Китай вчиться воювати на війні Росії проти України: The Economist розкрив деталі

Допомога, якуКитай надає Росії у війні проти України, вже давно викликає занепокоєння на Заході. Експорт компонентів подвійного призначення — таких як двигуни та електроніка, які формально вважаються цивільною продукцією — зрештою використовується у безпілотниках та іншому озброєнні, що вбиває українських військових і цивільних та допомагає Росії вести війну на виснаження.

Однак останнім часом західні столиці дедалі більше турбує інший аспект цієї співпраці. Схоже, що тепер сам Китай отримує від Росії військову підготовку, розвідувальну інформацію та сучасні військові технології.

У перспективі це може дати Пекіну перевагу у можливому конфлікті навколо Тайваню та змінити баланс сил на іншому кінці Євразії.

Починаючи з 2024 року, китайські військовослужбовці проходять підготовку з використання безпілотників та ведення боїв у міській забудові на військовому полігоні поблизу російського Волгограда. Про це The Economist повідомили джерела, ознайомлені з даними європейських розвідок.

Цей військовий комплекс регулярно використовує 8-ма загальновійськова армія Росії, яка є основою російських операцій на сході України.

Хоча тактика російської армії навряд чи може вважатися зразковою, Китай має серйозну проблему — його війська не брали участі у бойових діях із часу короткої прикордонної війни з В'єтнамом у 1979 році.

Для можливого захоплення Тайваню Пекіну необхідно отримати найсвіжіший бойовий досвід та дані, щоб компенсувати відсутність власної практики ведення сучасної війни.

Крім того, сьогодні Китай має більше можливостей отримати від Кремля військові технології, якими Росія раніше не бажала ділитися.

За оцінками американських та союзницьких посадовців, йдеться, зокрема, про модернізацію китайських систем протиповітряної та протиракетної оборони.

На Заході також побоюються, що Росія допомагає Китаю створювати тихіші атомні підводні човни. Пекін вважає ці субмарини одним із ключових елементів потенційної війни за Тайвань, яка теоретично може перерости навіть у ядерне протистояння зі Сполученими Штатами.

Навчання тривають

Китай продемонстрував свої ядерні амбіції 6 липня, коли вперше один з його підводних човнів здійснив випробувальний запуск міжконтинентальної балістичної ракети.

Того ж дня Пекін показав, наскільки поглибилася військова співпраця з Росією.

Дві країни розпочали спільні військово-морські навчання, які включали:

• операції підводних човнів;
• боротьбу з підводними човнами;
• застосування безпілотників;
• протиповітряну та протиракетну оборону.

У навчаннях біля східного узбережжя Китаю брали участь:

• вісім надводних кораблів;
• два підводні човни;
• морські безпілотники;
• повітряні безпілотники.

За словами керівника російського контингенту контрадмірала Сергія Сінька, сценарій навчань передбачав «бойові дії проти безпілотних систем».

Це були перші спільніморські навчання Китаю та Росії, головною темою яких стала боротьба із безпілотниками та засобами протидії їм.

Особливий інтерес Пекіна викликає досвід російського флоту щодо відбиття атак українських морських дронів у Чорному морі. Попри численні невдачі на початковому етапі війни, останнім часом росіяни змогли певною мірою вдосконалити свої методи захисту.

Також це лише другий випадок поспіль, коли у навчаннях одночасно брали участь російський та китайський підводні човни.

Колишній офіцер ВМС Китаю Чжан Цзюньше зазначив, що участь одного з новітніх російських дизель-електричних підводних човнів, які під час руху на акумуляторах працюють надзвичайно тихо, допоможе китайському флоту відпрацьовувати пошук субмарин.

Зі свого боку Китай також залучив один зі своїх найновіших дизель-електричних підводних човнів власного виробництва.

Після завершення навчань військово-морські сили двох країн провели вже сьоме спільне патрулювання Тихого океану за останні шість років.

Росія навряд чи безпосередньо втрутиться у війну за Тайвань, так само як Китай не втрутився у війну в Україні

Військова співпраця між Москвою та Пекіном усе ще далека від повноцінного оборонного союзу.

Однак спільні навчання та патрулювання дають Китаю рідкісну можливість переймати досвід російських військ, які вже мають реальний бойовий досвід.

Більше того, за словами Лайла Голдстайна з Університету Брауна, сьогодні «Китай може просити у Росії те, чого Росія вже не може вимагати від Китаю».

Він зазначає, що китайські військові журнали свідчать про особливий інтерес Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) до російських даних щодо ефективності американського та союзницького озброєння, зокрема реактивних систем HIMARS, які також перебувають на озброєнні Тайваню.

Навіть обмежене збільшення такої допомоги може забезпечити Китаю перевагу у можливій війні за Тайвань, результат якої значною мірою залежатиме від ефективності безпілотників, підводних човнів та ракет.

