ЗСУ знайшли слабке місце оборони РФ

• 1 •

Новопавлівський напрямок. Командування противника (російські війська) на цьому напрямку продовжує стабілізаційні заходи, аби запобігти подальшому просуванню передових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ) по напрямках Гаврилівка – Комар, Новопавлівка – Богатир та Новоселівка – Шевченко.

Воно здійснює їх шляхом активної (маневреної) оборони в смугах 29-ї загальновійськової армії (ЗВА) та 90-ї танкової дивізії (тд) зі складу угрупування військ (УВ) «Восток». Противник, у цьому сенсі, майже по всьому напрямку, намагається вести вперті зустрічні бої за кожну тактично зручну позицію, опорний пункт, рубіж, а на окремих ділянках намагається активно контратакувати наступаючі передові підрозділи ЗСУ.

Однак у звітний період йому так й не вдалося повністю досягнути цієї мети. Очевидно, що передові частини та з’єднання ЗСУ, які діють на цьому напрямку, все ж змогли досягти просування в тактичній зоні своїх передових підрозділів зразу у кількох напрямках і на кількох ділянках.

Противник діє на цьому напрямку у наступному складі:

• 90-та тд – діє на Новопавлівському напрямку своїми основними силами;
• 6-й танковий полк (тп) – частково перегрупований у смугу 29-ї ЗВА;
• 80-й тп;
• 239-й тп;
• 228-й мотострілецький полк (мсп) – ймовірно, також частково перегрупований у смугу 29-ї ЗВА;
• 428-й мсп.

Також у смузі цієї дивізії можлива присутність кількох підрозділів зі складу 137-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) «Урал»

• 29-а ЗВA;
• 36-та омсбр;
• 430-й мсп.

Крім того, у смузі цієї ж армії, очевидно, діють підрозділи щонайменше двох полків 90-ї танкової дивізії (6-й тп і 228-й мсп) та 120-ї дивізії морської піхоти (дмп), це колишня 336-та окрема бригада морської піхоти (обрмп), а також 68-го армійського корпусу (АК) – зведена тактична група (ТГр) 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад) та 39-ї омсбр.

Також на цьому напрямку (у смугах 90-ї тд та 29-ї ЗВА) може діяти низка формувань рівня «мотострілецький\стрілецький полк» (мсп/сп) та «окремий мотострілецький\стрілецький батальйон» (омсб/осб) категорії територіальних військ (ТрВ) та мобілізаційного резерву (МР). Ймовірно, тут може бути до 4-х таких формувань.

Найімовірніше, аби підвищити рівень ефективності бойового управління військами і їхньої взаємодії, російське командування деякий час тому могло передати 90-ту танкову дивізію зі складу УВ «Центр» до складу УВ «Восток» (цілком можливо, підпорядкувавши її при цьому командуванню 29-ї ЗВА). Це опосередковано підтверджується присутністю частини її сил у смузі саме 29-ї ЗВА. Хоча я ще не знайшов у відкритих джерелах чітко підтвердженої інформації про такі організаційно-штатні зміни у складі російських військ.

Схоже, поки що, ймовірно, російське командування не бачить у діях ЗСУ на цьому напрямку особливо критичної загрози положенню своїх військ. Принаймні, у бойовому та чисельному складі сил і засобів противника, розгорнутих на цьому напрямку, останнім часом не відбулось суттєвих змін порівняно з попередніми заходами, вжитими російським командуванням, у цьому сенсі, раніше.

