Межигір’я, Аскольдова Могила чи Лавра: де має бути Національний пантеон?

Рішення Кабміну розмістити Український національний пантеон на території Києво-Печерської лаври прогнозовано спровокувало палку дискусію. Одні українці вітають постанову, інші критикують через низку моментів, пов’язаних як зі зведенням меморіалу на території заповідника, так і з релігійними моментами. Натомість пропонуються інші місця, які мають не меншу історичну значимість.

Що саме обговорюється - у матеріалі Коротко про.

Тільки за згоди ЮНЕСКО

Територія Києво-Печерської лаври становить близько 26 гектарів. Де саме планується розмістити пантеон, поки невідомо. Ризикнемо припустити, що це може бути Верхня Лавра зі статусом національного історико-культурного заповідника, де розміщені головні історичні пам’ятки та музеї.

Втім, весь архітектурний комплекс разом із Софією Київською включений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і знаходиться під її охороною. Закон про Український національний пантеон прописаний так, що дозволяє розміщувати меморіал на заповідних територіях, але є міжнародні стандарти. В соцмережах досі точиться дискусія, чи потрібно питати у ЮНЕСКО дозвіл на будівництво мавзолею і узгоджувати його майбутній проєкт. За одними аргументами, нехтування думкою поважного органу ООН може привести до втрати статусу. За другими - власником заповідника є держава, і вона має право розпоряджатися ним.

- Якщо об’єкт внесений до списків ЮНЕСКО, абсолютно очевидно, що будь-які будівельні роботи, будь-які дії потребують узгодження. Тут мова не про те, хто чим може розпоряджатися, а про виконання вимог Конвенції про охорону всесвітньої спадщини, до якої приєдналася Україна, - каже адвокат Віталій Титич, який знається на таких питаннях.

Однак перед тим, як узгоджувати проєкт, вважає експерт, територія архітектурного комплексу має бути приведена до первісного стану - очищена від новітніх споруд, які побудував тут колишній намісник Лаври Павло Лебідь. Йдеться про такі суто комерційні об’єкти, як готелі та трапезні для паломників.

- Все це зводилося без будь-яких дозволів, без будь-яких узгоджень, а тим паче з ЮНЕСКО. Цей непотріб спотворює заповідник і має бути знесений, - впевнений експерт. - На звільненому місці з дотриманням усіх вимог - не стільки навіть будівельних, скільки культурних - може бути споруджений пантеон. Хоча, на мою думку, його доцільніше зводити біля Лаври - там достатньо місця. Що ж до самого рішення про будівництв, то це хороший для нашої спільноти момент, щоб очистити святе місце від скверни.

Іскра, Кучубей, Столипін…

Колишній директор Києво-Печерського заповідника Олександр Рудник підтверджує, що схвалення будівництва пантеону з боку ЮНЕСКО необхідне, хоча зазначає, що в світі є приклади, коли цю вимогу обходили.

- Але я особисто не був би в захваті від розташування такого об’єкту на території Лаври. Це більше світський захід. У таких церковних місцях мають бути поховання церковних діячів. У столиці можна знайти чимало не менш шанованих історичних майданчиків, де б можна було створити пантеон українців, які в різні часі і різними шляхами виборювали і захищали нашу незалежність. Але це, повторюю, моя власна думка, - поділився Олександр Рудик.

Учасники полеміки, що розгорнулася у соцмережах, звертають увагу на той факт, що Києво-Печерська лавра століттями була осередком суто православ’я, а пантеон передбачає поховання діячів, що належали до різних конфесій. Наприклад, на місце в пантеоні вже чекають другий голова ОУН Андрій Мельник та його дружина Софія Федак-Мельник, які були греко-католиками.

Ще один аргумент - це сусіди, з якими визнаним героям доведеться ділити одне небо над могилами. Крім плеяди видатних церковно-політичних діячів та просвітителів, таких як Костянтин Острозький, Петро Могила та інші, тут покоїться прем'єр-міністр Російської імперії Петро Столипін. Неподалік від Лаври - засновник Москви Юрій Долгорукий. Декого тригерять і поховання біля Трапезної церкви «зрадників» Іскри та Кочубея, які писали донос Петру І на Івана Мазепу, за що й були страчені гетьманом.

Як альтернативу чимало коментаторів пропонують винести пантеон за межі столиці - на територію Межигірського монастиря, яка вважається сакральним місцем. Більше десяти років цю ідею просуває і боронить краєзнавець і дослідник Геннадій Ніколаєнко, більш відомий під ніком Геннадій Межигірський. Нам вдалося зв’язатися з ним.

Все вказує, що тут первосвятиня

- Це замовчується ще з часів більшовизму. Перші християни прийшли на Борисфен (наш Дніпро) у 860 - 866 роках. Найімовірніше, вони вперше охрестили Ольгу, яка жила в Ольжичах - навпроти Вишгорода. В Константинополі княгиня приймала друге хрещення. Є легенда, що своєму онукові Володимиру Ольга запропонувала хрещення водою, коли йому було 10 років. Хлопчик був хворий, не ходив ногами. Він сказав бабусі: "Якщо твій бог сильніший за мого, нехай мене вилікує". Ольга молилася, і Володимир одужав, - розповідає Геннадій Ніколаєнко.

У 988 році Володимир отримав хрещення і привів у Вишгород грецьких монахів. Одні пішли вниз по Дніпру до Києва, другі - вище за течією і зупинилися на території, де розташований сучасний Межигірський парк - колишня резиденція Януковича.

