Шведська «балтійська» підготовка

Примітка редакції. Завжди приємно бачити, як нормальні державні апарати готують громадян до війни, поки поряд іще не стоять ворожі солдати. Нам би так у 2021-му.

Ще чотири місяці тому Елла Адман тільки закінчила школу і ніколи раніше не тримала в руках зброї. Тепер вона відпочиває після тренувань у тіні посеред військової бази на острові Готланд.

Це стратегічно важливий шведський острів у Балтійському морі, де вона виросла, — 19-річна строковиця носить потужну штурмову гвинтівку. За кілька днів вона має виконати свою першу офіційну місію у Стокгольмі — охороняти королівську родину.

Спершу Адман була вражена тривалістю своєї 15-місячної обов’язкової військової служби і виснажливими 16-годинними днями, протягом яких вона тренується і живе поруч зі своїми ровесниками-чоловіками. Тепер вона звикає. «Ти дізнаєшся, на що здатна і наскільки сильною стаєш як частина групи», — каже вона.

Адман — одна із сотень строковиків, яких відправили на базу поблизу середньовічного міста Вісбю, оточеного мурами. Це відбувається у межах швидкої ремілітаризації Готланда — популярного серед шведів місця літнього відпочинку — на тлі ширшого переозброєння країни.

У розпал Холодної війни на Готланді було чотири полки, а за повної мобілізації чисельність військ становила 25 000 солдатів. Однак у 2005 році останній із його полків (P18) було розформовано, і залишився лише скорочений батальйон Хемвернету.

Сам острів розташований за 275 км від Калінінграда — мілітаризованого російського ексклава між Литвою і Польщею — і за 87 км від материкової Швеції. Готланд вважають ідеальною позицією для президента Росії Володимира Путіна, щоб закріпитися в Балтійському морі, яке іноді називають «морем НАТО», і звідти атакувати Альянс.

Це найбільший острів Швеції, де живе 60 858 осіб і куди щороку на Альмедален — фестиваль демократії (започаткований у 1968-му Улофом Пальме, який наступного року став прем’єр-міністром) — приїздять політичні лідери країни. Через це у разі атаки Готланд мав би також величезне символічне значення.

В оборонних планах Швеції на 2025–2030 роки раптовий напад на Готланд — з повітря або моря, спрямований на створення зон протиповітряної та морської оборони в районі острова, — названо однією із семи потенційних ситуацій, які потребують пріоритетного планування.

За словами шведського військового керівництва, з Готланда можна контролювати морські й повітряні операції в регіоні Балтійського моря, а також надходження підкріплень до країн Балтії.

«Якщо ви здатні контролювати Готланд, то здатні контролювати й Балтійське море, — стверджує полковник Андреас Густафссон, командувач шведської армії на Готланді, після огляду строковиків. — Тому ми маємо зберегти контроль над Готландом — заради Швеції, але також заради НАТО».

Після відновлення у 2018 році на тлі зростання побоювань щодо нападу Росії, P18 розбудовували безпрецедентними темпами — і повномасштабне вторгнення Росії в Україну лише прискорило цей процес. Після вступу Швеції до Альянсу острів дедалі частіше приймає навчання НАТО.

Цього тижня лідери Альянсу і президент України Володимир Зеленський відвідають Анкару, щоб узяти участь у саміті НАТО 7–8 липня — на тлі скарг США щодо внеску Європи в оборону і війни в Україні, яка досі триває.

В останні роки Швеція прагнула продемонструвати свою відданість, збільшивши оборонні видатки до 2,8% ВВП на 2026 рік і до 3,1% з 2028 року, а також змінивши правила для розширення призову.

Однак попри це, коли значна частина Європи поспішає збільшити оборонні витрати, переозброєння виявляється складним процесом, так вважає Густафссон. «НАТО зараз перебуває у фазі масштабного зростання, а це означає, що всі шукають військову техніку, через що її отримання потребує часу, особливо артилерійських систем, і це стає чинником, який обмежує розширення наших спроможностей».

На думку пана Густафссона, наразі безпосередньої загрози «конвенційного нападу» на Готланд немає, більш імовірними є шпигунство і диверсії. Проте виключати такий напад не можна. Острів може стати особливо вразливим у разі припинення вогню або мирної угоди щодо України, каже він, адже тоді російські сили можуть швидко перекинути до Фінляндії та країн Балтії.

Примітка редакції. Цю масову помилку начебто розумних людей треба запам’ятати, щоб тицяти їх туди носом. Приводів вистачатиме.

«Ризик завжди полягає в тому, що Росія стає відчайдушною. Що сильніший тиск на Росію, то відчайдушнішою вона може ставати».

