Озброєння Європи: як позбутися залежності від США?

Європейська оборона досі залежить від американської зброї. Це добре продемонстрував саміт НАТО в Анкарі, в рамках якого відбувався також форум оборонної промисловості. Передусім американські підприємства ВПК мали нагоду порадіти новим замовленням.

Та у випадку ракет, особливо важливих для європейської оборони, виробництво і ремонт принаймні частково мають перемістити до Європи. Американський оборонний концерн Lockheed Martin та німецький Rheinmetall підписали меморандум про наміри спільного виробництва ракет Atacms.

В Європі хочуть збільшити запаси цих ракет, не забираючи при цьому в американців повністю можливості на цьому заробити. Утім, у довгостроковій перспективі Європа робить ставку на більшу незалежність від США.

Європейська ППО: ключове питання – Patriot

Важко знайти більш яскравий символ залежності європейських країн НАТО від США, ніж Patriot. Американська система ППО захищає стратегічно важливі цілі в Україні, а також уже десятиліттями стоїть на озброєнні багатьох країн НАТО.

Європейською відповіддю на цю залежність має стати не лише якась одна єдина система озброєнь. На верхньому рівні оборони, коли йдеться про ліквідацію загроз на великій висоті, альтернативою Patriot має стати система Samp/T NG розробки Франції та Італії.

Модернізований варіант цієї системи має бути оснащений новими сенсорами та ракетами і здатний перехоплювати, зокрема, балістичні ракети. Перші екземпляри модернізованої версії мають бути виготовлені вже 2027 року.

Якщо йдеться про середній радіус дії, то тут ставку хочуть зробити, зокрема, на німецьку систему ППО Iris-T виробництва концерну Diehl. Її вже використовують для захисту цілей в Україні. Радіус дії цієї системи – до 40 кілометрів, у висоту вона може працювати на відстані до 20 кілометрів. Починаючи з 2029 року мають розпочатися поставки збільшеної версії цієї системи – Iris-T SLX. Радіус її дії має становити близько 80 кілометрів, а максимальна висота – близько 30 кілометрів.

У короткостроковій перспективі Європа не може замінити Patriot, але в довгостроковій вона зможе краще захищати власний повітряний простір від Росії за допомогою власних систем.

ELSA – європейська відповідь на прогалину в порівнянні з РФ

У випадку конфлікту йдеться не лише про оборону, але й про можливості нападу. Коли європейські військові імітують плани точкових ударів далеко у ворожому тилу, то зараз ключовою системою є американські крилаті ракети типу Tomahawk.

На саміті НАТО в Анкарі цього тижня стало зрозуміло, що Німеччина в короткостроковій перспективі й надалі робить ставку саме на це рішення. Німецький уряд підписав із Вашингтоном меморандум про намір придбати крилаті ракети Tomahawk та наземні пускові ракетні системи Typhoon. Завдяки цьому повинно бути закрито стратегічну прогалину в порівнянні з Росією. Водночас ця домовленість унаочнює ключову проблему європейської оборонної політики: конче необхідні потужності спершу постачаються зі США, тоді як європейські системи ще належить розробити.

Програма ELSA (European Long-Range Strike Approach), до якої залучено шість європейських важковаговиків, серед яких Франція, Німеччина та Великобританія, хочуть розробити промислову альтернативу американським системам. Поки що ELSA є рамковою коопераційною угодою між владою та промисловістю, яка зрештою має вилитись у виробництво техніки. Серед запланованого, окрім пускової ракетної установки Euro Multi Missile Launcher, також поєднання висококомплексних крилатих ракет, а також недорогих далекобійних дронів дальністю від 500 до 2000 кілометрів.

Та якщо перехідні рішення вже зараз перебувають на стадії замовлень, то справжньої незалежності на полі бою на основі нових розробок європейських систем європейці мають досягти лише на початку 2030-х років.

