Від Маріуполя до Харкова: хто такий новий головком ЗСУ Драпатий

Новопризначений головнокомандувач ЗСУ Михайло Драпатий пройшов шлях від командира батальйону, який 9 травня 2014 року прорвався через барикади в Маріуполі, до одного з найавторитетніших генералів армії, який востаннє публічно конфліктував із Олександром Сирським і відкрито підтримав звільненого міністра оборони Михайла Федорова. Про це пише «Главком».

Ранні роки і кар'єрні сходинки

Михайло Драпатий народився 1982 року в Кам'янці-Подільському в родині вчителів. Після школи вступив на командний факультет Харківського інституту танкових військ, який закінчив 2004-го лейтенантом – того ж року його розподілили в 72-гу окрему механізовану бригаду в Білій Церкві, якою тоді командував полковник Олександр Сирський. За наступні 15 років він пройшов шлях від заступника командира танкового батальйону (2009) через посади командира батальйону, начальника штабу бригади (2015) і командира 58-ї окремої піхотної бригади (2016) до начальника управління підготовки в оперативному командуванні «Північ» (2019).

У 2021 році Драпатий з відзнакою закінчив стратегічний курс Національного університету оборони – останній щабель освіти перед генеральськими званнями. На випуску посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс вручила йому перехідний почесний меч Королеви Великої Британії як кращому випускнику курсу.

Прорив у Маріуполь і Ізваринський котел

Дев'ятого травня 2014 року проросійські бойовики штурмували будівлю міського управління міліції в Маріуполі, де на той момент проходила нарада керівництва МВС і представників тероборони. Штурмувальники зайняли перший поверх і погрожували спалити людей живцем, якщо ті не складуть зброю. На допомогу викликали батальйон 72-ї окремої механізованої бригади під командуванням майора Драпатого – бійці на кількох БМП прорвалися до будівлі й вивели обложених до аеропорту Маріуполя. Саме цей прорив і потрапив на відео, що облетіло тодішні медіа.

Через три місяці Драпатий зі своїм підрозділом потрапив в оточення в так званому Ізваринському котлі на кордоні з Росією, звідки вивів 260 бійців.

Від Херсона до Харкова

Повномасштабне вторгнення генерал зустрів на посаді заступника командувача Об'єднаних сил ЗСУ з підготовки військ. З березня 2022 року – заступник командувача військами оперативного командування «Південь», а також командувач оперативної групи військ «Південь»: саме тоді він зупинив наступ російських військ на Кривий Ріг. Далі очолював угруповання військ «Херсон», яке брало участь у звільненні правобережжя Херсонської області.

До початку 2026 року в експертних колах Драпатого вважали одним із найздібніших українських воєначальників, якого відправляли рятувати ситуацію на найважчих напрямках. Зокрема, у травні 2024-го, коли російська армія намагалася наступати на Харківщині, його призначили командувачем оперативно-тактичного угруповання військ «Харків» – і це угруповання наступ зупинило.

Як Драпатий боровся з брехнею в доповідях

Коли у вересні 2024-го Драпатого поставили керувати угрупованням «Луганськ» після провалів попередника, він зіткнувся з проблемою: командири бригад і батальйонів не завжди чесно доповідали ситуацію на передовій, особливо коли доводилося залишати позиції. Драпатий організував наради, на яких просив підлеглих чесно доповідати обстановку без покарань і службових розслідувань – аналізували лише причини втрати позицій, щоб виправляти помилки. За півтора місяця командири почали давати йому правдиву інформацію, а швидке просування російських військ на цій ділянці фронту вдалося зупинити.

Колеги описують Драпатого як командира, який уміє добирати людей, відрізняти головне від другорядного і делегувати повноваження.

Скандальна відставка з Сухопутних військ

З листопада 2024-го до червня 2025 року Драпатий очолював Сухопутні війська ЗСУ. Пішов у відставку зі скандалом – після серії трагедій на полігонах під час навчань, фактично звинувативши командирів у тому, що вони не бережуть життя військових, і заявивши про «кругову поруку і безкарність» у ЗСУ.

Саме тоді вперше заговорили про його дедалі гостріший конфлікт із Сирським. З армії його, утім, не звільнили: 3 червня 2025 року, після розмови з президентом, Драпатого призначили командувачем Об'єднаних сил ЗСУ – посаду, яку він обіймав до сьогоднішнього призначення головнокомандувачем. З 20 жовтня 2025 року він додатково очолив угруповання сил, що відповідає за Харківську область.

Конфлікт із Сирським і підтримка Федорова

Конфлікт Драпатого з Сирським нікуди не зник – генерала вважали неформальним лідером внутрішньоармійської опозиції головкому. На брифінгу 16 липня, уже після власного звільнення, міністр оборони Михайло Федоров заявив, що за свої успіхи Драпатий отримав від Сирського три догани, і в жартівливій формі припустив, що після цього виступу генерал може дістати ще одну.

Після звільнення Федорова Драпатий одним із перших публічно підтримав його позицію. «Із приходом нової команди до міністерства оборони з'явилася реальна спроба змінити правила, за якими роками жила військова система. Я вдячний команді за те, що вона взялася за цю роботу і не побоялася торкнутися речей, які система звикла обходити мовчанням», – написав генерал. На мітингах на підтримку Федорова протестувальники також вимагали відставки Сирського і призначення на його місце саме Драпатого.

Попри це, у першій заяві вже як новий головнокомандувач Драпатий подякував попереднику «за послідовну роботу зі зміцнення українського війська», додавши: «Я в ньому виріс».

Нагороди й особисте життя

Драпатий – Герой України, кавалер ордена Богдана Хмельницького кількох ступенів. Одружений, з дружиною виховують сина Івана та доньку Анну.

До слова, напередодні призначення Зеленський провів кілька зустрічей із досвідченими військовими, серед яких був і Драпатий, а також окремо говорив із ним і Андрієм Білецьким.

Додамо, що Драпатий – один із п'яти військових, які у віці до 40 років дослужилися до генеральських погонів під час великої війни. Повний перелік – у матеріалі «Наймолодші генерали України».