Від імпортера до партнера Європи: куди рухається український ринок насіння сої

Попит на сою у світі не спадає – і це добре відчувають і селекціонери, і насіннєві компанії. Україна – активний учасник в цьому процесі: ми виробляємо насіння, реєструємо нові сорти і поступово виходимо на європейський ринок. Питання вже не в тому, чи є потенціал – а в тому, як швидко ми його реалізуємо.

Що відбувається з насінням сої у світі

У 2025 році насіннєві площі посівів сої під насіння в ЄС зросли на 2,2% – до 58,2 тис. га. Беззаперечний лідер – Італія: 16,4 тис. га, зростання +3,9% за рік. Але найбільший прогрес має Угорщина. Другий рік поспіль вона демонструє найшвидші темпи зростання, цього разу +17,6% (до 7,5 тис. га), і – посідає друге місце. Далі йдуть Хорватія, Австрія і Франція. 

Зростає й вибір сортів. Станом на травень 2026 року в Україні зареєстровано 280 сортів сої з 16 країн світу. Найбільше – з Канади, 70 сортів. Українська селекція тримає друге місце з 56 сортами. Далі – Франція (33 сорти), Австрія (26) та Угорщина (10). Це свідчить про те, що українському виробнику доступні найкращі селекційні розробки з різних країн, і він може знайти генетику, яка найкраще працює саме в його умовах і відповідає вимогам конкретного ринку.  

Ситуація в Україні 

У 2025 році площі під посівами насіння сої в Україні скоротилися на 9% – до 12,8 тис. га. Разом з тим останні чотири роки спостерігається відносна стабільність: після спаду 2017-2021 років ринок тримається в коридорі 12-14 тис. га, тому прогноз НАУ на 2026 рік – близько 14 тис.га.

Географія посівів насіння сої у 2025 році – це переважно західні області. Житомирщина лідирує з 3,6 тис. га, Тернопільщина йде слідом з 3,5 тис. га, а Хмельниччина додає ще понад 1,5 тис. га. На ці три області припадає понад дві третини всіх посівів насіння сої в країні.

НАУ оцінює виробництво насіння сої у 2025 році на рівні понад 50 тис. тонн. Його забезпечили 50 насіннєвих господарств, що вирощували 103 сорти на 386 насіннєвих ділянках.

Цього обсягу все ще не вистачає для внутрішнього ринку: частину потреб (насамперед в сортах іноземної селекції) закриває імпорт, а частина господарств висіває власне насіння другої-третьої репродукції.

Проте менші площі – це не про втрату інтересу до сої. Аграрії й далі вибирають цю культуру, а значить, попит на якісне насіння залишається. 

Ринок сортів: широкий вибір і швидке оновлення генетики 

Ще десять років тому серйозною проблемою аграрія було дістати насіння сучасного сорту сої. Знайти сорт сої вже давно не проблема – складніше зрозуміти, який із багатьох варіантів найкраще підійде для конкретного поля, технології чи регіону. 

Найбільші площі під виробництвом насіння у 2025 році займали сорти ОАЦ Страйв, ОАЦ Аклайм, ЕС Ментор, Кофу, ЕС Командор та Кіото. Але навіть десять найпоширеніших сортів разом охопили менше половини всіх насінницьких площ (44,7%). 

Найбільші власники сортів сої в Україні – Semences Prograin, Euralis Semences, RAGT, Saatbau Linz, Corteva Agriscience та Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН. У 2025 році серед насіннєвих господарств найбільше сіяли компанії “АТК”, “Прогрейн Укр” та інші. 

В Україні є сорти всіх груп стиглості – від ультраранніх до пізньостиглих. При цьому господарства все частіше дивляться не тільки на врожайність, а й на якість зерна. Для високого білка та стабільного результату середньостиглі й середньопізні сорти часто працюють краще, ніж ранні. Українська селекція тут тримається міцно: з 280 зареєстрованих сортів сої 56 – вітчизняного походження. 

Реєстр сортів сої виріс у десятки разів 

Найстаріший сорт «Вітязь 50» зареєстрований ще в 1992 році. Відтоді реєстр розширювався, але не надто швидко.

Змінилося це після 2023 року, коли в Україні запрацювала прискорена реєстрація для сортів, вже визнаних у ЄС або США. Повторні випробування – не потрібні, строки – закріплені законом. Для міжнародних селекційних компаній це прибрало головний бар'єр для виходу на український ринок.

Дані за останні роки це підтверджують: якщо до 2023 року реєстр отримував до 15 нових позицій на рік, то у 2023-му – вже 54. Сьогодні за прискореною процедурою реєструються десятки сортів щорічно – здебільшого це найновіша генетика, яка з'являється на українському ринку майже синхронно з європейським. 

Імпорт та експорт

Імпорт насіння сої в Україну потроху скорочується – за рахунок вітчизняного виробництва. У 2025 році обсяг імпорту склав 447 тис. дол. – на 5,9% менше, ніж роком раніше. 

Основні країни походження – Франція (305 тис. дол.) та Австрія (122 тис. дол.), далі – Канада і Румунія. Серед брендів домінують Lidea і Saatbau Probstdorfer. Характерно, що майже всі імпортери – виробники, а не дистриб'ютори.

У 2025 році насіння сої експортувалося лише до Австрії. Але того ж року відбулося важлива подія: ЄС визнав еквівалентність української системи сертифікації насіння. Це означає, що вітчизняні компанії тепер можуть виходити на європейський ринок без зайвих погоджень і і логістичних ускладнень. Європа зі свого боку шукає надійне насіння з підтвердженим походженням – і Україна цим вимогам відповідає. 

Паралельно з експортними можливостями формується і внутрішня регуляторна база. З вересня 2026 року в Україні набуває чинності закон про державний контроль за обігом ГМО. Його ключові норми: єдиний реєстр ГМО, обов'язкове маркування продуктів із часткою модифікованих інгредієнтів понад 0,9%, заборона на ввезення незареєстрованих ГМ-організмів і фінансова відповідальність за порушення правил біобезпеки.

Для насінництва це має велике  значення. Українські виробники працюють із non-GMO насінням – і це вже конкурентна перевага на європейському ринку, де жодна ГМ-соя до вирощування не допущена. При цьому, враховуючи, що ГМО не впливає на посухостійкість, кліматичну адаптивність чи стресостійкість сої, аграрій, який обирає non-GMO генетику, отримує доступ до ринків ЄС без агрономічних втрат.

У підсумку 

Насіння сої залишається одним із найбільш конкурентних сегментів українського насінництва – навіть попри скорочення ринку у вартісному вираженні. Аграрії стають вибагливішими до цієї культури: економічна доцільність тепер важить не менше за агрономічну. Для селекційних компаній це означає жорсткішу боротьбу за кожен гектар.

Але головне питання вже не в доступі до сортів – воно вирішене. Сьогодні воно про інше: як швидко Україна перетвориться з внутрішнього ринку на експортний хаб насіння для Європи. Підстави для цього реальні – еквівалентність визнана, non-GMO насіння має попит, вибір генетики – один з найширших на континенті.