У разі нападу Росії Швеція планує оборонятися і переважно залишати цивільних на місці. Після мобілізації бойова група для захисту острова налічує приблизно 4 500 людей. «Звичайно, ми оборонятимемо Готланд і зробимо все можливе, щоб не дати Росії закріпитися на острові», — зазначає Густафссон.

Однак сподівання полягає в тому, що ремілітаризація стане достатнім стримувальним чинником, а Готланд також працює як випробувальний майданчик для оборони всієї Швеції, особливо в цивільному вимірі.

Тримаючи в кожній руці по двотижневому курчаті, Ева Рінблад виходить зі свого курника і качатника. «Вони починають панікувати», — каже вона; на її руці видно кольорові татуювання з качками. Лікарка давно цікавилася вирощуванням городини і утриманням птиці у своєму сільському будинку на Готланді.

Однак рік тому її інтерес до самозабезпечення вийшов на новий рівень. Помічаючи дедалі частіші попередження влади, 49-річна Рінблад вирішила створити групу оперативного реагування у своєму районі. Ініціативні люди швидко знайшлись.

Дотримуючись порад програми Stark socken (місцева ініціатива щодо цивільної готовності), вони почали з колективної інвентаризації запасів у районі, зокрема води, електрики і засобів зв’язку. Далі планують нанести на карту всі доступні джерела води. На Готланді регулярно виникає нестача води, але багато людей, які живуть у сільській місцевості, також мають власні криниці.

Рінблад також планує створити місцевий центр безпеки на випадок надзвичайної ситуації, куди жителі зможуть прийти по оновлену інформацію, тепло і місце, де можна приготувати їжу, зарядити телефони й за потреби переночувати. Удома вони мають окремий продуктовий льох, великі ділянки з фруктами й овочами, які ділять з іншою родиною, курей, качок, сонячні панелі та бочки для збору дощової води.

Якщо Росія нападе хоч завтра, Рінблад сподівається на допомогу місцевої влади найбільш уразливим категоріям населення. Але, якщо можливо, ширше суспільство мало би продовжувати повсякденне життя там, де це можливо. «Суспільство має намагатися функціонувати як зазвичай — дитсадки мають бути відкриті, школи мають бути відкриті, треба ходити на роботу».

Пізніше цього року на Готланді проведуть тестову надзвичайну евакуацію кількох сотень людей. Поки що їх перевезуть з однієї частини острова до іншої.

Мікаель Фрізелль, генеральний директор Шведського агентства цивільної оборони та стійкості MCF, каже: «Ми бачимо дуже серйозну ситуацію у світі, і в Балтійському морі. Цей район дуже близько до Росії, і там трапляються інциденти».

Примітка перекладача. Надзвичайно тонке спостереження.

За словами Фрізелля, аби забезпечити тотальну оборону Готланда, потрібні військова присутність і «сильна, міцна та стійка цивільна оборона». «Якщо ми це маємо, це сприяє колективній обороні всього НАТО в цьому регіоні».

У разі нападу Готланд ризикує опинитися «ізольованим» і зі зруйнованими потоками постачання, стверджує Фрізелль. «Ми працюємо над тим, щоб Готланд став якомога самодостатнішим, оскільки це острів у Балтійському морі». У межах цього вони працюють над посиленням служб екстреного реагування на острові, враховуючи уроки України, зокрема здатність краще працювати з масовими жертвами, поводитися з нерозірваними боєприпасами і шукати людей у зруйнованих будівлях.

Через географічну необхідність Готланд випереджає більшу частину Швеції у своїй готовності, а MCF використовує його як шаблон для решти країни. Шведський підхід до цивільної оборони також привертає увагу інших країн, зокрема Великої Британії, зазначає Фрізелль, який нещодавно зустрічався з британським послом у Швеції.

Еміль Еденборг, професор Стокгольмського університету, який досліджує зміну ролі балтійських островів, каже, що хоча більшість людей підтримують повернення військових на Готланд, ці зміни не обійшлися без тертя. Окрім дискусій щодо дозволів на будівництво та наслідків для розвитку вітропарків, це іноді називали «мокрою ковдрою над острівним життям», зазначає він. «Скарги стосуються не стільки місцевих збройних сил, скільки Стокгольма і бюрократів, яких сприймають як таких, що нехтують інтересами остров’ян».

І ось ми стоїмо в порті Вісбю. Саме прибуває пором, повний відпочивальників. Пер Вікберг, стратег із питань готовності Готланда, називає цей пором «магістраллю» на Готланд. Хоча острів уже значною мірою просунувся до самодостатності, ще багато чого треба зробити.

«Ти ніколи не можеш сказати, що все завершено, — зазначає він. — Коли все піде шкереберть, що станеться тоді? Чи достатньо добре організоване наше планування, чи нам треба щось змінювати?»