Росія також може передавати Китаю розвідувальну інформацію й іншу допомогу, не вступаючи безпосередньо у бойові дії.

Крім того, російська військово-морська або авіаційна активність в інших районах Азії здатна відволікти американські та союзницькі сили від Тайваню під час можливої кризи.

Ще одним фактором занепокоєння є поглиблення військової співпраці між Росією, Китаєм та Північною Кореєю.

Хоча інтереси цих трьох держав далеко не завжди збігаються, кожна з них може «скористатися регіональною кризою для просування власних цілей», заявив у квітні під час слухань у Конгресі США командувач Індо-Тихоокеанського командування адмірал Самуель Папаро.

Китай намагається применшувати масштаби військової співпраці з Росією, щоб послабити західну критику через підтримку російської війни проти України. Коли у травні Владімір Путін відвідав Пекін, у спільній заяві двох країн оборонному співробітництву присвятили лише короткий розділ.

У документі зазначалося, що сторони:

• розширюватимуть спільні військові навчання;
• проводитимуть більше спільних патрулювань;
• зміцнюватимуть військове співробітництво;
• «разом протидіятимуть різним ризикам і викликам».

Водночас Китай заперечує повідомлення про те, що він навчав російських військових або направляв власних солдатів для вивчення досвіду війни в Україні.

Однак дедалі більше фактів свідчить про протилежне.

Безпілотники — головний урок війни

Особливе занепокоєння викликають саме безпілотники. Китай уже має величезну перевагу над будь-яким потенційним противником як найбільший у світі виробник цивільних дронів. Також Пекін одним із перших почав активно розвивати військові безпілотні системи.

Ще задовго до повномасштабного вторгнення Росії в Україну китайська армія використовувала власні аналоги американських ударних безпілотників MQ-9 Reaper та MQ-1 Predator.

Китай також експортував свої безпілотники до країн Близького Сходу та Африки, де вони вже застосовувалися у бойових діях.

Приблизно з 2021 року Пекін почав створювати автономні рої бойових дронів, розглядаючи їх як один із ключових способів протидії американським силам у разі конфлікту навколо Тайваню.

Проте за останні чотири роки війна із застосуванням безпілотників змінилася надзвичайно швидко.

Саме Україна стала піонером масового використання дешевих FPV-дронів, які часто створювалися на базі китайських цивільних квадрокоптерів та оснащувалися вибухівкою.

Після того як Росія перейняла цю тактику, обидві сторони почали активно розробляти нові способи придушення безпілотників одна одної засобами радіоелектронної боротьби.

У результаті широкого поширення набули FPV-дрони на оптоволоконному кабелі, які з'єднані з оператором фізичним дротом і тому практично не залежать від засобів радіоелектронного придушення.

Крім цього, обидві сторони експериментують із безпілотниками, оснащеними штучним інтелектом, які здатні самостійно захоплювати цілі навіть у разі втрати зв'язку.

Іран також продемонстрував, що великі групи дешевих безпілотників можуть перевантажувати системи протиповітряної оборони на малих дистанціях і швидко виснажувати запаси набагато дорожчих ракет-перехоплювачів.

Попередження про нову хвилю

Сполучені Штати та багато їхніх європейських союзників уже мають прямий доступ до даних про застосування безпілотників і тактичних напрацювань, отриманих безпосередньо на фронті в Україні. Цей досвід вони активно використовують для розвитку власних програм створення дронів.

Частину цих знань також передають Тайваню, який у 2022 році започаткував програму розвитку власної індустрії безпілотників, намагаючись позбутися залежності від китайських комплектуючих.

Американські та тайванські військові спільно розробляють нову оборонну концепцію під назвою Hellscape («Пекельний ландшафт»). Її мета — зірвати можливе китайське вторгнення, наситивши Тайванську протоку великою кількістю відносно дешевих повітряних, морських і підводних безпілотників. Такий підхід має стати асиметричною відповіддю на перевагу Китаю в авіації та військово-морських силах.

Китай також переглядає власний підхід до ведення війни із застосуванням безпілотників.

Пекін уже має доступ до інформації про ефективність російських дронів завдяки китайським компаніям, які постачають більшість комплектуючих для їхнього виробництва.

Проте в міру розвитку війни в Україні Народно-визвольна армія Китаю дедалі більше прагне вивчити, як обидві сторони застосовують безпілотники, як вони борються із засобами радіоелектронної боротьби та як піхота й інші підрозділи пристосовуються до сучасного поля бою, де практично будь-який рух можна виявити з повітря.

«Китайці чудово розуміють цінність російського досвіду, — каже колишній радник міністра оборони та керівника зовнішньої розвідки України Олександр Данилюк. — Вони вже усвідомили, що характер війни змінюється. Якщо хочеш бути готовим до сучасних бойових дій, потрібно навчатися у тих, хто має реальний практичний досвід».

