Час молодих офіцерів: що дає заміна Сирського на Драпатого

Передавання командування від Сирського до Драпатого. Що це для нас означає.

Я буду писати не як військовий, а як людина, яка довгий час була поруч з різними військовими. Тобто маю свою думку збоку.

Армія — це кастова система. Вона такою була, вона такою буде. Саме тому це найбільш консервативна система в будь-якій країні.

Сама каста формується за принципом довіри. Тобто попередньо цінується вірність, лояльність та готовність виконувати накази саме так, як тобі їх наказують, що формує контроль великої системи.

Як бачите, компетентність — це важлива, але не першочергова риса, яка формує твою карʼєру в армії. Ці люди не давали присягу бути найбільш компетентними, вони давали присягу на вірність та захист народу України.

Кастовості в армії — сотні, мабуть, тисячі років. Це культура, яка сформована еволюційно на досвіді сотень війн. І вона має свою логіку, бо якщо я головком, то тобі довіряю сили та засоби, я тобі, підлеглому, довіряю життя людей та сектор захисту, і перше, що людина, яка довіряє такі сили та засоби, буде вимагати — це абсолютну лояльність та виконання наказів.

На початку війни в 2014 році я для себе побачив декілька каст.

1. Військові, які прийняли керування на генеральських посадах під час АТО та їхнє оточення. Це здебільшого були генерали 8 армійського корпусу та їхнє оточення. Це і Муженко, і Хомчак, і Сирський.
2. Військові, які зустріли АТО на посадах комбригів або на схожому рівні керівництва. Представники таких військових — це Забродський, Мікац, Ніколюк, Залужний. Це були більш "приземлені" та розуміючі поле бою командири, бо в них був досвід розуміння процесів як мінімум на рівні бойової бригади. Це, звісно, не означало, що ці люди не брали участі в реальних бойових діях особисто, ніхто таке не скаже Забродському, який тягнув десантників у рейд за собою своїм прикладом, або той же Ніколюк, який під час нападу сепарів на свій ВОП обігнав штурмову групу, що рухалась в бік цього ВОП, розмахуючи "мухою" в одній руці та автоматом — в другій. Але все ж це люди, які формували свій досвід під час АТО на рівні командування бригад або на схожому рівні. А досвід АТО все ж трохи застарів.
3. Група "молодших офіцерів", як я її називаю. Які вже не молоді, але саме такими я їх запам'ятав у 2014-му. Це військові, які сформували своє бачення під час посад взводний/ротний/комбат під час АТО і отримали найбільший бойовий досвід цієї війни за службу в 12 років. Ця когорта почала формуватися під час навчання в інституті Черняховського після боїв 2014 року. Командирів, які пройшли пекло боїв у Луганській області, Донецькій, Секторi Д, ДАП, Іловайську, здебільшого після поранень, відправили підвищувати свою кваліфікацію у ВВНЗ після активної фази 2014 року. Молоді офіцери, травмовані зваленим на них пи…децом, вчились, знайомились, дружили, збирались по вечорах на пиво, де обговорювали бойові дії та (ну як же без цього) промивали кістки командирам, відірваним від того бойового досвіду, який пройшли вони. Представники цієї "касти" вам відомі. Це Драпатий, Межевікін, Кащенко, Сухаревський та багато інших гарних офіцерів. Там же я і познайомився з Драпатим, який був простим та компетентним офіцером, який був для всіх гарним другом, простим, неконфліктним та людяним, хоча там всі "молодші офіцери" були більш прості та менш затягнуті, ніж генерали радянської школи. Тому він і має довіру від тих, хто його знає.

Це дуже загальне спрощення "каст", бо, звісно, є багато змішаних варіантів. Наприклад, Гнатов, який більше з когорти між "молодшими офіцерами" та "комбригами часів АТО", але став НШ ГК. До речі, я вважаю, що це дуже компетентний офіцер, але ну так система працює, якщо ти вже лояльний Сирському, то підтримуєш його до кінця.

