Бен Годжес: коли Крим повернеться Україні, у Путіна почнуться справжні проблеми

Генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес, колишній командувач сухопутних військ США в Європі, 24 липня 2026 року розповів виданню The Sun, як Україна повертає собі Крим. Знищити мости, потопити судна з пальним, безперервно бити по колонах, що йдуть з боку Азовського моря, - і півострів перестане працювати як військова база. Годжес також пояснив, чому, на його думку, Україна поки що не руйнує Кримський міст і що далекобійні удари по російській нафтогазовій інфраструктурі означають для воєнної економіки Москви. За його оцінкою, шальки терезів схилилися на бік України ще кілька місяців тому.

Ізолювати півострів і позбавити його військового значення

Бен Годжес: Щоб звільнити Крим і повернути його під контроль України, спершу треба ізолювати півострів. Саме це Україна й робить. Вона знищує всі мости, що ведуть на півострів, крім Кримського. Топить судна, що везуть пальне. Виводить з ладу пороми, які дублювали Кримський міст. Зриває логістику на материку - на маршрутах, якими техніка йде з боку Азовського моря до північної частини Кримського півострова. Будь-яка російська військова колона там потрапляє під удар. Ось що означає ізоляція.

А далі - позбавити його військового значення. Тобто знищити все, що росіяни тримають у Криму: військово-морські бази, аеродроми, системи ППО, радари, логістичні об'єкти. Мета - щоб росіяни не могли використовувати півострів як плацдарм для наступу. Крим не повинен бути ні штабом, ні вузлом постачання для операцій на півдні України. Загалом усе рухається в правильному для України напрямку.

Що це означає для Путіна всередині країни

Думаю, коли Крим остаточно повернеться під контроль України, у Путіна виникне серйозна політична проблема: він сам зчинив величезний галас навколо цього півострова й мосту. Не берусь передбачати, як усе розгорнеться. Я не завжди розумію логіку росіян і те, як пересічні люди в Росії сприймають усе це. Але це вдарить не лише по військових можливостях Росії, а й по політичних позиціях самого Путіна. Додасться й психологічний вимір. Упевнений, росіянам це не сподобається. Завдання України не в тому, щоб утримати Путіна при владі. Її завдання - повернути втрачену суверенну територію.

Чому Україна не може залишити Крим під контролем Росії

І ще є питання майбутнього. Не можна дозволити Росії й далі утримувати Крим, адже звідти вона створюватиме проблеми Україні вздовж чорноморського узбережжя і в самому морі, де є нафта й газ. Це загрожує не лише Україні, а й Румунії. Крім того, контроль Росії над півостровом перекриває Україні вихід до Азовського моря. Тому Україна не може змиритися з тим, що Росія залишить Крим за собою. Українці повертають собі своє, і Крим - не виняток. Треба, щоб кожен росіянин, який незаконно перебуває в Криму, забрався звідти геть. У цьому вся суть.

Що насправді возять Кримським мостом

Українці бачать, що саме їде мостом. Гадаю, росіяни більше не возять ним ані пальне, ані боєприпаси. Вони побоюються, що Україна розрахує час удару так, щоб вантаж на мосту здетонував разом із ним, - як це вже сталося першого разу, років зо два тому. І якщо мостом їде лише звичайний автотранспорт, то руйнувати сам міст поки що немає особливого військового сенсу. На мою думку, це логічно.

Припускаю, що рано чи пізно українці все ж обвалять цей міст, адже інакше Росія й далі блокуватиме прохід через Керченську протоку до Азовського моря. Але, чесно кажучи, зруйнувати міст - завдання не з легких. Можливо, цього й не знадобиться: тим, що Україна робить зараз, вона вже ізолює Крим і позбавляє півострів військового значення.

Тривалий час будь-яке судно, що хотіло пройти під Кримським мостом, мусило отримати дозвіл тамтешньої влади. Росіяни страшенно боялися, що Україна візьме під контроль якесь судно і протаранить ним одну з опор мосту або підірве це судно просто під мостом. З міркувань безпеки вони перевіряли все, що виходило з Керченської протоки. Саме тому там і збиралися такі довгі черги суден.

Повернення до кордонів 1991 року - разом із Кримом

Понад чотири роки тому президент Зеленський сказав, що перемога у війні означає повернення до кордонів 1991 року. Це, звісно, включає Крим, але йдеться про всю Україну в кордонах, визнаних на міжнародному рівні, зокрема й самою Росією. Ось що таке перемога. І це не просто один із можливих сценаріїв - саме заради цього Україна й веде війну.

Цього ще не сталося, і я не називатиму дат і нічого не гарантую. Але для мене очевидно: те, що відбувається зараз, дає Україні чудову можливість повернути весь Крим.

Перекрити пальне і полювати на тіньовий флот

Але справа не обмежується тим, що українці роблять безпосередньо в Криму й довкола нього. Це ще й далекобійні високоточні удари по нафтогазовій інфраструктурі Росії. Вони серйозно підривають здатність Москви продовжувати війну. Ідеться не лише про довгі черги на заправках по всій Росії. Ідеться ще й про те, щоб зруйнувати російську економіку.

Перекрити постачання пального до Криму - надзвичайно важливо. Це частина ізоляції півострова: Крим більше не може бути тиловою базою для російських військ, які стоять на північ від нього. Водночас це тисне і на місцеву російську адміністрацію, і на росіян, які досі там живуть: без пального для машин чи генераторів життя стає складним. Це б'є по них безпосередньо.

І, звісно, це доповнює удари України по інфраструктурі, через яку Росія вивозить нафту й газ. Що більше суден тіньового флоту виводять з експлуатації, то менше в Росії можливостей вивозити нафту. Здебільшого це невеликі судна, але результат усе одно відчутний. Мене вражає, наскільки ретельно Україна це робить.

Чому перелом у війні вже стався

Тут ключове слово - перевага. За останні кілька місяців вона явно на боці України. Погляньте на втрати росіян. Погляньте на те, що російська армія не здатна досягти реального прогресу на фронті. Чорноморський флот Росії більше не відіграє жодної ролі. А Україна завдає ударів великої та середньої дальності - дронами й частково власними ракетами.

Єдине, чого поки не вдається зупинити повністю, - це балістичні ракети, якими Росія б'є по цивільних цілях на всій території України, вбиваючи безневинних людей. Але в усьому іншому тенденція очевидна. Перевага на боці України. Це не означає, що проблем немає, але перевага на боці України.

Росія, звісно, робитиме все можливе, щоб повернути перевагу собі й перехопити ініціативу.