Нова тактика обстрілів РФ: чому по Києву б'ють балістикою, а по регіонах - КАБами

Літня воєнна кампанія показала, що росіяни змінили свою загальну тактику тиску на Україну. Насамперед це стосується повітряних обстрілів українських міст та важливих інфраструктурних об'єктів. Експерти аналітичного Центру стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS) дійшли висновку, що Росія перейшла до так званої географічної та балістичної стратегії «примусу», використовуючи масовані комбіновані удари для виснаження економічних та військових ресурсів України. Журналіст Коротко про проаналізував зміни характеру російських обстрілів.

Комбінований характер повітряних атак

Аналіз обстрілів показує, що тепер росіяни відмовилися від атак лише одним видом ураження. Зараз це комбінація з оманливих БпЛА, реактивних «Шахедів», крилатих ракет Х-101 зі зміною векторів руху, що завершується миттєвим ударом балістики.

Мета таких багатошарових атак - перевантажити канали наведення українських радарів та змусити випустити дорогі ракети Patriot за дешевими приманками. І за відсутності у Києва запасів антиракет тут може бути задіяна інша тактика. Метою якої стає руйнування ланцюжків поставок дронів і ракет, націлених на глибокі удари по російських НПЗ, заводах зі збирання дронів у Єлабузі та складах зберігання компонентів ракет.

В цілому, літня повітряна кампанія РФ в 2026-му остаточно перетворилася на технологічну війну на виснаження, де Кремль використовує стратегію «географії примусу». Окупанти свідомо б'ють по вразливих місцях України, знаючи про дефіцит ракет для Patriot та незахищеність прифронтових міст перед КАБами та балістикою С-400. Щоб зламати цю стратегію, Україні недостатньо просто збивати ракети та дрони. Ключ до порятунку лежить у переході до жорсткої асиметричної оборони: знищення російських літаків і пускових установок прямо на їх аеродромах і базах в РФ, масове випалювання оборонних заводів ворога далекобійними дронами та переведення своїх критичних об'єктів під землю.

Противник масштабує застосування реактивних «Шахедів»

Аналіз обстрілів також показує, що кількість запусків класичних російських дронів-камікадзе у липні знизилася порівняно з піковими показниками початку літа. Але при цьому значно зросло застосування реактивних "Шахедів" зі швидкістю до 500 км/год. Складність у тому, що така швидкість значно скорочує час на реагування української ППО. При цьому ворог активно використовує фальш-цілі, дрони-імітатори "Гербера" і "Пародія".

У зв'язку з цим українські мобільні вогневі групи - мисливці на «шахеди» - зазнають труднощів із перехопленням швидкісних реактивних дронів. Потрібна інтеграція в систему ППО легких зенітних ракетних комплексів, розвиток мережі національних систем РЕБ для придушення навігації та застосування спеціалізованих FPV-дронів-перехоплювачів.

Ворог використовує розширення "географії примусу" КАБами

Карта ударів цього літа стверджує, що ворог, окрім Києва та області, концентрував їх на прифронтових та південних регіонах, а також у містах з високою довоєнною промисловою значимістю (Харків, Запоріжжя, Дніпро). Для цього росіяни задіюють керовані авіабомби (КАБ) з універсальними модулями планування та корекції (УМПК). На жаль, росіяни збільшили дальність скидання, перетворивши прифронтові міста на суцільну сіру зону. Уся складність у тому, що сам КАБ перехопити у польоті практично неможливо. Єдиний шлях – це ліквідація носіїв Су-34 та Су-35 до того, як вони починають скидати керовані бомби.

Для цього потрібні засоби ППО рівня Patriot/SAMP/T поблизу фронту. При використанні ракет PAC-2 (GEM-T) комплекс здатний вражати повітряні цілі (літаки, гелікоптери, крилаті ракети) на відстані до 160 кілометрів. Ракети PAC-3 створені в основному проти балістики, а ось PAC-2 - це ідеальний винищувач літаків. SAMP/T використовує ракети Aster 30, які ефективно знищують літаки на дистанціях до 100-120 км.

Щоб «дістати» літаки-носії КАБів, ЗСУ використовують тактику ракетних засідок. Комплекси Patriot або SAMP/T таємно підтягують практично до лінії фронту або державного кордону. Їхні радари включають буквально на лічені хвилини, щоб зловити ціль, яка почувається в безпеці. Випускається ракета, після чого комплекс миттєво згортається і змінює позицію, щоб не потрапити під удар у відповідь.

Крім цього, використовуються масовані удари українських безпілотників великої дальності по військових аеродромах у глибині РФ. Ну і активно використовуються винищувачі західного типу для патрулювання прифронтового неба.

Окупанти не шкодують балістичних ракет

Росія відчула головну проблему української ПРО - критичний дефіцит протиракет для систем Patriot проти балістики та значно збільшила їхнє використання.

За даними CSIS, рівень перехоплення з української сторони балістики влітку впав до рекордно низьких 10%. І хоча витрата ракет РФ влітку перевищує темпи їхнього щомісячного виробництва (близько 60–70 «Іскандерів» на місяць), окупанти свідомо йдуть на виснаження своїх арсеналів, розраховуючи завдати максимальної кумулятивної шкоди до того, як західні союзники відновлять ритмічні постачання ракет.

До того ж, все частіше противник атакує міста України ракетами від ЗРК С-400. Вони застосовувалися для наземних цілей і в минулі роки, але влітку 2026 року їх використання набуло характеру системних комбінованих ударів.

Справа в тому, що при пуску наземною траєкторією ракета С-400 перетворюється на балістичну: летить по високій дузі на дальність до 250 км з величезною швидкістю. Точність таких ударів дуже низька, тому вони спрямовані виключно на терор великих цивільних агломерацій (Харків, Київ, Суми). Бойова частина дає колосальну кількість уламків. Головна небезпека – ракета долітає до цілі за 2-3 хвилини, часто обганяючи сигнал повітряної тривоги. Запаси зенітних ракет для С-400 у РФ великі, і їхнє виробництво триває безперебійно. Це класичний елемент «географії примусу»: С-400 замінюють дефіцитні «Іскандери», виконуючи завдання дешевого виснаження українських систем ППО малого та середнього радіусу та створення постійного психологічного тиску на населення міст.

Думка експерта

Олександр Коваленко, військовий аналітик:

- Росія влітку задіяла тактику розподіленого адаптивного терору. Протягом липня 2026 року ми можемо спостерігати за тим, як російські окупанти концентрують удари по різних містах та областях України, застосовуючи різну тактику терору. Причому для Києва, Одеси та Запоріжжя вони обирають свою особливу специфіку ударів. По Києву - балістика, прифронтових містах - КАБи та ін.

Як правило, російські удари із застосуванням крилатих ракет завершуються тим, що Повітряні сили ЗСУ збивають понад 90–95% цілей. А це переконало російське командування, якщо не повністю, то тимчасово відмовитися від застосування цих засобів ураження на користь балістики.

Таким чином, росіяни зараз вкрай раціонально та виважено ставляться до формування і організації терору із застосуванням різних, але збалансованих у регіонах засобів. І Україні потрібно оперативно розбудовувати свою захисну тактику під ці виклики. Наприклад, знищувати носії КАБів до того, як вони запускають керовану бомбу, і знищувати російські літаки та пускові установки ворога прямо на їхніх аеродромах та базах у РФ.