Вважається, що китайські офіцери, які відвідували навчальний центр поблизу Волгограда, пройшли низку курсів, створених на основі досвіду російської армії у війні проти України.

Навчання охоплювали:

• керування повітряними безпілотниками;
• штурм командних пунктів;
• бойові дії в населених пунктах;
• бої в окопах;
• бойові дії у лісистій місцевості;
• тактичну медицину;
• встановлення протитанкових, протипіхотних та комбінованих мінних полів.

Усі ці напрямки суттєво змінилися від початку повномасштабної війни в Україні, насамперед через масове застосування бойових дронів.

Існують також непідтверджені дані розвідки про те, що китайські військові спостерігачі перебували на тимчасово окупованих Росією територіях України.

«Є підозри, що китайці мають групи поблизу лінії фронту, які вивчають практичний досвід роботи операторів безпілотників. Потім вони передають ці дані виробникам — приблизно так само, як Україна ділиться інформацією із західними компаніями», — говорить директор Carnegie Russia Eurasia Centre Александр Габуєв.

За його словами, Росія поступається Україні швидкістю впровадження інновацій, однак усе ще демонструє високу здатність швидко адаптуватися.

«Можливо, у росіян менше конкуренції між виробниками, зате вони вміють оперативно засвоювати бойові уроки й масштабувати ефективні рішення. Для китайців це надзвичайно цінно», — зазначає експерт.

Останні статті в офіційній газеті Народно-визвольної армії Китаю PLA Daily свідчать про особливу зацікавленість Пекіна російським центром безпілотників Rubicon, який створили у 2024 році для централізації управління операціями із застосуванням дронів.

Як зазначає видання, Rubicon відіграв важливу роль під час повернення Росією контролю над Курською областю, зокрема завдяки ударам по українських операторах безпілотників та їхніх логістичних маршрутах.

Відкриті документи також свідчать про тісну співпрацю між Московським авіаційним інститутом, який є одним із головних російських центрів розробки безпілотників, та китайськими науковими установами, зокрема Північно-Західним політехнічним університетом, що створює безпілотні системи для Народно-визвольної армії Китаю.

Підводні човни

Ще одним напрямком тісної співпраці між Москвою та Пекіном стали підводні човни. Перші китайські субмарини переважно імпортувалися із Радянського Союзу або вже пострадянської Росії. Проте протягом останніх двох десятиліть Китай сформував власний флот дизельних і атомних підводних човнів.

Сьогодні китайські ВМС, які вже стали найбільшими у світі, експлуатують близько 60 підводних човнів, серед яких:

• шість атомних ракетоносців;
• шість атомних багатоцільових підводних човнів;
• решта — дизельні субмарини.

Дизельні човни найкраще підходять для дій поблизу китайського узбережжя, оскільки вони повільніші й потребують регулярного спливання.

Для порівняння, США мають близько 70 підводних човнів, і всі вони — атомні.

За словами керівника військово-морської розвідки США контрадмірала Майкла Брукса, до 2035 року Китай може мати вже 80 підводних човнів, половина з яких буде атомною.

Крім того, за його оцінкою, нові китайські субмарини отримають суттєво вдосконалені ядерні реактори, сучасніші сенсори, інтегровані системи озброєння та технології зниження шумності.

Такі можливості дозволять китайським багатоцільовим атомним підводним човнам діяти значно вільніше по всьому Тихому океану та становити серйознішу загрозу американським військово-морським силам і базам у разі війни за Тайвань.

Крім того, китайські атомні ракетоносці буде значно важче виявити. Це дозволить їм приховано діяти у так званих «бастіонах» поблизу китайського узбережжя й, за необхідності, завдавати ударів навіть по території США.

На думку контрадмірала Брукса, китайський флот і надалі буде зосереджений насамперед на Індо-Тихоокеанському регіоні. Проте вже до 2040 року регулярні походи китайських підводних човнів можуть поширитися на Індійський океан, арктичні маршрути та навіть Атлантику.

Частину необхідних для цього технологій Китай, імовірно, отримує саме від Росії.

Новітні російські підводні човни технологічно переважають китайські й наближаються за своїми характеристиками до американських, британських та французьких аналогів.

Під час слухань у Конгресі США минулого року командувач Індо-Тихоокеанського командування адмірал Самуель Папаро заявив:

«Ймовірно, Росія допомагає Китаю з технологіями зниження шумності підводних човнів, а також в інших сферах, де вона традиційно має сильні позиції».

Схоже, така допомога вже приносить результати.

На початку 2026 року Китай спустив на воду перший атомний багатоцільовий підводний човен нового проєкту Type 095, а також, за наявними даними, розпочав будівництво нового атомного ракетоносця Type 096.

