Шон Пенн заспіває «Червону руту», а Сеітаблаєв зіграє офіцера ГУР: п’ять українських кінопрем’єр

Що спільного між легендарним музикантом, дисидентом із 1960-х і офіцером ГУР? Усі вони стають новими героями великого екрана. Поки глобальний ринок і далі експлуатує античні міфи та вигаданих рятівників світу, українське кіно робить ставку на власну, не менш драматичну історію.

ZN.UA підготувало гід по п’яти головних прем’єрах другої половини 2026 року — від музичної комедії до шпигунського трилера.

«Кузьма: Страшно веселий»

13 серпня, B&H Film Distribution

Студія KNIFE! Films утретє звертається до музичної документалістики — після стрічок «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та «Океан Ельзи: Спостереження Шторму». Над фільмом про Андрія Кузьменка (1968–2015) режисер Артем Григорян і продюсер Максим Сердюк працювали два роки.

Команда опрацювала понад 400 годин відео- та аудіозаписів і більше ніж 22 тисячі фотографій. Значну частину цього архіву покажуть уперше.

До зйомок долучилася й дружина музиканта Світлана Бабійчук — уперше за 11 років вона погодилась узяти участь у документальному проєкті про Кузьму. Одночасно з українським прокатом покази заплановано ще у 20 країнах.

За 11 років після загибелі Кузьменка його публічний образ набув статусу народного канону: посмертне звання Героя України, цитування у соцмережах, успішна екранізація «Я, «Побєда» і Берлін», яка 2024 року зібрала в українському прокаті 59,3 млн грн.

«Кузьма: Страшно веселий» майже повністю вибудуваний з архівних матеріалів і свідомо відсуває на другий план традиційні для біографічної документалістики «голови, що говорять». Це сильне, але небезпечне рішення: архів може повернути героєві власний голос, а може лише надати нового блиску вже готовому міфу. Тому справжня інтрига — в тому, чи наважаться автори показати Кузьму не лише дотепним, прямим і безпомилково «своїм», а й суперечливим, вразливим, часом незручним.

Після «Океан Ельзи: Спостереження Шторму» особливо цікаво, чи не омине команда політичної еволюції Кузьменка, його публічних суперечностей і тих моментів, які не вкладаються у зручний посмертний образ.

«Потяг «Червона рута»

20 серпня, Green Light Films спільно з FILM.UA Distribution

Це, ймовірно, найретельніше синхронізований із календарем український реліз у другій половині року. Романтична комедія Олексія Єсакова виходить за чотири дні до 35-ї річниці Незалежності України та через 55 років після появи музичного телефільму «Червона рута» із Софією Ротару, Василем Зінкевичем і Назарієм Яремчуком.

До ювілею самої пісні команда прив’язала початок виробництва. Перший знімальний день відбувся 13 вересня 2025 року — через 55 років після того, як Володимир Івасюк та Олена Кузнєцова вперше виконали «Червону руту» на Театральній площі в Чернівцях.

Стрічка стане третім фільмом «потягового» всесвіту FILM.UA та «Прототип Продакшн» після комедій «Потяг у 31 грудня» і «Потяг до Різдва». Перша з них зібрала в українському прокаті 52 млн грн і понад 300 тисяч глядачів.

Новий фільм продюсують Юрій Горбунов і Зоя Сошенко, оператором-постановником став Юрій Король, а музичним продюсером — Євген Філатов. У ролях — Станіслав Боклан, Олександр Рудинський, В’ячеслав Довженко, Катерина Кузнєцова, Роман Луцький та інші.

Окремий шар фільму утворюють музичні камео. На екрані з’являться учасники, дипломанти та переможці фестивалю «Червона рута» — Ірина Білик, Олександр Пономарьов, Наталя Могилевська й Олег Михайлюта (Фагот), а також The Maneken. Шон Пенн, який цього року здобув третій «Оскар» і пропустив церемонію, перебуваючи в Україні, підтримав промокампанію фільму та прочитав українською рядки «Червоної рути». До роботи над проєктом запросили й родину Зінкевичів.

Партнерську модель фільму розгорнули з майже залізничним розмахом: брендований потяг курсує країною, тематичні товари чекають у магазинах, а численні комерційні інтеграції вбудовано безпосередньо в сюжет. Хочеться сподіватися, що третій «потяг» не перетвориться на півторагодинний рекламний ролик замість сімейної комедії.

«Дисидент»

3 вересня

Це фільм із, мабуть, найдовшим маршрутом до українського глядача. Історія проєкту почалася ще 2018 року під робочою назвою «Три місяці до зими» — у 50-ті роковини подій 1968-го: радянського вторгнення до Чехословаччини, придушення «Празької весни» та публічних актів протесту проти тоталітарної системи. Зйомки стартували лише восени 2021-го, а повномасштабна війна посунула плани ще на кілька років.

Світова прем’єра «Дисидента» відбулася 27 листопада 2024 року на 42-му Туринському кінофестивалі. Серед 16 картин основного повнометражного конкурсу це був єдиний український фільм. Драма отримала окрему відзнаку журі, але до українського прокату дістається лише тепер — майже через два роки після фестивальної прем’єри й приблизно через вісім років після початку розроблення.

«Дисидент» став повнометражним дебютом режисерів Станіслава Гуренка та Андрія Алфьорова. Сценарій написали Олександр Качан, Владислав Міцовський та Андрій Алфьоров. Загальний бюджет картини становив 27 млн грн, із яких 20 млн забезпечило Держкіно. Основним виробником стала компанія JOYFILMS; проєкт також підтримали Український культурний фонд, Одеська кіностудія, кіностудія імені Олександра Довженка та AR Content.

