Три сценарії завершення війни. Чому Путін більше не контролює події – аналіз NZZ

Україна змінює перебіг війни, переходячи до "активної оборони". На думку західних аналітиків, ця тактика позбавляє Кремль змоги диктувати умови миру і змушує Москву все більше наближатися до переговорів.

Водночас у Володимира Путіна є вибір: діалог, затягування війни чи ескалація. Паралельно Київ тисне на Москву на полі бою, на російській території та в дипломатії. Найближчі місяці можуть стати вирішальними, пише швейцарська Neue Zürcher Zeitung. LIGA.net переповідає коротко.

"Активна оборона" Сирського

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирськийу середині липня написав, що Росія втрачає понад 400 солдатів за квадратний кілометр – особливо на Донбасі, де росіяни намагаються захопити Костянтинівку.

За даними Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), втрати України значно менші. Частково завдяки ефективним укріпленням кількість загиблих українських солдатів один до восьми відносно росіян.

Висновок Сирського такий: "Слід захопити стратегічну ініціативу, тому наша оборона – активна". У військовому плані це означає, що ЗСУ наступають, намагаючись вирватися із війни на виснаження.

Механізована контратака – унеможливлена. Дрони зробили нереальним для сторін просування танками. Кілзона розширюється. Українці й росіяни настільки зміцнили місцевість уздовж фронту, що всі спроби прориву приречені на провал.

У ЗСУ розробили концепцію, зосереджену на глибині, а не на вогні й пересуванні вздовж фронту. Мета – ізоляція російських військ на окупованих територіях, українські дроноводи спочатку перерізали доступ до Криму, а тепер і до Азовського моря.

Ця ідея у військових термінах називається A2 / AD: перерізання постачання й ізоляція території. Ворога тримають на відстані вогнем і не дозволяють розгорнути сили. A2 / AD зазвичай застосовують для стримування: агресора відганяють від спроб зайти на територію, бо ціна буде занадто високою.

В українській версії A2 / AD трактується інакше – ЗСУ виснажують росіян на Донбасі, спричиняючи колапс постачання на окупованій території та роблять окупацію практично неможливою", – пише NZZ.

Присутній і побічний ефект: Росія ще більш ізольована від світового ринку. Оскільки Азовське море закрите, ще один шлях для російського тіньового флоту ліквідований.

Путін не може диктувати умови миру

Київ реорганізував сухопутні війська і сформував корпуси. Ці великі підрозділи, здатні розгортати всі військові засоби в межах зони відповідальності із одного центру командування. Раніше бригади діяли самостійно на тактичному рівні. Тепер є оперативна структура. Новий "бойовий порядок" дозволяє ефективніше використовувати обмежені ресурси.

Україна зайняла позицію, щоб твердо протистояти Росії, перехоплюючи оперативну ініціативу. Мета – змусити росіян до справжніх переговорів. Чим гірша ситуація на окупованих територіях і в Росії, тим краще", – пише NZZ.

З іншого боку, Путін прагне захоплення Донбасу як проміжної цілі в Україні для подальшої реалізації стратегічної мети – нового європейського безпекового порядку. Кремль більше не вірить у можливість нав’язати Києву умови миру за допомогою президента США Дональда Трампа.

Одна із головних російських пропагандисток Маргарита Сімонян ще у квітні сказала, що Росія не має покладатися на Трампа: "Ця "мирна угода" – димова завіса. Їй слід покласти край".

Три варіанти завершення війни

Виходячи із цих передумов, NZZ наводить три варіанти виходу із глухого кута війни:

1. Переговори. Це шлях, яким переважно йде Київ, але він залежить від того, чи підуть США та Європа тим же курсом. Головне, щоб вони відбулися в межах міжнародного права. Це дозволить розрізняти агресора і захисника. Відтак умови встановлюватиме Україна, а не Росія. Це зробить можливим поступки за поступки. 
   Європейці натякали на можливі переговори з Москвою. Путін відповів, запропонувавши ексканцлера ФРН Герхарда Шредера. Проте партнери не вважають це серйозною пропозицією.
2. Ескалація. Цей варіант обговорюють прихильники жорсткої лінії в Росії. Путіна у відповідних медіа описують як поміркованого й розважливого – там пишуть, що він налаштований уникнути Третьої світової війни. Але радикальні критики кремлівського диктатора вважають, що Росія має воювати всією військовою потугою. Останнім сценарієм NZZ вважає використання тактичної ядерної зброї або атаку на інфраструктуру країни НАТО, яка дає військову підтримку Україні. Також можлива мобілізація в Росії.
3. Ні миру, ні війни. Війна в Україні триває довше, ніж Перша світова. Але розрахунок Кремля на придушення українського опору досі не виправдався.
   Києву вдалося порушити енергопостачання Росії за допомогою дронів. Тепер війну відчуває населення Москви і Санкт-Петербурга. Путін не може дозволити собі вигравати час, хоча спекулює на зміні влади у великих країнах Європи з перспективою ерозії допомоги Києву.
   Речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росія сподівається на "нове покоління" політиків у Європі, маючи на увазі Марін Ле Пену Франції та "Альтернативу для Німеччини" в ФРН, що поділяють російські погляди.

Європейський мир через силу

З весни Київ став активнішим, аніж Москва, використовуючи геополітичну плутанину, що виникла після ізраїльсько-американської атаки на Іран. Володимир Зеленськийздобув союзників у Перській затоці завдяки угодам про дрони, особливо з ОАЕ – фінансовим центром, що досі дозволяв росіянам обходити західні санкції.

У квітні Зеленський відвідав сирійського лідера Ахмеда аш-Шараа в Дамаску разом з главою МЗС Туреччини Хаканом Фіданом. Сирія й Туреччина витісняють Росію зі східного Середземномор'я. Анкара закрила Босфор для російських військових суден з 2022 року, а тепер Дамаск планує припинити військову присутність Москви в країні.

Так Україні вдається переносити ідею A2 / AD на дипломатію й витісняти Росію з більш віддалених регіонів. МЗС України пише, що безпека Європи і Близького Сходу пов'язані, посилаючись на поглиблену співпрацю з Сирією, яка була союзницею Росії до зміни режиму.

Геополітичний зсув обмежує амбіції Росії щодо глобальної влади й посилює роль України як військового партнера. Навіть Трамп вражений успіхами України на полі бою.

Це одна із причин, чому він підписав на початку липня декларацію саміту НАТО, що суперечить його попереднім спробам зближення з Путіним: "Союзники по Альянсу єдині з Україною та непохитно підтримують її у захисті свободи, суверенітету і територіальної цілісності".

Нав'язаний мир, що ігнорує міжнародне право і Статут ООН, став менш імовірним.