Очікується, що обидві моделі використовуватимуть технології шумопоглинання, подібні до тих, які застосовуються на одних із найтихіших російських підводних човнів класу «Акула» останніх модифікацій.

Зона тиші

«Схоже, Китай уже отримав доступ до технологій зниження шумності рівня підводних човнів класу "Акула". Можливо, це найсучасніший рівень технологій, який Росія готова передати», — написав професор Військово-морського коледжу США Ендрю Еріксон у своїй нещодавній науковій роботі.

Водночас, на його думку, Москва навряд чи погодиться передати Китаю найцінніші секрети своїх найсучасніших багатоцільових атомних підводних човнів класу «Ясень», які Росія вважає одним зі своїх головних військово-технологічних активів.

Однак, додає Еріксон, Китай може отримати частину потрібних технологій навіть без згоди Москви — шляхом шпигунства.

Китайські спецслужби вже багато років активно цікавляться російською оборонною промисловістю, зокрема конструкторським бюро «Рубін», яке займається проєктуванням підводних човнів.

Крім того, китайська влада намагається залучати до роботи в Китаї російських інженерів.  Російські фахівці з підводного флоту можуть також передавати Китаю знання — офіційно або неофіційно — у сфері створення торпед та боротьби з підводними човнами.

Особливу цінність становлять десятиліття накопичених Росією даних про акустичні сигнатури американських субмарин, що полегшує їх виявлення та відстеження.

Китай також збирає подібну інформацію, однак займається цим значно менше часу і має менший досвід її аналізу, зазначають американські посадовці.

Протиповітряна та протиракетна оборона

Ще одним напрямком співпраці є системи протиповітряної та протиракетної оборони.

У 2019 році Владімір Путін заявив, що Росія допомагає Китаю створити систему раннього попередження про ядерний ракетний напад.

«Це надзвичайно серйозна річ, яка кардинально посилить обороноздатність Китайської Народної Республіки. На сьогодні такі системи мають лише США та Росія», — сказав тоді російський диктатор.

Того ж року генеральний директор великої російської оборонної компанії «Вимпел» Сергій Боєв підтвердив, що підприємство займається моделюванням такої системи для Китаю. Відтоді жодна зі сторін публічно майже не згадувала про цей проєкт.

Втім, частина західних чиновників та експертів вважає, що робота над ним не лише триває, а й могла суттєво прискоритися.

У щорічній доповіді Пентагону про Китай за 2025 рік зазначається:

«Росія продовжує передавати Китаю передові технології та експертні знання для підтримки його оборонних і стратегічних цілей, зокрема у сфері протиракетної оборони».

У документі також сказано, що Китай, ймовірно, просунувся у створенні системи "раннього попередження із зустрічним ударом", яка дозволяє здійснити відповідний ядерний удар ще до того, як ворожі ракети досягнуть цілі.

Росія володіє такими можливостями вже багато десятиліть.

Додаткові підтвердження такої співпраці з'явилися в результаті нещодавнього спільного розслідування французької газети Le Monde, німецького видання Der Spiegel та онлайн-видання Insider.

Спираючись на витік документів, журналісти встановили, що Китай і Росія обговорювали плани з виведення з ладу супутникової мережі Starlink, яка належить Ілону Маску, а також можливість передачі Росією бойових даних в обмін на китайські безпілотники та технології штучного інтелекту.

Розслідування також показало, що у 2023 році сторони підписали угоду про створення нової системи протиповітряної та протиракетної оборони, призначеної для перехоплення американських балістичних і гіперзвукових ракет.

За задумом розробників, ця система має перевершити навіть російський комплекс С-500, який сьогодні вважається найсучаснішою російською системою протиракетної оборони.

Водночас Китай може скептично оцінювати ефективність російських систем протиповітряної та протиракетної оборони.

Останнім часом вони неодноразово демонстрували свою вразливість — як під час захисту російських міст, так і в інших країнах, зокрема у Венесуелі та Ірані. Власні китайські ракети-перехоплювачі вже зараз за багатьма характеристиками не поступаються російським.

Однак саме у сфері систем раннього попередження про ракетний напад, які використовують загоризонтні радари та інфрачервоні супутники, Росія все ще має значно більший досвід і технологічну перевагу.

Проте навіть ослаблений Владімір Путін, найімовірніше, і надалі потребуватиме підтримки Пекіна.

Існує й інший можливий сценарій.

Якщо Росія після війни зіткнеться з внутрішнім хаосом, це може спричинити відтік до Китаю найкращих російських військових фахівців, інженерів та передових технологій.

У будь-якому разі саме Китай має всі шанси стати головним вигодонабувачем від військової співпраці з Росією та від уроків війни, яку Москва веде проти України.