У центрі сюжету — колишній боєць УПА Олег, який після таборів намагається повернутися до життя в радянській Україні. Минуле політв’язня перекриває йому шлях до гідної роботи, держава і далі бачить у ньому ворога, а готовність пристосуватися закінчується там, де починається відмова від власних переконань. Коли надія на зміни остаточно згасає, герой наважується на останній акт протесту.

Історія натхненна біографією Василя Макуха — колишнього бійця УПА та політв’язня, який 5 листопада 1968 року вчинив самоспалення на Хрещатику. Так він протестував проти колоніального становища й русифікації України, комуністичного тоталітаризму та радянського вторгнення до Чехословаччини. Макух зробив це за два з половиною місяці до самоспалення Яна Палаха в Празі, однак радянська влада викреслила його ім’я з публічної пам’яті.

Сподіватимемося, що «Дисидент» не потрапить у пастку «важкої» теми й стане фільмом глядацьким, а не обмежиться відгуками критиків та вузького кола поціновувачів.

«Крашанка 2.0. Квантовий парадокс»

8 жовтня, Green Light Films

Продовження комедії Тараса Дударя 2024 року, в якій винахідник Іван Забіяка майстрував балістичну ракету, щоб ударити по Москві та власноруч закінчити війну. Тепер його інженерна фантазія сягає нового рівня: герой конструює Машину квантових парадоксів, маскує її під старий мікроавтобус і вирушає з онуком Мишком у подорож крізь країну, спогади й час.

Причина цієї подорожі значно менш комічна, ніж сам винахід. Дізнавшись, що син Ярик перебуває у військовому госпіталі, Іван сподівається змінити минуле й не допустити війни. Назустріч Ярикові вирушають й інші члени родини Забіяк — кожен зі своїми страхами, образами та незавершеними історіями. Фантастична машина стає не лише двигуном сюжету, а й матеріалізованим батьківським бажанням скасувати те, що вже неможливо виправити.

До своїх ролей повернулися Станіслав Боклан, Олеся Жураківська, Дар’я Легейда, Артур Логай, Володимир Гладкий і Михайло Пулянський. У фільмі також з’являться KOLA, Олена Шоптенко та Денис Берінчик. Стрічку виробляє Mamas Film Production за підтримки Держкіно.

Зйомки розпочались у липні 2025 року під Києвом. Держкіно профінансувало сиквел історії на 19,2 млн грн. До бюджету додалися й приватні кошти. Хоча перша частина зібрала 3,6 млн грн, друга має значно більше шансів на успішний прокат. Завдяки фантастичному складнику класична сімейна історія набуває рис науково-фантастичної пригоди, створюючи такий собі локальний аналог «Назад у майбутнє», що майже завжди є виграшною формулою для бокс-офісу.

За словами режисера, якщо в попередньому фільмі глядачі половину часу сміялися, а половину — плакали, то у сиквелі акцент вирішили змістити в бік гумору.

Головний ризик у тому, що квантова фантастика залишиться тільки двигуном для дорожніх пригод, сімейних сварок і жартів. Тоді машина часу стане новою ракетою з першої частини: ефектним реквізитом, який створює рух, але не додає історії глибини.

«ГУР: Код «Сікора»

12 листопада, B&H Film Distribution

Ахтем Сеітаблаєв виступає тут одразу у двох ролях — режисера та виконавця головної ролі. Стрічку виробляють F Films, UnitedContentHUB і Головне управління розвідки. Перший тизер презентували у травні 2025 року на Marché du Film — кіноринку Каннського фестивалю, а в червні 2026-го команда повідомила про завершення зйомок, які відбувалися в Україні та Іспанії. За словами режисера, стрічкою навіть зацікавилися в HBO, але контекст і серйозність намірів він не озвучив.

Сеітаблаєв грає Максима — офіцера воєнної розвідки й пілота гелікоптера Мі-8 із позивним «Сікора». За офіційним синопсисом, це історія людини, яка після російських злочинів у Бучі, Ірпені та на Донеччині долає шлях від внутрішніх вагань до участі у складній спецоперації. Тобто автори не створюють буквальної біографії конкретного розвідника чи перебіжчика, а вибудовують збірного персонажа навколо реальних операцій ГУР.

Головним фактичним джерелом стала операція «Синиця», яку українська розвідка завершила 9 серпня 2023 року. Російський пілот Максим Кузьмінов перегнав із Курська на підконтрольну Україні територію транспортно-штурмовий Мі-8АМТШ із запчастинами до винищувачів Су-27 і Су-30. Підготовка тривала близько шести місяців: ГУР організувало безпечний маршрут і заздалегідь вивезло з Росії родину пілота.

13 лютого 2024 року тіло Кузьмінова з численними вогнепальними пораненнями знайшли в підземному гаражі у Вільяхойосі, Іспанія. Іспанські спецслужби підозрювали причетність Москви, однак виконавців і замовників офіційно не встановили.

Окрім Ахтема Сеітаблаєва, у стрічці з’явиться його побратим — актор Максим Самчик.

«ГУР: Код «Сікора» може стати переконливим українським шпигунським трилером про повномасштабну війну. Але коли спецслужба є не лише героєм і консультантом, а й співтворцем фільму, доступ до закритого світу неминуче ставить питання про художню дистанцію.