Важливо Не стати "м'ясником" і зламати систему: що чекає на Драпатого та як влада прикрилася "картонковими" протестами

Так що неідеально, але загальну картину цей приклад передає.

Кастовість — це фундамент армії. Але є і недоліки в цій системі. Основний недолік — що лояльність, перемагаючи компетентність, часто залишає перспективних офіцерів за бортом тільки тому, що вони не належать до відповідної касти. І саме в цьому була критика Сирського і гасла, що зі зміною головкома затягнули. Як приклад — той же Сухаревський. Людина, яка сформувала СБС, багато в чому при протидії ГШ запустила багато процесів, які працюють зараз, саме він сформував підрозділи, які повинні були працювати по логістиці, випередивши час, запустив дронову ППО, і довівши, що в цьому є перспектива, розробив принцип роботи мідл-страйків….I все одно його збили, і ніхто зараз не знає, де він і чим займається, хоча в нас небагато офіцерів з таким досвідом у стратегічному рівні в БпЛА. Таких офіцерів, на жаль, за останні роки було немало. Це сигналізувало про те, що вказана "каста" перегнула палку зі своєю владою.

Ну і багатьом в армії було зрозуміло, що можливий потенціал ЗСУ в таких умовах не реалізується на повну, і якщо група головкома заради авторитарності збиває людей, які повинні розвивати ЗСУ, то загальна система дала збій.

Одразу, щоб закрити питання в стилі "що круче, кунг-фу чи карате", на темі "Сухаревський/Мадяр", можу сказати, що їхній вклад в наявні СБС дуже різний, але саме вони сформували цей рід військ таким, як він є.

Сухаревський привніс туди загальну концепцію, будучи кадровим військовим, побудував структуру та заклав шляхи розвитку. Мадяр привніс в цю систему "Лінію дронів", яка є його дитиною, та забезпечив ниття росіян, що на одного їхнього штурмовика ми полюємо десятьма фпвішками, і пройти чи евакуюватися з цього бою майже неможливо, та підтримав попередній розвиток СБС. І ця синергія спрацювала. СБС — це наймолодший, але найперспективніший рід військ. Його створення тоді — це був вчасний та правильний крок. І тепер СБС — це наша українська "бабайка". Водночас РФ не може досі сформувати СБС РФ та запустити його. А по командувачу там взагалі інша картина, мʼяко кажучи, там не люблять командувача СБС та не поважають, як Мадяра у нас. А це важливо, бо вмотивований воїн хоче належати до сильної зграї з відомим лідером, для новоствореного роду військ це дуже важливо.

Але ми відволіклись.

То що означає прихід Драпатого?

Це формування керівних алгоритмів, які він вважає більш ефективними. Це більш розвинені горизонтальні зв'язки між "молодими (колись) офіцерами" та довіра функцій більш молодим командирам. Це впровадження своїх особистих ідей, які в нього сформувалися за 12 років війни. І так, це займе час, буде якийсь перехідний період, але саме такі еволюційні кроки покращують систему та роблять її більш сучасною в консервативному середовищі.

Що це означає для росіян?

Ну, по-перше, це ниття. Бо вони а…уєлі від цього прикладу, в них немає інших каст, ніж "Герасімов" та "Шойгу". І вони розуміють, що сама можливість таких рокіровок в армії — це можливості, ті самі можливості, які армія РФ не отримає, бо до кінця війни буде заручником "касти Герасімова". І це їх демотивує. Сильно.

Ну і заключне. Успіху тобі, головком Драпатий. І я вірю, що він буде. Бо поруч з тобою — занадто багато вмотивованих гарних офіцерів, які в любий момент протягнуть тобі руку та підтримають тебе, коли буде складно.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Виклики Михайла Драпатого: які найскладніші завдання доведеться вирішувати новому головнокомандувачу ЗСУ