Повістка в SMS чи лотерея з датою народження: на що може перетворитися український ТЦК

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки сьогодні викликають найбільше обурення в українському суспільстві. Порушення процедур, силові затримання та навіть трагічні випадки із загибеллю людей вимагають від влади негайних змін. Якщо реформа ТЦК нарешті стартує, за основу доведеться брати світовий досвід.Gazeta.ua зібрала різні моделі сповіщення та призову з усього світу, які влада може врахувати під час переформатування системи.Україна разом зі Швейцарією та Ізраїлем має тотальну модель мобілізації, де військовозобов'язаними є майже всі громадяни. Однак самі механізми сповіщення кардинально відрізняються.В Ізраїлі, де обов'язковій службі підлягають і жінки (в Україні цю ініціативу спробували запровадити, але відклали через суспільний спротив. - Gazeta.ua), повістки надсилають поштою, у месенджерах або через публічні оголошення у ЗМІ. За неявку протягом 21 доби передбачено покарання від командира частини. Замість мережі військкоматів там функціонують лише п'ять регіональних центрів. Це суто сервісні локації: призовники самостійно проходять ВЛК, складають тести та отримують призначення. Далі новобранець взаємодіє напряму з командиром підрозділу. Документи на вулицях перевіряє виключно поліція або військова поліція (Мецаш), а все спілкування відбувається в електронному вигляді на спеціальному порталі.У Швейцарії аналогом ТЦК є рекрутингові центри, де призовник проводить до дві-три доби, проходячи ВЛК, психологічне тестування та профорієнтацію. Сповіщення здійснюється поштою, через месенджери або спеціальний застосунок.У США та низці інших країн діє змішана система: у мирний час армія комплектується добровольцями, а за критичних обставин служити мають усі чоловіки призовного віку. Чоловіки віком 18-25 років зобов'язані самостійно зареєструватися у Selective Service System - онлайн, під час отримання посвідчення водія або на пошті. У разі відновлення призову проводиться лотерея за датами народження.За лотерейним принципом поповнюють армію Таїланд і Данія (у разі нестачі добровольців). Щоквітня тайці тягнуть картки: чорна означає звільнення від служби, червона - призов до війська. Оскільки охочих більше, ніж вакансій, потреби у розгалуженій мережі сповіщення немає. Чоловіки реєструються з 17 років, а під тимчасові призовні пункти використовують школи та адмінбудівлі. Вуличні рейди відсутні, але поліція має право перевірити військово-обліковий документ. Без нього неможливо працевлаштуватися чи отримати держпослуги, тому ухиляння мінімізоване.У Китаї армія формується здебільшого з добровольців, але чоловіки з 18 років зобов'язані зареєструватися на спеціальному сайті. Сповіщення відбувається через роботодавців чи навчальні заклади. Призовники з'являються до Бюро призову при місцевих адміністраціях для медогляду та призначення у частини. Ухилянтам поступово обмежують "радощі життя": забороняють виїзд за кордон, купівлю квитків на швидкісний транспорт, лімітують витрати, а їхні фото публікують у ЗМІ.Найжорсткіша система діє у Північній Кореї. Повістки вручають на загальних зборах у школах чи трудових колективах. Через обмеження пересування втекти неможливо, а новобранців організовано везуть до розподільчих пунктів під контролем правлячої партії. Призвати можуть і дівчат, а за ухиляння відповідає вся родина.Найбільш конкурентна система діє в Індії після реформи 2022 року. На кожне місце в армії претендують сотні бажаючих. Влада оголошує набір, а кандидати (17-21 рік) реєструються на сайті. У визначені дні їх збирають на стадіонах або полігонах для тестів та медогляду. Сповіщення про результати надходить поштою, електронкою чи в SMS. Відбрані служать 4 роки, після чого лише 25% найкращих залишаються в армії.Вуличні рейди та облави на людей з метою примусового поповнення армії характерні для М'янми та Еритреї. В Еритреї терміни служби взагалі майже не обмежені. У Сирії в розпал війни чоловіків масово затримували на блокпостах. Усі ці країни об'єднує глибока безпекова нестабільність.Обираючи шлях реформування, українська влада має витримати баланс між реальними ресурсами суспільства та потребами оборони.ЗСУ потрібно готувати до складної осені, що вимагає коштів, зброї та людей. Якщо не змінити систему мобілізації, кількість фізично не здатних воювати у війську критично зросте. Для системних змін потрібен час, якого майже немає, а також достатня кількість добровольців для перекриття паузи в мобілізації.Перехід на повний контракт потребує значного фінансування та часу. Тому кардинальних змін у роботі ТЦК не варто очікувати щонайменше до першої серйозної кризи на фронті.Якщо до Міноборони повернеться Михайло Федоров, очікується впровадження елементів ізраїльської моделі: цифровізація, пряма взаємодія призовників із командирами частин та покарання за відмову служити. Однак в Ізраїлі ця система спирається на тотальний суспільний осуд ухилянтів, чого в Україні через негативний імідж ТЦК наразі немає.Американська лотерея може знизити корупцію, але не розв'яже проблему дефіциту людей. Соціальний примус за прикладом КНДР неможливий у демократичній країні.Відтак єдиним радикальним кроком для збільшення чисельності ЗСУ могла б стати примусова жіноча мобілізація. Проте з огляду на демографічну ситуацію та несприйняття суспільством, це спричинить бунт. Тому у розпорядженні влади залишається єдиний інструмент - зниження призовного віку, першим кроком до якого вже стали добровільні контракти "18-25".