Прах — лише в землю, а не в дім чи амулет: церква назвала головну умову кремації

Для більшості українців поховання в землі залишається звичною традицією — саме так прощалися з померлими наші батьки, діди й прадіди. Проте останніми роками тема кремації дедалі частіше з'являється в суспільних дискусіях. Хтось обирає її через особисті переконання, хтось не хоче, щоб рідні доглядали за могилою, а для когось важливим аргументом стає вартість поховання.

Журналісти видання VSN поспілкувалися з отцем Андрієм Гайдаєм, кліриком храму Святої Катерини жіночого монастиря Василія Великого, та дізналися, чи вважається кремація гріхом, що робити з прахом після спалення тіла та чи може така практика стати звичною для українців.

Чи забороняє церква кремацію

Поширене переконання про абсолютну заборону кремації не відповідає дійсності. За словами священника, прямих догматичних чи канонічних заборон щодо спалення тіла в православ'ї немає. Церква не відмовляє людині лише через те, що вона або її родичі обрали кремацію, однак продовжує рекомендувати традиційне поховання.

«Церква все ж таки надає перевагу християнському похованню, ніж спалюванню», — наголошує отець Андрій. Він пояснює: у християнському розумінні людина є нерозривною єдністю душі й тіла, і тіло не сприймається лише як тимчасова оболонка. Відповідно до християнського вчення, тіло також братиме участь у воскресінні мертвих.

Що робити з прахом після кремації

Одне з найгостріших питань — що робити з прахом після спалення. У світі дедалі популярнішими стають практики розвіювання праху над морем чи в горах, зберігання урн удома або навіть виготовлення пам'ятних прикрас із частинками попелу. Однак православна церква до таких практик ставиться вкрай стримано.

«Попіл має придатися землі. Не вдома знаходитися, не в амулетах, не бути розвіяним над океаном чи в горах», — наголошує священник. На його думку, людина повинна мати місце поховання, куди зможуть прийти близькі, щоб помолитися та вшанувати пам'ять померлого.

Чи можна відспівувати після кремації

Багато людей переконані, що якщо тіло кремоване, провести церковне відспівування вже неможливо. Отець Андрій запевняє: це міф. Сама кремація не є причиною для відмови у відспівуванні. «Церква не відмовляє людині лише через факт кремації. Важливо, ким була людина за життя, чи сповідувала християнську віру, чи не заперечувала свідомо її основних засад», — пояснює він.

Колумбарії як компроміс

У великих містах України дедалі гостріше постає проблема нестачі місць для поховань. Кладовища поступово заповнюються, а пошук нових ділянок стає дедалі складнішим. Священник вважає, що одним із можливих рішень можуть стати колумбарії — спеціальні споруди для розміщення урн із прахом.

«Можливо, мають бути придумані такі собі колумбарії, де будуть відповідні комірки для праху. Але цей механізм ще перебуває в повітрі», — зазначає отець Андрій. Церква значно прихильніше ставиться до поховання урни в землі або розміщення її в колумбарії, ніж до практики зберігання праху вдома чи його розвіювання.

Гроші не головне

Частина людей розглядає кремацію як дешевшу альтернативу традиційному похорону, адже організація поховання потребує значних витрат: ритуальні послуги, труна, транспорт, пам'ятник. Однак священник переконаний, що економічні причини не повинні бути головним критерієм. «Не обов'язково організовувати дорогі похорони, купувати найдорожчу труну чи встановлювати коштовний пам'ятник. Християнська традиція насамперед говорить про гідне прощання з людиною, а не про зовнішню розкіш», — нагадує він.

Як повідомляє VSN, остаточні рішення щодо нових практик поховання можуть формуватися лише через діалог між церквою, державою та суспільством. Сьогодні церква не забороняє кремацію, однак продовжує наголошувати на важливості традиційного поховання, а вибір залишається за людиною та її родиною.

Більше деталей читай у матеріалі: три спаси: коли святкувати — 1 чи 14 серпня, точні дати й головні традиції.