міністра МО. Я з ним не знайома, але це він з Малюком організовував всі ці неймовірні спецоперації. Справа не в них, а в тому в якій системі вони робилися. У військово-бойовій діяльності СБУ ставка завжди була на фаховість.

Я завжди заздрила тому, як все розумно там організовано. Я часто була поряд з «альфовцями» на фронті, ми працювали разом. І я знов таки, заздрила тому, як організована їх робота, і що вони постійно самовдосконалюються. Звісно, я дуже хотіла би, щоб цей досвід професійної системи був інтегрований в армію.

Тому як я можу не сподіватися на кандидатуру Хмару? Є велика надія на нього. Мені не потрібен хороший хлопець на чолі Міноборони. Мені потрібен очільник, який нарешті знає, що таке війна, фронт і цінує професіоналізм військового і тільки тоді він може робити ефективні реформи.