Хто головніший: міністр оборони чи Головком ЗСУ?

Любі друзі. Я вам одну річ скажу, тільки ви не ображайтесь.

У стрічці сиплються пости на тему інституційної інституційності, дефектів управлінського механізму у сфері оборони, вад візійної концепції оборонної архітектури та інших ментальних девіацій.

Це дуже смішно. Ось правда.

Для тих, у кого глибоко вибіркова пам'ять, чи хтось просто небайдуже стурбований, нагадаю.

Зовсім недавно Міністерство оборони і Генштаб були де-факто єдиним військовим організмом. Була повна гармонія — головний генерал очолював МО, йому підпорядковувався і ГШ.

Потім натовські "ксьондзи" переконали керівництво України, і розпочалася реформа: відокремлення за моделлю більшості демократичних країн цивільно-політичного оборонного відомства від воєнізованого ГШ.

Об'єктивно – це дуже складне завдання із масою суб'єктивних обставин. Реформа стартувала, але в низці моментів залишилася незавершеною. А щось спочатку заклали з проблемою. Виникло дублювання і навіть потроєння функцій.

Читайте також: Відставка Федорова: Безглуздо намагатися здолати міф аргументами

Лише один приклад.

Коли недавно міністр оборони та його симпатики зазначали, що головком кудись там ходить і плете інтриги, це виглядало крамолою лише для тих, хто не читав закону.

Згідно із законом, (п. 3 ст. 16 ЗУ "Про національну безпеку України" (2018), Головком ЗСУ підпорядковується одночасно і міністру оборони, і Президенту України як Верховному Головнокомандувачу.

Тобто, — обом.

Отже, на рівні закону закладено двоїстість, позначено право і в низці випадків (випливає з повноважень) - обов'язок ГК спілкуватися безпосередньо із президентом. Що на практиці виливається в чисту шизофренію і робить неминучим клінч.

Міністр формально головніший, у нього більше відповідальності. Але у Головкома у мирний час у підпорядкуванні 250 тисяч юнітів та гігатони активів, а у міністра оборони – 800 осіб персоналу МО та низка установ (типу Університету) "на обліку ЗСУ". Що вже сказати про воєнний час.

Цю проблему (як і інші) виявили давно, і за сприяння міжнародних радників високого рівня напрацювали пакет змін до законодавства.

Зокрема, ще у жовтні 2020 (!) року було внесено Кабміном (!!!) законопроєкт №4210, де, серед іншого, було чітко означено: Головком призначається та звільняється Президентом України за поданням міністра оборони України. Головком підпорядкований, підконтрольний та підзвітний міністру оборони України.

Звісно, ​​вище військове командування не кричало "ура", заважало, тому законопроєкт проголосували за основу лише 16 лютого 2022 року. І досі (4,5 роки!) висить.

Спершу було не на часі з об'єктивних причин.

Читайте також: Протестні акції: не "за Федорова", а тому, що епоха "не на часі" минає

Потім вважали, що міністр – поганий, а головком – душка. І прогресивна громадськість волала, що не можна дозволити узурпацію! Не можна підкоряти богоспасенну армію безбожникам з Міноборони, політики та бюрократи всю війну нам програють!

Відтак прогресивна громадськість досягла призначення замість поганого міністра доброго, і все тимчасово затихло.

Згодом з'явився поганий Головком.

До того ж спочатку прекрасний, як запевняли, міністр різко став жахливим, набагато гіршим від попереднього. Прогресивна громадськість передумала боротися за свого жахливого міністра та вимагала його звільнити.

Потім призначили Шмигаля. Денису Анатолійовичу (який і вносив законопроєкт 2020 р.) було не до того.

А потім з'явився добрий міністр. І раптом ті ж люди, ось буквально ті ж, що були різко проти експансії міністерських бюрократів, почали вимагати інституційної стрункості! І форматування поганого Головкома. Інакше ці дуболоми в зелених одностроях програють нам тут усю війну!

Тому я і не коментую те, що трапилося, ні по суті того, що відбувається, ні по колу осіб. Бо я знаю, що буде далі.

Далі чинний головком стане раптово добрим (наприклад, провівши чергову ефектну операцію у своєму стилі). Або буде призначено новий, соціально близький прогресивній громадськості Головком. І його кинуться захищати, щоб політики своїми спітнілими цивільними рученятами не лізли в ніжну оборонну конструкцію!

Хрестик – труси – хрестик. Або навпаки.

Джерело

Про автора. Олексій Копитько, військовий аналітик, ексрадник міністра оборони України, координатор групи "Інформаційний спротив"

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.