Приховане місто інків не знайшли навіть конкістадори: як світ дізнався про Мачу-Пікчу

Сьогодні Мачу-Пікчу входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та є одним із символів Перу. Однак понад сто років тому це місто майже повністю приховували густі зарості, а про його існування знали переважно місцеві жителі. Фокус зібрав найцікавіші факти про відкриття Мачу-Пічку та пов'язані з ним знахідки.

Виявлення Мачу-Пікчу 24 липня 1911 року

На початку XX століття Гайрам Бінґем, викладач Єльського університету, вирушив до Перу щоб знайти Вількабамбу — останню столицю інків, яка після іспанського завоювання залишалася центром опору. Під час подорожі долиною Урубамби він почув від місцевого фермера Мельчора Артеаги про стародавні руїни високо в горах. Саме ця розмова змінила історію археології.

24 липня 1911 року, попри холодний дощ і складний підйом вузькими гірськими стежками, Бінґем разом із провідниками почав сходження на вершину. Останню частину шляху йому допоміг пройти хлопчик із місцевої родини Річарте, який добре знав місцевість і часто бував серед руїн. Саме він показав досліднику кам'яні тераси та споруди, що століттями залишалися прихованими рослинністю. У своїх польових записах Бінґем прямо визнавав, що без допомоги місцевих жителів він навряд чи зміг би знайти місто.

Перше, що побачив дослідник, були величезні сільськогосподарські тераси, які дивом збереглися на стрімкому схилі. За ними відкривалися десятки кам'яних будівель із надзвичайно точно підігнаними блоками. Навіть попри густу рослинність Бінґем одразу зрозумів, що перед ним пам'ятка виняткового значення. Пізніше він назве цю знахідку одним із найважливіших моментів свого життя.

Хто насправді відкрив Мачу-Пікчу: роль місцевих жителів

Одним із найпоширеніших міфів є твердження, що саме Гайрам Бінґем відкрив Мачу-Пікчу. Насправді це не зовсім так. На момент його прибуття руїни не були "загубленими" для місцевого населення. На схилах гори жили кілька селянських родин, які вирощували кукурудзу та інші культури на стародавніх інкських терасах. Вони добре знали про існування міста і регулярно відвідували його.

Ще цікавішим є факт, що Бінґем знайшов на стіні Храму трьох вікон напис: "Agustín Lizárraga 1902". Це був автограф перуанського землевласника Агустіна Лісарраги, який відвідав руїни за дев'ять років до американської експедиції. У своїх ранніх польових записах Бінґем навіть називав Лісаррагу відкривачем Мачу-Пікчу. Лише згодом у популярних книгах і статтях його роль поступово відійшла на другий план, а ім'я самого Бінґема стало головним символом відкриття.

Сучасні історики дедалі частіше використовують формулювання, що Бінґем не відкрив Мачу-Пікчу в буквальному значенні цього слова, а зробив його відомим світовій науці. Після його публікацій, фотографій та досліджень пам'ятка привернула увагу археологів усього світу, а National Geographic присвятив місту великий матеріал, який фактично започаткував його світову славу.

Найважливіші знахідки Мачу-Пікчу

Після повернення у 1912 році Бінґем організував масштабні розчищення руїн разом із місцевими робітниками. Більшість споруд тоді були приховані під деревами, мохом і товстим шаром ґрунту. Упродовж кількох сезонів дослідники відкрили понад дві сотні будівель, десятки храмів, житлових кварталів, сходів, фонтанів і складну систему водопостачання, яка працювала завдяки природним джерелам.

Одним з найцінніших джерел знахідок стали людські поховання. Бінґем вивіз до Єльського університету тисячі археологічних предметів, серед яких були кераміка, бронзові та кам'яні інструменти, ювелірні прикраси, ритуальні предмети, текстиль і людські останки. Багато десятиліть ці колекції залишалися у США, що стало причиною суперечок між Перу та Єльським університетом. Лише у XXI столітті значну частину артефактів повернули на батьківщину.

Не менш важливими виявилися самі архітектурні споруди. Храм Сонця, Інтіхуатана, Храм трьох вікон, Королівський сектор та астрономічні об'єкти показали надзвичайно високий рівень інженерної думки інків. Кам'яні блоки настільки точно підігнані один до одного, що між ними практично неможливо вставити лезо ножа, хоча при будівництві не використовувався будівельний розчин. Саме завдяки такій технології більшість споруд пережила численні землетруси.

Чому Мачу-Пікчу настільки важливе

Виявлення Мачу-Пікчу змінило уявлення вчених про державу інків. До експедиції Бінґема багато дослідників вважали, що більшість значних центрів імперії вже давно знайдені. Нове місто показало, що цивілізація інків залишила набагато складнішу систему адміністративних, релігійних і господарських центрів, ніж припускалося раніше. Археологи й сьогодні продовжують дискутувати щодо головного призначення Мачу-Пікчу — його розглядають як царську резиденцію правителя Пачакутека, релігійний центр або поєднання обох функцій.

Не менш дивовижним є те, що місто практично не було зруйноване іспанськими конкістадорами. На відміну від багатьох інших інкських поселень, вони, найімовірніше, навіть не знали про його існування. Саме ізольоване розташування на висоті понад 2400 метрів допомогло Мачу-Пікчу зберегтися майже недоторканим упродовж кількох століть.

Минуло понад сто років після експедиції Гайрама Бінґема, однак Мачу-Пікчу продовжує відкривати нові таємниці. Сучасні технології, зокрема лазерне сканування та високоточні геофізичні дослідження, дозволяють археологам краще зрозуміти планування міста, систему водопостачання та інженерні рішення інків.

Інші новини науки

• Вчені дізналися нові подробиці моторошного ритуалу інків, відомого як Капакоча. У рамках дослідження вчені вивчили три відомі мумії інків із території сучасного Чилі.
• Дерев'яна похоронна маска зі стародавнього Перу дала змогу по-новому поглянути на похоронні звичаї народів Анд, які жили близько 1000 років тому. Цей артефакт був прикрашений справжнім людським волоссям та покритий яскраво-червоним мінеральним пігментом.