Світ вивчає український досвід. Але майбутнє створює без України?

Плин часу відчувається по-різному залежно від того, з якого боку дверей до туалетної кабінки ви перебуваєте. Цей жарт Жванецького, цілком прийнятний в умовах миру, сприймається геть інакше в умовах війни й постійної надлюдської напруги, коли дистанція від смерті — дві стіни в коридорі власної квартири. Чотири з половиною роки війни відчуваються нині як двадцять не лише за рівнем накопиченої втоми, а й за змінами у когнітивних (раціонально-аналітичних) та афективних (психоемоційних) механізмах сприйняття реальності. Раніше нам важко було уявити, що відчувають звірі, на яких полюють мисливці під час сафарі, але тепер ми точно знаємо, що це означає у виконанні російських варварів-дроноводів. Сучасна російська рулетка, яка замість барабана револьвера прокручує біля скроні крилаті та балістичні ракети у супроводженні дронів, дедалі більше заважає раціонально сприймати світ. Раціо поступається психоемоційним реакціям, а вони шукають простих і швидких рішень.

Бушідо пропонує слушну пораду кожному, хто вчергове поспішає створити ідола й не бачить суті подій, які навколо нього відбуваються; хто щиросердо кидається на захист людей, які лише здаються янголами, а насправді мають чорну душу; хто персоніфікує проблеми, які мають системний характер і тому не залежать від прізвищ. Ось вона: мудрий ніколи не судить без того, щоб дізнатися всю історію. Тим, хто думає, що все розуміє й усе знає, варто усвідомити: кожна зворотна сторона має свою зворотну сторону.

Для нас немає двозначності у сприйнятті агресора. І тому раціонально важко сприймати, чому МОК ухвалює рішення допустити російських атлетів до змагань; у Європі демократичні, проєвропейські та проукраїнські сили раз у раз програють на виборах правим радикалам, які й далі відбілюють Росію і говорять про необхідність поновлення з нею діалогу; наші сусіди, які, здається, мали б усвідомлювати екзистенційну загрозу з боку російської недоімперії, натомість звинувачують українців у всіх, навіть неіснуючих гріхах. Але саме зайва емоційність заважає побачити витоки цих (і багатьох інших) проблем, розібратися з ними й ужити адекватних заходів. Лікування симптомів не лікує хвороби, а відповідь «сам такий» погано працює в несиметричній ситуації впливу.

Так само суспільство раз у раз наступає на граблі персоніфікації, коли одну особу проголошують вселенським добром, а іншу — вселенським злом. Влада, обрана на революціях унаслідок фізичного протистояння, зазвичай не виправдовує сподівань. Зміна системи, яка породжує такі протистояння, вимагає значно більших зусиль, значно складніших рішень, але й призводить до стійкіших і ефективніших результатів. Соціальні мережі, які надали невігласам і провокаторам таку саму трибуну, як і досвідченим, порядним та професійним фахівцям, успішно роблять свою руйнівну справу. Достатньо навчитися відомих з історії принципів маніпуляції — й невіглас стає «ЛОМом», думка якого замінює критичне мислення й виправдовує бажання спершу діяти, а потім думати. Варто було б просто згадати, кого українці обирали протягом останніх 35 років, кого підносили до небес під час призначення на високі посади і якими провалами все це щоразу закінчувалося, щоб відмовитися від віри в доброго царя. Мудрість відрізняти одне від іншого, про яку йдеться у відомій молитві невідомого авторства, не є характерною рисою української більшості. Біда, коли це стосується внутрішньої політики, але ще більша біда, коли така сама ситуація стосується політики зовнішньої.

Якщо спробувати відкинути емоції й спробувати крок за кроком, день за днем розкласти події останніх шести-восьми місяців на складники, стає очевидним, що еліти як Сходу, так і Заходу змирилися з продовженням війни, тієї самої, яка є продовженням політики іншими засобами, щонайменше на два роки. Росію визначено головною безпековою загрозою, Китай — економічною загрозою, а трансатлантичний хаос — загрозою відчайдушним спробам утримати єдність. Але ті, хто ухвалює рішення й водночас ховається за кулісами, не думають про мир, а готуються до Третьої світової, хоча питання щодо існування справжніх об’єктивних причин для зміни світового порядку силою залишається глибоко дискусійним.

Легендарна українська горизонтальна організованість усе ще дозволяє нам триматись і досягати успіхів. Проте вона не є й не може бути тим єдиним чинником, який трансформується у стійкість. Ця біда повторювалась у нашій історії раз у раз, коли зусилля знизу не призводили до формування стійких інституцій і життєздатної системи вирішення внутрішніх конфліктів зверху. Саме тому, хоч би хто опинився на вершині української піраміди, він миттєво перетворюється на багаторукого Шиву — різниця лише в тому, чотири у нього руки чи вісім і що саме він у них тримає.