Але бойові системи і боєприпаси – це лише пів справи. Справжня залежність від Вашингтона полягає у визначенні цілі ударів, так званій Kill Chain. Без автономної мережі сенсорів, супутникової розвідки та командних структур європейські ракети не можуть самотужки визначати свої цілі.

DECODER: дроновий урок європейців

У війні РФ проти України дрони використовуються у досі небаченому масштабі. Вони домінують у боях на фронті та в ударах по цілях у тилу. Саме на це орієнтується програма DECODER (Drone and Counter-Drone European Resolve). Ця програма ЄС покликана забезпечити армії країн Євросоюзу дронами та антидроновими системами, а також зробити європейську промисловість незалежнішою від розробок зі США.

У плані розробок, утім, зараз багато що відбувається на національному рівні. Німецькі дронові стартапи та оборонні концерни виграють від замовлень через війну в Україні, в тому числі для німецького Бундесверу. Завдяки DECODER ці розробки можна буде поєднати на європейському рівні. Зараз участь у програмі беруть 26 країн ЄС, а також Норвегія та Україна. Участь Києва вважається особливо вирішальною через багаторічний досвід використання дронів ЗСУ.

Єврокомісія оцінює потреби в інвестиціях, які необхідно зробити до 2033 року, у суму від 3,5 мільярда до п'яти мільярдів євро. Утім, DECODER не є готовою програмою розробок, а лише рамковий проєкт, який у політичному і виробничому плані ще належить наповнити суттю.

Iris²: безпечний супутниковий зв'язок

Усвідомлення значення Starlink на полі бою в Україні спонукало європейців до дій. За допомогою Iris² ЄС має намір запустити власну супутникову службу, незалежну від США. Перші контракти на створення супутникової групи вже підписано. До 290 супутників мають не тільки уможливити безпечний зв’язок між урядовими органами, а й використовуватися в оборонних цілях. Проєкт вартістю понад десять мільярдів євро планують реалізовувати з 2029 по 2030 рік, а з 2030 року він має бути здатним запрацювати.

Перед стартом літаків-винищувачів або запуском ракет Європа повинна знати, що відбувається в повітрі, на морі та на землі. З цією метою НАТО з базою в Гайленкірхені, що поблизу Аахена, експлуатує 14 літаків AWACS, створених на базі американського Boeing 707.

Наступне покоління летючої радіолокаційної системи AWACS тепер не обмежуватиметься лише американською моделлю (Boeing). На саміті НАТО в Анкарі Альянс оголосив про початок офіційних переговорів з компанією Saab щодо закупівлі до десяти літаків раннього виявлення GlobalEye. Контракт зі шведами ще не підписано, але за умови його швидкого укладення перші літаки можуть бути поставлені вже з 2030 року.

FCAS: розбита німецько-французька мрія

Протягом останніх років багато європейських держав обрали найсучасніший на сьогодні західний винищувач: американський F-35 п'ятого покоління. Ці літаки є надсучасними, але водночас вони є символом технологічної залежності від Вашингтона.

FCAS, який у Франції називають SCAF, мав стати європейською відповіддю на це. Завдяки першому винищувачу шостого покоління мала з'явитися мережева система, що складалася б із пілотованого літака, супровідних дронів, датчиків, «хмарного» сховища даних та нової зброї. У проєкті брали участь Франція, Німеччина та Іспанія із двома провідними компаніями – Dassault та Airbus. Однак основа проєкту – спільний винищувач наступного покоління – після багаторічних суперечок кілька тижнів тому зазнала краху.

Уряди в Берліні та Парижі не змогли залагодити конфлікт між компаніями Dassault та Airbus щодо керівництва, розподілу обов'язків та ключових технологій. Це є серйозним ударом по автономії Європи в питаннях оборони. Саме там, де залежність від американських технологій є особливо очевидною, найбільший оборонний проєкт Європи спіткала невдача через сутичку національних і промислових інтересів.

Андреас Нолль