- На цій горі, де християни жили з 860-х років, греки почали розбудовувати келії, згодом з’явилося 9 храмів. Зараз згадуються тільки 6, бо вони відбудовувалися після пожеж, а три - ні. У власності монастиря, що мав назву Свято-Преображенського, було 39 озер, 50 поселень, а площа полів та лісів вимірювалася цифрами з шістьома нулями. Все це взялося з того, що наші пращури відписували монастирю свою маєтність і приходили сюди, щоб спастися, преобразитися і добути в святому місці свого віку. Бо тут були Ольга, Володимир Хреститель, Ярослав Мудрий, святі Борис і Гліб. Анна Ярославівна саме з цих країв повезла у Францію своє знамените Евангеліє.

За часів існування Межигірського монастиря на його території були поховані більше півтори тисячі козаків. Тут упокоїлися гетьмани Остап Гоголь, Андрій Могила, багато інших військових діячів.

- Все вказує на те, що це наша первосвятиня, - підкреслює краєзнавець. - Коли прийшли більшовики, лікарі обстежили Межигір’я і сказали, що тут треба будувати лікарню. Бо цілющі якості води із Дзвінкової криниці, що за парканом сучасного парку, в кілька разів вищі за Боржомі, Нарзан та Єсентуки.

Лаврою підмінили справжнє місце сили

Через цю криницю, цілюще повітря і особливу енергетику за радянських часів і замовчали історичне та духовне значення Межигір’я, переконаний наш співрозмовник. З 1934 року тут почали будувати урядові дачі. Так і повелося аж до Януковича.

- Комуністи вкрали в українців первосвятиню, приховали наше справжнє місце сили. Замінили його Києво-Печерською лаврою і вкладали туди гроші, щоб люди ішли і вірили, - говорить Геннадій Ніколаєнко.

Краєзнавець каже, що в Межигір’ї є готова інфраструктура для будівництва меморіального комплексу. І саме на місці козацьких поховань.

- Коли для Януковича будували вертолітний майданчик, підняли старі могили, два мішки кісток вивезли на кладовище. Зараз це вільний заасфальтований майданчик і великий ангар на два гвинтокрила. Є всі комунікації - вода, каналізація. В ангарі можна влаштувати простір для конференцій та інших врочистих заходів, а сам пантеон розмістити у споруді, яка стоїть осторонь туристичного галасу. Вона на підвищенні, є три під’їзди для автомобілів, два з яких не пов’язані з колишньою резиденцією. Лавра перенасичена, там немає простору, парковок немає, а тут все це є. Якщо трошки вкласти грошей, за один рік, я гарантую, це місце стане всесвітньо відомим. З другого боку, пантеон в Межигір’ї підтягне відновлення найстародавнішого українського християнського монастиря, - відстоює свою позицію Геннадій Ніколаєнко.

Місце примирення, а не релігійного розколу

У 2023 році 21 березня військовослужбовиця Аліна Михайлова зареєструвала на сайті Офісу Президента петицію, яка за три дні набрала більше 25 тисяч голосів. Йшлося про створення Національного пантеону героїв у парку "Аскольдова Могила".

«Це одна з найвідоміших історичних місцевостей у Києві, де споконвіку ховали воїнів та інших видатних особистостей. Окупаційна радянська влада зруйнувала некрополь, однак сьогодні до Аскольдової Могили повертається її історична роль. Тут спочиває Герой України, доброволець Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі», командир першого батальйону «Вовки Да Вінчі» 67-ї ОМБр, розташовані пам’ятні знаки Героїв Небесної Сотні, захисників Іловайська, Дебальцевого, Донецького аеропорту», - йшлося у петиції.

Про Аскольдову Могилу говорять і зараз. Найдужче агітує за створення тут пантеону Українська військова організація «Спас-23». Її голова Володимир Волков звертається до всіх - представників державної київської влади, до авторитету Валерія Залужного - з вимогою бути почутими. Пантеон у Лаврі він називає «духовною пасткою та історичною сліпотою, звуженням української історії та прямим нехтуванням світовими стандартами пам'яті». І наводить наступні аргументи.

Пантеон - це місце примирення, а не релігійного розколу. Лавра, попри всю її святість, залишається місцем міжцерковної, конфесійної та політичної напруги останніх десятиліть. Перенесення туди могил військових не об'єднає, а призведе до розколу суспільства.

Лавра - це лише шматок часу, а Пантеон - це вся історія нації. Пантеон не може бути затиснутий у рамки середньовічного монастирського канону.

Не можна будувати пам'ять на попранні чужої віри: «Серед Кіборгів Світла, які захищають Україну, є православні, католики, протестанти, мусульмани, юдеї та атеїсти. Ховати останки воїнів інших вірувань на території чинного православного монастиря - це ганебне попрання духовних принципів православ'я та втручання у Божі справи!».

Історична легітимність Аскольдової Могили. Технічно та історично засновники Києва та автори нашої державності починали свій шлях саме в Угорському урочищі - в районі Аскольдової Могили. У 1992 році Папа Римський Іван Павло II благословив це місце як колиску та місце вшанування засновників України. Національний пантеон органічно ляже в туристичний маршрут місцями сили, що починатиметься від Андріївської церкви, проходитиме через Володимирську гірку, Алею героїв та закінчуватиметься на набережній Дніпра. Обмежені мури Лаври не дають такого відчуття простору.

В іншому своєму дописі голова організації «Спас-23» апелює до того, що вхід до Києво-Печерської лаври платний, а доступ до місця пам’яті має бути вільним. Громадська організація також збирається подавати петицію з вимогою скасувати рішення Кабміну, ініціювати національний круглий стіл, запрошує сказати своє слово військових та ветеранів.