Майже 100 років призначення цих глечиків залишалося загадкою: археологи зробили моторошне відкриття

Археологи наблизилися до розгадки таємниці гігантських кам’яних глечиків у Лаосі, призначення яких залишалося невідомим майже століття. Під час розкопок одного з найбільших глечиків дослідники виявили останки щонайменше 37 людей.

Про це повідомило видання Earth.com.

Розкопки проводили на пам’ятці №75 у провінції Сієнгкхуанг, приблизно за 70 кілометрів на північний схід від міста Пхонсаван. Саме там розташований один із найбільших кам’яних глечиків регіону — його діаметр біля основи сягає майже 2,1 метра.

Протягом трьох польових сезонів команда археолога Ніколаса Скопала з Університету Джеймса Кука (Австралія) досліджувала вміст цієї кам’яної посудини. Усередині замість зерна чи води, як припускали деякі ранні дослідники, археологи знайшли перемішані людські кістки.

Після детального аналізу вчені дійшли висновку, що в глечику були поховані щонайменше 37 людей. Мінімальну кількість визначили за повторюваними частинами тіла, та зубам. Серед похованих були діти віком приблизно від 18 місяців, підлітки та дорослі.

Разом із людськими останками дослідники знайшли залізний ніж, невеликий мідний дзвіночок, уламки кераміки та скляні намистини.

Особливу увагу науковців привернув спосіб розміщення кісток. Черепи були акуратно складені вздовж стінок глечика, тоді як довгі кістки лежали окремими групами. На думку археологів, така структура не могла сформуватися випадково й свідчить про проведення поховального обряду.

На користь цієї версії говорить і стан останків. Кістки були сухими та майже не містили дрібних крихких елементів, характерних для первинних поховань. Це може означати, що тіла спочатку залишали розкладатися в іншому місці, а вже згодом очищені кістки переносили до кам’яного глечика.

Радіовуглецевий аналіз показав, що поховання здійснювалися протягом приблизно 270 років. Дослідники припускають, що спорудою користувалися кілька поколінь однієї або навіть кількох громад.

Поруч із найбільшим глечиком археологи обстежили ще кілька менших, однак людських останків у них не знайшли. Одна з гіпотез полягає в тому, що ці менші посудини могли використовуватися на початковому етапі поховального ритуалу — для тимчасового зберігання тіл до завершення природного розкладання, після чого кістки переносили до великого глечика.

Дослідження зубів також допомогло більше дізнатися про похованих людей. У кількох осіб виявили навмисне видалені передні зуби — ритуал, відомий як абляція зубів. Подібний звичай уже фіксували в інших районах материкової Південно-Східної Азії, де він міг свідчити про належність людини до певної спільноти або соціальної групи.

Не менш цінною знахідкою стали скляні намистини. Хімічний аналіз показав, що частину з них виготовили в Південній Азії, кілька походять із Месопотамії, а ще одна, ймовірно, була створена на території сучасного південного Китаю або північного В’єтнаму. Це свідчить про існування широких торговельних зв’язків між мешканцями гірських районів Лаосу та віддаленими регіонами.

Плато привертає увагу археологів ще з 1930-х років, коли французька дослідниця Мадлен Колані вперше детально описала сотні кам’яних глечиків. Нині тут відомо понад 120 археологічних пам’яток із тисячами гігантських глечиків, однак їхнє справжнє призначення досі залишається предметом наукових дискусій.

Автори роботи наголошують, що це перший випадок, коли в одному великому кам’яному глечику знайшли таку кількість людських останків різного віку. Тепер фахівці Австралійського національного університету намагаються виділити з кісток давню ДНК, щоб з’ясувати походження похованих людей і встановити їхні родинні зв’язки.