Сьогодні ми по праву пишаємося тим, що весь світ вивчає наш досвід. Не бракує високих оцінок досягнень ЗСУ у сфері застосування сучасних технологій на полі бою. Про це говорять буквально всі партнери України. США, Японія, Тайвань, Німеччина, все НАТО й кожна країна Балтії і Скандинавії окремо, Велика Британія, не кажучи вже про Китай і Північну Корею, рухаються вперед у перебудові власних оборонних потужностей з урахуванням нашого досвіду. Позитивних повідомлень стосовно цього так багато, що складається враження — перемога вже дуже близька. Але так само через своїх агентів в Україні та інших країнах вивчає український досвід і Росія. Крім того, з’ясовується, що програмне забезпечення для найефективніших українських дронів із ШІ написав британець, системи інтеграції на полі бою — від Palantir. Японія і Тайвань об’єднуються проти домінування Китаю в ланцюжку постачання дронів, але Україну, досвід якої вивчають, туди не запрошують. Токіо виходить за межі традиційних оборонних закупівель до стратегічної стійкості, зменшуючи залежність від компонентів китайського походження у критичних технологіях. Співпраця з Тайванем підкреслює, як надійні мережі постачання між Японією, Тайванем та іншими партнерами стають новим стовпом регіонального стримування.

Заява про так зване надання Україні ліцензії на виробництво ракет для Patriot збіглась у часі з повідомленням про вихід на американський ринок компанії Singularity, діяльність якої спрямована на одну з найпослідовніших інженерних проблем, із якими стикаються США та їхні союзники, — масштабне розгортання недорогих систем протиповітряної оборони. Виробнича команда Singularity, переважно з Tesla й Toyota, має намір швидко збільшити обсяги виробництва системи, яка переважатиме будь-яку порівнянну систему в США. «Масштаб жертв, яких можна було б уникнути останніми роками, якби був захист від недорогих боєприпасів, важко оцінити. США мали технологію, щоб перемогти ці загрози протягом десятиліть, але оскільки противники вивчають наш досвід і використовують його, ми досягли справжньої кризи щодо запасів перехоплювачів та обсягу виробництва», — сказав Джек Освальд, співзасновник і генеральний директор Singularity. «Після зустрічі операторів в Україні, які серйозно постраждали від цих загроз, не було іншої проблеми, над якою ми могли б працювати наполегливіше. Єдиним показником успіху Singularity буде порятунок життів».

Дуже добре, що наші сусіди із Заходу нарешті відчули дихання майбутнього, яке тхне попелом. Дуже добре, що вони або самі виробляють для нас дрони, або дають нам кошти для закупівлі запчастин у Китаї, або в найкращому разі створюють із нашими виробниками спільні підприємства. Але дрони — це лише частина проблеми. Сьогодні найважливішою є протиракетна оборона. Україна стала співзасновником європейської антибалістичної коаліції, до якої увійшли десять держав. Як зазначено на сайті РНБО, співпраця відбуватиметься одразу на трьох рівнях — політичному, урядовому та промисловому. Країни спільно визначатимуть вимоги до нової системи, проводитимуть дослідження, розроблятимуть і вироблятимуть нові рішення, тестуватимуть їх та впроваджуватимуть у практику. Мета — захистити небо Європи. Незрозуміло лише, чи наше небо включають у це поняття. Україна готова зробити свій внесок — антибалістичну ракету. Водночас партнери мають сучасні радари, сенсори та інші критично важливі компоненти, без яких нічого не працює. Саме поєднання цих спроможностей дасть змогу реалізувати спільний, але містичний проєкт FREYJA. І це чудово, тому що Фрейя — це головна богиня у скандинавській міфології, пов’язана з любов’ю, красою, родючістю, сексом, війною, золотом і магією. Яка з цих сфер її відповідальності стане запорукою успіху і, головне, — коли, залишається на рівні афективного сприйняття.

Ключовий виклик нашого минулого, сучасного та майбутнього полягає в тому, щоб нарешті відв’язатися від Росії. Вона котиться в прірву й тягне нас за собою, насамперед — ментально. Персоніфікація влади, довіра до зручних і лояльних, а не колючих і часто непокірних професіоналів, відсутність системного діалогу з громадськістю, нескінченна, але ситуативна міфологія, нехтування наявними державними інструментами під час ухвалення суспільно значущих рішень — це якраз про Росію, яку ми все ще не подолали в собі. Сильне громадянське суспільство, впертість у спротиві приниженню, підприємницький драйв, винахідливість і кмітливість — це про те, що мало б стати основою нашого відриву від РФ. Ми маємо нарешті помислити для себе інше майбутнє, ніж те, яке вони готують для себе й для нас. Але воно не може ґрунтуватися виключно на опитуваннях громадської думки з переліком знайомих прізвищ, навіть якщо деякі з них написані на картонках.