/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F419%2F522fb4e4ded905d0a644577fc52874f7.jpg)
Несподіваний маневр Анкари: Туреччина блокує мегапроєкт НАТО на €27 мільярдів
На початку цього місяця країни-члени НАТО були близькі до фіналізації знакової угоди, яка мала розширити та модернізувати мережу паливних трубопроводів, що діє ще з часів Холодної війни. Ця інфраструктура, простягаючись від Західної Європи до нових східних та північних членів Альянсу, є ключовим елементом підготовки до потенційної війни з Росією. Навіть генеральний секретар Марк Рютте на саміті в Анкарі наголошував на неминучості підписання цієї угоди, підкреслюючи, що інвестиції у 27 мільярдів євро дозволять модернізувати існуючі системи зберігання та розподілу пального.
Проте на зустрічі 32 представників Альянсу минулого тижня Анкара несподівано відхилила схвалення угоди. За інформацією diplomatів, які побажали залишитися анонімними, Туреччина висунула нові умови. Її вимога полягає в пріоритетному фінансуванні власних 21 проєктів на турецькій території, наполягаючи на прискореному розгляді саме цих ініціатив.
Ця ситуація стала справжнім каменем спотикання, оскільки Туреччина прагне перенести свої проєкти на початок реалізації програми, навіть за рахунок вже готових планів інших союзників. Дипломати зазначають, що така позиція Анкари може затримати ухвалення угоди щонайменше до вересня, коли посли НАТО знову зберуться після літньої перерви. Це створює непередбачені перешкоди на шляху до зміцнення оборонного потенціалу Альянсу.
Раніше сам проєкт уже стикався з дискусіями щодо його високої вартості, що робить його найдорожчим спільно фінансованим проєктом НАТО. Деякі країни висловлювали занепокоєння щодо десятиліть зобов'язань, пов'язаних з паливними проєктами. Однак згодом столиці країн-членів Альянсу погодилися зняти свої заперечення, усвідомлюючи стратегічну важливість модернізації інфраструктури, особливо в контексті підтримки східного флангу.
Ситуація, що склалася, викликає занепокоєння серед союзників. Один із дипломатів відверто зазначив, що найбільшу користь від таких затримок отримує Росія, адже вони гальмують стратегічний розвиток інфраструктури Альянсу. Це підкреслює делікатність переговорів та важливість досягнення консенсусу для спільних оборонних ініціатив.
Наразі країни НАТО продовжують інтенсивні переговори, сподіваючись знайти рішення та фіналізувати угоду. Майбутнє масштабного проєкту модернізації військових трубопроводів залишається невизначеним, але його реалізація є критично важливою для забезпечення безпеки та обороноздатності Альянсу в умовах сучасних викликів. Захист східного флангу, зокрема, потребує досягнення домовленостей якнайшвидше.
Масштабна модернізація мережі військових трубопроводів загальною протяжністю до 10 тисяч кілометрів є частиною ширших зусиль НАТО з підготовки до можливої війни з Росією. За словами генерального секретаря Марка Рютте, ця угода дозволить привести до сучасних стандартів інфраструктуру зберігання та розподілу пального в межах Альянсу.
Раніше, ще у лютому 2025 року, обговорювалася розбудова трубопроводу, призначеного для забезпечення східного флангу Альянсу паливом у разі війни на його території. Це свідчить про довгострокове стратегічне планування, метою якого є забезпечення надійного постачання енергоресурсів для військових потреб в умовах зростаючої напруги.
«Вони просто хочуть просунути свої проєкти на шкоду більш готовим планам інших союзників. Звісно, найбільше цим затримкам радіє Росія», — зазначив Politico повідомляє один із дипломатів Альянсу.
«Поки союзники продовжують узгоджувати деталі, ми знаємо, що ці інвестиції у розмірі 27 мільярдів євро модернізують нашу існуючу інфраструктуру зберігання та розподілу пального», – заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте, як Politico згодом писало.
Незважаючи на складність ситуації, стратегічна важливість цього проєкту для НАТО залишається незаперечною. Успішне подолання розбіжностей та досягнення повного консенсусу стане ключовим кроком для зміцнення оборонного потенціалу Альянсу та готовності до майбутніх викликів, демонструючи єдність та рішучість країн-членів.