Від пасічника до начальника розвідки. Згадаймо Андрія Павлюка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Павлюка.

Андрій Павлюк загинув 22 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання в розвідці, підірвавшись на міні.

«Він був наполегливим, позитивним та дуже вмотивованим і цілеспрямованим. 28-річний Андрій назавжди залишиться воїном світла, правди та нескореності», – повідомила пресслужба Західноукраїнського національного університету, де навчався захисник.

Голова Білобожницької сільської ради Віктор Шепета, який знав Андрія Павлюка особисто, розповів Суспільному, що військовий був веселим і життєрадісним. За словами Шепети, Андрій Павлюк загинув 22 листопада під час виконання бойового завдання у складі розвідки.

«Підірвався на міні разом із ще одним бійцем в автомобілі. Другий боєць вижив», – сказав Віктор Шепета «Суспільному».

До повномасштабної війни Андрій Павлюк займався бджільництвом і заснував в Івано-Франківську магазин Bee Strong, де продавав мед із власної пасіки та супутні товари.

«Ми довго вагалися чи писати, чи не писати про загибель власника нашого магазину Bee Strong, щоб не налякати наших клієнтів, але зрозуміли, що повинні зробити допис на пам'ять про нашого героя Андрія Павлюка. Нам його буде не вистачати й ми хочемо продовжити працювати та розвивати його найулюбленішу справу та завдання: «Якщо люди кажуть, що мед для них не смачний, то потрібно дати їм наш мед та підібрати такий, щоб вони змінили свою думку», – написано на сторінці його магазину у соцмережі.

Андрій Павлюк народився в селі 21 серпня 1994 року в селі Палашівці на Тернопільщині в родині пасічників. Він і сам ним став пасічником у третьому поколінні, а трохи згодом і наймолодшим на Чортківщині бджолярем.

Жага до нових знань привела його не лише на пасіку до батьків. Хлопець навчався підприємництву Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу ЗУНУ. А Згодом закінчив Тернопільський національний економічний університет (нині Західноукраїнський національний університет).

Він очолював громадську організацію «Об'єднання пасічників Чортківщини» і був учасником «Спілки пасічників України».

У хлопця було багато мрій і ще більше амбітних планів. Він жартома називав себе мільйонером, адже мав 9 мільйонів бджіл. Проте всі плани зруйнувала війна.

Полишивши бізнес родині та друзям, у перші ж дні повномасштабного вторгнення Андрій Павлюк пішов добровольцем на фронт. Він вступив у лави 45-ї окремої артилерійської бригади. Став начальником розвідки 64-го окремого артилерійського дивізіону.

За три тижні від початку служби Андрій написав у соцмережах пост-маніфест, у якому виклав власні роздуми щодо того, що саме спонукало його полишити мирне життя, батьків, друзів, свою справу.

«…це було моє свідоме чітке рішення, два дні роздумів після оголошення, переформатація бізнесу, передача в управління помічникам і партнерам-працівникам. Чи було страшно? Було, а не за себе! За всіх близьких людей, родичів, друзів, працівників, навіть за бджіл було страшно. Головне у цій справі – холодний розум та чітка стратегія. Можна було піти у тероборону і залишитися у місті, але я прийняв рішення, що час! І так усі ці роки я згасав, потроху, що навіть не спробував, боявся, боявся, що не вернуся, бо я такий – люблю йти до кінця…

Но зараз помудрішав та порозумнішав, це не 2014 рік, коли ще був студентом і війна тільки на Сході була, де населення було проти України. Це зараз ми стоїмо за Незалежність нашої держави. І кого би не спитав, ніхто відступати не збирається, як би не було страшно… Якби не пішов, напевно би, собі не пробачив, хоч все пізнається у порівнянні, і це ще один щабель у моєму житті, який ми пройдемо разом із гордо піднятою головою! Ми переможемо, я впевнений у цьому!» - написав Андрій 19 березня 2022 року.

Нагороджено орден «За мужність» III ступеня (10 листопада 2023, посмертно).

26 березня 2023 року громадській організації «Об'єднання пасічників Чортківщини» присвоєно ім’я Андрія Павлюка.

У захисника залишилися батьки та брат.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.