• 2 •

Поточна ситуація на Новопавлівському напрямку характеризується досить запеклими зустрічними боями у смузі російської 90-ї тд (на ділянці Горіхове – Філія), а також у смузі російської 29-ї ЗВА (по обидва боки дороги N15 Запоріжжя – Донецьк і в районі «стику» Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей України). Зокрема:

• Противник неодноразово намагався контратакувати передові українські підрозділи своїми малими штурмовими групами по напрямках Горіхове – Новопавлівка, Дачне – Новопавлівка та Філія – Новопавлівка ймовірно намагаючись одночасно вирішити два тактичних завдання – утримати власні позиції в районі села Філія, зокрема на протилежному березі річки Солона, а також не допустити подальшого просування українських передових підрозділів на південь і схід від села Новопавлівка.
• У результаті, очевидно, йому таки вдалося утримати позиції в районі Філії, однак лише на південь від села. А саме село, ймовірно, розташоване в так званій «сірій зоні» і повністю зруйноване. Противник, очевидно, також не зміг зупинити просування передових піхотних груп ЗСУ на південь від Новопавлівки – зустрічні бої за їхньою участю вже відзначаються на північ від Дачного на ділянках уздовж дороги Новопавлівка-Дачне.

У самій Новопавлівці, ймовірно, ЗСУ ведуть бої по «зачищенню» так званих «залишкових груп» російської штурмової піхоти в її південній частині та відбивають періодичні контратаки противника з боку Горіхового і Котлярівки у фланг своїх підрозділів, що діють на південь від села.

На напрямках Новохатське – Зірка та Толстой – Піддубне, ймовірно, передові штурмові групи ЗСУ також мали просування – вони досягли західного берега річки Мокрі Яли і північних околиць Піддубного.

Противник, очевидно, найближчим часом намагатиметься запобігти форсуванню річки Мокрі Яли українськими піхотними групами у напрямку села Зірка та перешкодити їх просуванню у бік села Піддубне

На південний захід від цього району, очевидно, українські підрозділи змогли заблокувати просування кількох російських малих піхотних груп, які контратакували на північ і південь від Олександрограда (або знищивши їх, або відкинувши у бік Мирного).

Також передові підрозділи ЗСУ, діючи з рубежу Січневе – Вороне змогли просунутися на південь від Маліївки, вздовж річки Ворона і дістатися західних околиць Воскресенки. Крім того, очевидно, що українські піхотні групи вже присутні безпосередньо у Маліївці, ведучи бої за її визволення.

Таким чином, можна зазначити, що ЗСУ протягом звітного періоду змогли досягти певних тактичних результатів у смугах російської 29-ї ЗВА та 90-ї тд, просунувшись на деяких ділянках та напрямках на глибину 9-10 км, а також вирішивши кілька досить важливих тактичних завдань.

Наприклад, їм вдалося майже повністю відтіснити російські війська від річки Солона та від річки Вовча у її верхів'ях, усунути безпосередню загрозу прориву передових підрозділів противника у напрямку Гаврилівки та Межової (через Новопавлівку), а також, у свою чергу, дістатися до річки Мокрі Яли в районі села Толстой.

Таким чином, створивши передумови для подальшого проведення успішних наступальних дій, як уздовж дороги N15 (у загальному напрямку Комар-Богатир), так і в південному напрямку вздовж річки Мокрі Яли, особливо враховуючи той факт, що передові українські штурмові групи вже просунулися в районі Маліївки та Воскресенки, де їх передові позиції розташовані лише за 8,5 км на захід від села Комар, а також на позиціях за 6 км на північ від нього, просунувшись у районі села Толстой.

• 3 •

Однак щодо подальших перспектив розвитку ситуації на цьому напрямку, то вони не виглядають такими однозначними для ЗСУ, як може здатися на перший погляд.

Очевидно, що подальше проведення наступальних дій у цьому напрямку передовими частинами та з’єднаннями ЗСУ буде сповнене низки труднощів. Воно вже відбувається малими темпами і досить повільно. Українські підрозділи змушені вести важкі та запеклі бої в тактичній зоні, аби просунутися на кілька кілометрів. Буквально, «вигризаючи» своє просування.

Більше того, противник, маючи достатню кількість штурмової піхоти (і найголовніше – можливість регулярно її поповнювати), намагається майже постійно контратакувати українські передові підрозділи, значно уповільнюючи їхній темп наступу.

