Жертви долали тисячі кілометрів: вчені дізналися подробиці ритуалу Капакоча

У рамках дослідження вчені вивчили три відомі мумії інків із території сучасного Чилі. Останки належали хлопчику з Ель-Пломо, якому на момент смерті поблизу вершини Серро-Ель-Пломо у XV столітті було близько 8 або 9 років, а також двом дівчаткам віком приблизно 9 та 18 років, яких поховали на Серро-Есмеральда приблизно на три десятиліття раніше, пише Live Science.

За словами головної авторки дослідження Вероніки Сільва-Пінто з Університету Дієго Порталеса, "Капакоча не обмежувалася лише фінальним актом жертвопринесення на горі. Це був тривалий ритуальний процес, що починався за кілька місяців до цього і передбачав переміщення, зміни в раціоні, участь різних громад та створення священних пам'яток".

Медичні обстеження змінили попередні уявлення про смерть дітей. Упродовж десятиліть дослідники вважали, що хлопчик з Ель-Пломо помер від переохолодження. Натомість нові комп'ютерні томографії виявили травму голови від удару тупим предметом, яку не було виявлено під час первинного розслідування.

Щодо дівчаток із Серро-Есмеральди, то довгий час вважалося, що вони померли від удушення через сліди навколо шиї. Однак дослідники з'ясували, що ці сліди, ймовірно, були спричинені одягом після смерті. Вони також повідомили, що під'язикові кістки, які часто пошкоджуються під час удушення, залишилися неушкодженими. Як наслідок, не вдалося встановити точну причину смерті дівчаток.

Дослідники також вивчили крихітні зразки волосся з мумій. Волосся зберігає хімічні сліди їжі та питної води, що дозволяє вченим оцінити, де людина проживала упродовж певного періоду. Результати ізотопного аналізу свідчать про те, що діти перетнули кілька регіонів з різними екологічними умовами, перш ніж дістатися до кінцевих пунктів призначення.

Команда вчених підрахувала, що хлопчик з Ель-Пломо подолав відстань від 2600 до 2800 кілометрів протягом останніх дев'яти місяців свого життя, ймовірно, вирушивши з околиць столиці інків Куско. За оцінками, дівчата з Серро-Есмеральди подолали відстань від 900 до 1200 кілометрів за останні три місяці перед смертю.

Сільва-Пінто пояснила, що ці довгі паломництва були важливими релігійними подіями, а не просто подорожами до місць жертвоприношень. "Уздовж маршрутів місцеві громади, ймовірно, приймали паломників і брали участь у церемоніях, що передбачали спільне споживання їжі та напоїв", — сказала вона

Дослідники стверджують, що ці маршрути самі по собі стали священними місцями, водночас зміцнюючи вплив держави інків на нещодавно приєднаних територіях. Радіовуглецеве датування показало, що дівчата з Серро-Есмеральди померли приблизно 1450 року, а хлопчик з Ель-Пломо — близько 1480 року, що свідчить про те, що церемонії Капакоча тривали упродовж десятиліть, а не були поодинокими подіями.

Не всі фахівці погодилися з висновками досліджень. Біоархеолог Дагмара Соха з Варшавського університету зазначила, що лише на основі ізотопних даних неможливо точно реконструювати маршрути, якими рухалися діти. Вона також зауважила, що деякі хімічні відмінності можуть просто відображати сезонні зміни в раціоні, а не подорожі на великі відстані.

Археолог Пабло Міньоне з Аргентинського інституту досліджень у галузі соціальних та гуманітарних наук також поставив під сумнів тлумачення, згідно з яким кожне паломництво починалося в Куско. Він вказав, що попередні дослідження свідчили про те, що деякі учасники Капакочі починали свої подорожі в інших частинах Імперії інків. На його думку, представлення Куско як єдиної відправної точки є лише одним із можливих тлумачень, а не встановленим фактом.

Дослідження продемонструвало, як сучасні наукові методи можуть надати нову інформацію на основі археологічних знахідок, які вивчаються вже десятиліттями. Відкриття дає змогу глибше зрозуміти одну з найважливіших обрядових практик цивілізації інків, нагадуючи, що археологія продовжує уточнювати знання в міру появи нових методів.

Інші новини науки

• Під час розкопок галльского поселення французькі археологи виявили два незвичайні артефакти. Ці предмети були розміщені в ретельно обраних місцях, що свідчить про те, що вони позначали значні зміни в житті громади.
• У Австралії археологи виявили печеру, яка упродовж десятків тисяч років слугувала місцем проведення ритуалів та обрядів. Про це свідчать результати нового дослідження.