Затяжна війна Росії в Україні демонструє "безсилля" ядерної зброї — китайський аналітик

Чому українські удари вглиб Росії не спонукали Москву застосувати тактичну ядерну зброю, якою вона погрожувала? Коли РФ раз за разом зазнає атак, виникає питання: який тоді сенс у володінні найбільшим у світі ядерним арсеналом? Затяжна війна РФ в Україні демонструє “безсилля” ядерної зброї, пише в статті для South China Morning Post старший полковник Народно-визвольної армії Китаю у відставці, науковий співробітник Центру міжнародної безпеки та стратегії Університету Цінхуа Чжоу Бо.

Війна в Україні зайшла в глухий кут. Хоча приблизно 90% території Донбасу перебуває під контролем Росії, наземне просування РФ сповільнилося до менше ніж 100 метрів на день, згідно з доповіддю Центру стратегічних міжнародних досліджень (CSIS) від 1 липня.

Чи може Росія застосувати тактичну ядерну зброю, щоб кардинально змінити ситуацію? Відповідь, імовірно, — ні. Історично ядерна зброя виявлялася здебільшого неефективною в конфліктах між ядерною державою та неядерним супротивником. Попри наявність ядерного арсеналу, ані США, ані Радянський Союз не здобули перемоги в Афганістані.

Єдиний випадок застосування ядерної зброї під час війни, коли США вдарили по Японії в 1945 році, не є винятком. США могли б домогтися капітуляції Японії звичайними засобами; офіційне обґрунтування щодо зменшення втрат союзників було частково лише приводом — основною, неоголошеною метою було продемонструвати переважну військову міць перед Радянським Союзом, що набирав сили, зазначає китайський аналітик.

Попри українські БпЛА-удари по Москві, неодноразові удари по Криму та пошкодження основних російських нафтопереробних заводів, РФ досі утримується від перетину ядерного порогу. На це є вагомі причини.

Тактичний ядерний удар по Донбасу, розташованому на західному кордоні Росії, спричинив би радіоактивні опади, які можуть поширитися на російську територію. Також, зважаючи на те, що Москва претендує на чотири східні українські області, їй немає сенсу бомбардувати те, що вона вважає своєю “суверенною територією”.

До того ж сама ситуація на полі бою підриває користь від застосування тактичної ядерної зброї. Бойові дії “широко розкидані”, а концентрованих військових цілей високої цінності мало, що робить застосування тактичної ядерної зброї військово неефективним і невигідним із фінансового погляду.

Ядерна зброя, навіть тактична, залишається ядерною зброєю. Будь-яке її застосування негайно спричинить масштабні західні санкції та блокади, змусить більшість країн Глобального Півдня, які досі дотримувалися нейтралітету, погіршити відносини з Росією, а також серйозно зашкодить ключовим партнерським зв’язкам Москви з Китаєм, Індією та Бразилією — усі ці країни виступають проти застосування ядерної зброї.

Україна обрала виважену “стратегію салямі”: чинити постійний тиск на російські війська, уникаючи при цьому перетину “червоних ліній”, що могло б спровокувати ядерну відповідь. Її метою не є безрозсудний прямий наступ з метою відвоювання Криму. Туристична та економічна інфраструктура півострова вже зазнала тривалої шкоди.

Головна мета президента України Володимира Зеленського — змусити президента РФ Владіміра Путіна сісти за стіл переговорів, про що він чітко заявив у своєму відкритому листі до Путіна минулого місяця. Крім того, НАТО допомагає підтримувати всі системи раннього попередження, щоб Альянс міг виявляти будь-які ознаки неминучого розгортання російської ядерної зброї.

Конфлікт триватиме у вигляді виснажливої патової ситуації з масовими ракетними та дроновими атаками. Обидві сторони зараз здатні виробляти цю зброю у великих обсягах необмежений час. Навіть за умови, що співвідношення втрат між Росією та Україною становить, за оцінками, п’ять або шість до одного, Росія може розраховувати на населення у 143 мільйони — порівняно з 40 мільйонами в Україні — і має можливість провести масштабну мобілізацію, пише Чжоу. Жахлива перспектива боїв “до останнього українця” пояснює прагнення Києва до перемир’я. Однак саме тому Москва відхиляє такі заклики, зазначає китайський аналітик.

Зазвичай держава, що володіє ядерною зброєю, також має потужні звичайні збройні сили. Проте російські війська ведуть бойові дії проти української армії, підтримуваної Заходом. Водночас російська ядерна зброя досягла однієї надзвичайно важливої мети: стримування прямого втручання НАТО. Оскільки війна ще далеко не закінчена, Росія продовжує свої ядерні погрози.

Ядерний арсенал РФ не був призначений для домінування на полі бою, а, як і у всіх інших великих ядерних держав, виконував основну функцію стратегічного стримування та збереження балансу між наддержавами. На піку “холодної війни” США та Радянський Союз накопичили загалом понад 70 тисяч ядерних боєголовок, керуючись взаємним страхом опинитися у стратегічно невигідному становищі. Наступні договори про контроль над озброєннями зменшили запаси, але стратегічна рівновага зберігається.

Існує чітка взаємозалежність між звичайною військовою потужністю та ядерною силою. У 1982 році, коли Радянський Союз мав перевагу над НАТО у сфері звичайних збройних сил, він взяв на себе зобов’язання не застосовувати ядерну зброю першим. Натомість Альянс, побоюючись радянських масових танкових формувань на європейських рівнинах, залишив за собою право завдавати ядерних ударів першим. Після розпаду СРСР та різкого зниження російського потенціалу у сфері звичайних збройних сил РФ у 1993 році відмовилася від зобов’язання не застосовувати ядерну зброю першою.

Протягом понад шести десятиліть Китай дотримується безумовної політики не застосовувати ядерну зброю першим і зобов’язався ніколи не застосовувати ядерну зброю проти неядерних держав.

Війна в Україні — це конвенційний конфлікт, над яким нависає постійна ядерна загроза. Вона може перетворитися на ще одну “вічну війну”, оскільки довгострокове, всеосяжне врегулювання залишається недосяжним, а перемир’я на горизонті не видно. Такий результат є трагічним, але він не дивує. Справжній глобальний мир — це рідкісне явище. Попри весь розвиток людства та матеріальний прогрес, світ, вільний від ядерної зброї, навряд чи стане реальністю найближчим часом. Однак є принаймні деяка втіха в тому, що ядерна зброя втрачає свою уявну цінність, вважає Чжоу.

Нещодавно Bloomberg повідомляло, що Китай вчергове закликав РФ не думати про застосування ядерної зброї проти України після того, як Москва активізувала ядерну риторику цього року. Китайські чиновники підтвердили європейським колегам, що передали відповідне повідомлення Росії під час переговорів перед самітом НАТО. Цього місяця президент України Володимир Зеленський також заявляв, що Китай “дуже серйозно та чітко” відреагував на інформацію щодо можливого застосування Росією ядерної зброї.

Таке попередження є вагомим для Москви, оскільки військове виробництво РФ критично залежить від Китаю, який постачає Росії понад 90% підсанкційних технологій для виготовлення ракет і БпЛА.

Чи можна одночасно закликати до миру і заробляти на війні? Китай демонструє, що так. Економічна присутність Пекіна відчутна по обидва боки фронту. У статті “Війна як бізнес: як Китай заробляє на Росії й Україні” логіку Пекіна пояснював Сергій Корсунський.