Водночас російське командування, очевидно, має здатність забезпечувати свої передові підрозділи на цьому напрямку досить ефективною авіаційною підтримкою (КАБ-ми), завдавати ударів по бойових порядках передових (й не тільки передових) частин та з’єднань Збройних сил України на тактичну та оперативно-тактичну глибину своїми ударними дронами і, ймовірно, має перевагу в чисельності артилерії.

Однак, на мою суб'єктивну думку, на цьому напрямку Збройні сили України все ще мають певні шанси розвинути свій наступ у щось більше, ніж просто успіхи виключно тактичного масштабу. Особливо, враховуючи той факт, що Збройні сили України мають такі не лише в смузі 29-ї ЗВА противника, а й у смузі сусідньої з нею 36-ї ЗВА.

Очевидно, що російське командування вже зрозуміло основний оперативно-тактичний сенс наступальних дій Збройних сил України на правому фланзі та в центрі операційної зони УВ «Восток» – бажання змусити його командування «розгорнути» свою найпотужнішу армію – 5-ту ЗВА (або принаймні частину її сил/військ) фронтом із заходу на північ, створюючи загрозу її флангу та тилу.

І таким чином, фактично, повністю сповільнити її просування у напрямку Гуляйполе – Оріхів. Різноманітні «маніпуляції» місцевого російського командування із 120-ю дмп, частиною сил 90-ї танкової дивізії, та своїми оперативними резервами (наприклад, із 69-ю окремою бригадою прикриття), досить красномовно свідчать про, такого роду, розуміння.

Але це бажання українського командування, тим не менш, може стати реальністю, якщо ЗСУ все ж-таки зможуть прорватися до району Успенівки через смугу 36-ї ЗВА і дістатися віддалених підступів до Великої Новосілки, наприклад, прорвавшись на рубіж Шевченко – Темирівка на стику 29-ї та 36-ї ЗВА.

Також, окрім цих шансів, Збройні сили України мають досить значний шанс й на більш «скромний», але досить важливий результат – добитися ліквідації тактичного виступу противника на північний захід та північ від Великої Новосілки, зайнявши район Піддубне – Дачне – Богатир – Комар.

Російські війська, ймовірно, вперто оборонятимуться всіма силами у міжріччі між Вовчою та Мокрими Ялами, намагаючись цьому запобігти. Але їм буде досить складно це зробити – Збройні сили України вже мають тактичні вклинення в районі Маліївки, а також у районі Дачного, тобто на гіпотетичних флангах цього виступу.

Досить наполегливі контратаки противника у смузі 90-ї танкової дивізії з напрямку Горіхового, його впертий опір у районі Філії та спроби витіснити українські підрозділи з району Дачного на північ свідчать про те, що російське командування таки допускає можливість того, що Збройні сили України в найближчому майбутньому можуть спробувати саме це й зробити.

У цьому контексті головна проблема для російського командування полягає в тому, що воно ще не вирішило, принаймні для себе, на якій саме ділянці Збройні сили України зосередять свої основні зусилля – у смузі 29-ї ЗВА (на південь від дороги Запоріжжя – Донецьк, аби просунутись одночасно на Комар з південного заходу та півночі) чи в смузі 90-ї тд (на ділянці між Дачним і Горіховим, прориваючись до Богатира з північного заходу).

Підсумки

Наступальні дії Збройних сил України на Новопавлівському і Новоолександрівському (про нього докладніше у наступному огляді) напрямках, хоча й викликають певні занепокоєння у російського командування, але, очевидно, не надто сильні.

Очевидно, воно вважає, що Збройні сили України просто не мають достатньо сил і засобів для досягнення чогось більш значущого, ніж повільні та не надто масштабні тактичні покращення положення їх передових частин і підрозділів. Як на мене, воно має певні підстави для цього...

Однак існування шансів, хоч і не надто значних, для Збройних сил України, аби досягти більш амбітного результату також є досить очевидним.