21-й удар по экономике РФ: как работают санкции ЕС и почему их с таким трудом принимают

До санкцій ЄС проти Росії завжди прикуто велику увагу.

Чи не найбільше – до процесу їх ухвалення.

Варто якійсь країні озвучити свої застереження щодо пропозицій з нового пакета санкцій, як з’являються публікації про "санкційну втому" та розкол європейської єдності.

Але це – спрощений погляд на насправді звичайну важку роботу з пошуку балансу між бажаним ефектом і застереженнями столиць країн-членів ЄС.

Зараз ми перебуваємо на фінішній прямій узгодження 21-го санкційного пакета.

Його зосереджено на енергетиці, фінансових послугах, криптовалюті та торгівлі.

Пакет розширює чорний список суден тіньового флоту Росії, б'є по десятках банків і криптофірм у третіх країнах, які допомагають росіянам обходити обмеження, перекриває експорт речовин і компонентів для російського ВПК.

Абсолютна більшість положень 21-го пакета уже повністю погоджена, залишився останній бастіон.

І він складніший, ніж могло би здаватися.

Найскладніше питання.

Йдеться про обмеження на транспортування російського скрапленого природного газу (СПГ) до третіх країн.

Цей пункт безпосередньо зачіпає інтереси великих судноплавних компаній, які володіють потужним флотом танкерів та заробляють на логістиці російських енергоресурсів.

Свій комерційний інтерес намагається захистити Греція.

Виторговує винятки, перехідні періоди або пом'якшення формулювань.

У відповідь на таку позицію багато інших країн справедливо запитують: а чого ви будете заробляти, а ми ні?.

І таких прикладів чимало в різних сферах економіки.

Чому Німеччина мусила закрити величезний завод, який трубою отримував російську нафту, а Словаччина має виняток? Або чому Нідерландська верф відмовилась обслуговувати кораблі для перевезення СПГ, а верф у Данії – ні? Є і ще складніші конструкції: ірландський завод "Огініш" постачає глинозем і до РФ, і до країн-членів ЄС.

І наразі у Брюсселі думають, що робити.

Не прийняти 21-й пакет – катастрофа.

Прийняти з задоволенням потреб Афін щодо транспортування російського скрапленого газу – викликати невдоволення майже всіх інших.

Водночас у нас є простий аргумент.

Нафтогазові доходи Кремля – це не абстрактні макроекономічні показники чи робочі місця, а пряма конвертація європейських грошей у російські ракети, дрони та снаряди.

Це фінансування вбивств українців та руйнування нашої інфраструктури.

Не може бути іншої позиції, ніж відмова купувати чи перевозити російські енергоносії.

Це однаковий справедливий підхід для всіх.

Завжди є компроміс.

Євросоюз складається із 27 держав, кожна з яких має власну економіку з певними залежностями та свої електоральні особливості.

За роки роботи із санкційною коаліцією я не пригадую жодного пакета, який був би погоджений легко.

Майже завжди фінальні рішення ухвалювали після кількох раундів переговорів – держави шукали формулу, яка дозволяла зберегти і єдність, і наповненість пакета.

І так 20 разів.

Ситуація з 21-м пакетом не виглядає чимось винятковим.

Коли на стіл лягає новий список обмежень, кожна столиця починає рахувати вплив на власну економіку.

До речі, це зовсім не обов’язково збитки.

При цьому не буває так, щоб усі країни одночасно виступали проти однієї й тієї самої норми.

На різних етапах різні "червоні лінії" виникають у різних гравців.

Хтось хвилюється через логістику, хтось захищає свій банківський сектор чи бізнес, хтось б'ється за специфічний промисловий імпорт.

Але архітектура ЄС побудована так, що врешті-решт сторони завжди виходять на компроміс.

За останньою інформацією, для 21-го пакета санкцій напрацьовано компромісний варіант обмежень, які стосуватимуться російських енергоносіїв.

Щодо російського скрапленого газу, це може бути дозвіл на його перевезення в треті країни для компанії, якщо тристоронній контракт укладено до 2022 року.

Також розглядається замороження максимальної ціни на російську нафту на шість місяців.

Як санкції руйнують російську економіку.

Коли скептики кажуть, що санкції не працюють, вони зазвичай повторюють тези російської пропаганди, яка малює вигадані звіти.

Реальні економічні показники демонструють абсолютно протилежну динаміку.

Санкційний тиск діє як хронічна хвороба – ефект накопичується поступово, але невідворотно руйнує організм зсередини.

Давайте подивимось на сухі факти:.

Сповільнення ВВП.

Якщо у 2021 році російська економіка демонструвала зростання на рівні 5,9%, то сьогодні цей показник скотився до межі 1% або навіть нижче, попри колосальні вливання у військово-промисловий комплекс, які штучно роздмухують статистику.

Бюджетне піке.

Росія впевнено попрощалася зі стабільністю: від колишнього бюджетного профіциту у $7 млрд країна-агресор перейшла до хронічного дефіциту, який сягнув $68 млрд.

Вимивання резервів.

Ліквідна частина Фонду національного добробуту РФ, яку Кремль збирав на випадок масштабної кризи, скоротилася на рекордні 63%.

Ресурс просто тане.

Удар по нафтогазових прибутках.

Завдяки ціновим обмеженням та ембарго, втрати Москви від експорту нафти вже перевалили за $195 млрд.

Але найцікавіші процеси відбуваються просто зараз на внутрішньому фінансовому ринку РФ.

Ситуація настільки критична, що російський Мінфін уже чотири тижні поспіль взагалі не може провести аукціони з розміщення облігацій федеральної позики (ОФЗ): інвестори просто відмовляються позичати гроші державі-агресору на поточних умовах.

Ці цифри доводять, що стратегія довгострокового економічного пресингу працює.

Москві стає дедалі важче утримувати баланс між фінансуванням армії та соціальною стабільністю всередині країни.

21-й, але не останній.

Розмови про те, що інструменти тиску вичерпані, а Захід уперся у стелю своїх можливостей – це міф.

Простір для маневру залишається величезним.

Уже запустили роботу над 22 пакетом санкцій.

Потрібно повністю перекривати сірі схеми постачання електроніки та компонентів для дронів і ракет через треті країни, посилювати вторинні санкції проти банків, які допомагають РФ, та остаточно закривати європейський ринок для будь-яких російських енергоресурсів.

Точно будуть рішення, які підсилюють ефект від наших далекобійних санкцій.

Крім того, готуються точкові, швидкі рішення – зокрема, відповідь на спроби Кремля організувати черговий фарс під назвою "псевдовибори" на тимчасово окупованих територіях України.

І зараз, і у майбутньому Європейському Союзу потрібно знаходити спосіб та волю ухвалювати непрості рішення у складних умовах.

Адже це не лише на користь України та її народу, а й власне задля блага ЄС.

Російська агресія проти нас – це також війна росіян проти Євросоюзу, його цінностей та досягнень.

Публікації в рубриці "Колонки" не є редакційними статтями та відображають винятково точку зору авторів.