Несподіваний поворот: чому ЄС гальмує 21-й пакет санкцій попри відхід Орбана

Посли Євросоюзу 22 липня знову зберуться для спроби завершити погодження двадцять першого пакета обмежувальних заходів проти Росії. Ця зустріч відбувається вже після того, як Віктор Орбан залишив посаду прем’єр-міністра Угорщини, і багато хто в Брюсселі очікував значного спрощення процесу.

Проте надії на легке ухвалення нових обмежень розвіялися. Низка країн-членів ЄС, які раніше могли посилатися на позицію Угорщини, тепер змушені відкрито обґрунтовувати власні заперечення. Це виявило глибоко вкорінені національні економічні інтереси, що ускладнюють єдність у санкційній політиці.

Яскравим прикладом стало те, як інші уряди почали відкрито блокувати ініціативи, щоб захистити власні економічні інтереси. Це стосується енергетичного, рибопереробного, банківського секторів та судноплавства. Фінський депутат Європарламенту Вілле Нііністьо висловив розчарування, зазначивши, що було "несподіванкою і розчаруванням те, скільки держав-членів затягували свої дії".

За словами семи співрозмовників, залучених до переговорів щодо 21-го пакету, низку заходів вже було послаблено або повністю вилучено з документа. Це відбулося до остаточного затвердження пакета, що вказує на складність досягнення консенсусу між 27 країнами-членами.

Після двох десятків попередніх пакетів дипломати визнають, що Європейській комісії стає дедалі важче знаходити прості цілі для нових обмежень, оскільки санкції все частіше зачіпають значні національні інтереси окремих держав. Для ухвалення санкцій необхідна одностайна підтримка всіх 27 країн ЄС, що створює широкі можливості для блокування.

Наразі пакет у нинішньому вигляді передбачає відключення десятків російських банків від системи SWIFT та заборону на в’їзд до ЄС для понад 250 осіб, що стане найбільшим розширенням санкційного списку з 2023 року. Проте, як зазначив один із дипломатів, досягнуті поступки "розвіяли очікування, що після відходу Орбана Євросоюзу буде значно простіше суттєво посилити економічний тиск на Москву".

Однією з головних перешкод залишається позиція Греції, яка контролює найбільший у світі торговельний флот. Афіни поки не готові підтримати 21-й пакет через запропоновану заборону для компаній ЄС перевозити російський скраплений природний газ до третіх країн. Грецька сторона побоюється негативного впливу на свої компанії та заявляє, що такий крок може призвести до зміни прапора суден і переходу під юрисдикції з менш суворим контролем.

Переговори також ускладнила позиція Австрії, яка стала на захист Raiffeisen Bank. Цей банк, другий за величиною в країні, домагається компенсації за експропріацію своїх російських активів на суму 2,44 мільярда євро. Питання компенсації було порушене під час обговорення кількох попередніх пакетів, але цього разу вперше призвело до затримок на фінальному етапі погодження. Інші країни, як-от Болгарія, Італія та Франція, також виступили проти включення у санкційні списки патріарха РПЦ Кирила та обмежень проти колишніх військовослужбовців російських збройних сил, що призвело до пом'якшення цих положень.

Фінський депутат Європарламенту та голова делегації Європарламенту з питань Росії Вілле Нііністьо розповів Politico: "Було несподіванкою і розчаруванням те, скільки держав-членів затягували свої дії. Надзвичайно важливо продовжувати посилювати санкції ЄС проти Росії в цей момент, коли Росія починає відчувати тиск війни на свою внутрішню економіку та суспільне сприйняття".

"Після 20 пакетів більше не залишилося легких цілей. Ви дедалі частіше стикаєтеся з інтересами окремих держав-членів, тож доводиться шукати баланс", – прокоментував дипломат ЄС, який бере участь у переговорах, щодо складнощів ухвалення нових обмежувальних заходів.

Таким чином, зміна політичного ландшафту в Угорщині не принесла очікуваного полегшення у процесі запровадження санкцій ЄС. Натомість, вона виявила глибокі занепокоєння країн-членів щодо власних економічних інтересів, що свідчить про зростаючу складність утримання єдності в питанні економічного тиску на Москву. Майбутні переговори покажуть, чи зможуть європейські лідери знайти компроміс, який задовольнить як бажання посилити тиск на агресора, так і потреби окремих суверенних держав.