"Відкрию вам секрет": ведуча Інна Набок відверто про ритуали перед ефіром і найскладніше в роботі

Мільйони глядачів 24 Каналу звикли бачити улюблену ведучу Інну Набок завжди стриманою, розважливою та зосередженою. Уже шостий рік вона одна з тих, хто розповідає українцям про виклики війни, політику, міжнародні новини, веде цікаві спецпроєкти та інтерв'ю.

Втім поза екраном Інна зовсім інша. Вона багато усміхається, жартує і щиро зізнається – саме гумор часто допомагає їй витримувати шалений темп і непрості новини.

У рамках спецпроєкту "За кадром" на сайті 24 Каналу ведуча поділилася з нами своїм шляхом у журналістиці, розповіла, звідки черпає натхнення та як зазвичай починається робота у кадрі. Також вона прочинила завісу того, чим живе телебачення – про все це читайте у матеріалі.

"Це була любов з першого погляду": як потрапила на телебачення

У журналістиці Інна Набок уже понад 15 років і за цей час пройшла шлях від журналістки, редакторки, сценаристки до телеведучої. Вона зізнається, що сьогодні є абсолютно щасливою людиною, адже працює там, де мріяла з дитинства.

Я цього навіть не пам’ятаю, але рідні розповідають, що коли я була зовсім маленькою, то завжди казала: "Хочу бути в телевізорі". Згодом ця дитяча мрія переросла в усвідомлену ціль, і я їй не зрадила,
– каже Інна.

Ще у старших класах вона почала готуватися до вступу в Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, який згодом успішно закінчила. А вже з другого курсу розпочала професійний шлях на телебаченні.

"Відтоді телебачення для мене – це не просто робота. Це стиль життя, покликання і професія, яку я сама обрала і по-справжньому люблю. Усім серцем", – наголосила ведуча 24 Каналу.

Інна Набок у студії / Фото з особистого архіву ведучої

Цікаво, що перший досвід у журналістиці з Інною трапився ще задовго до роботи на телебаченні. Ще школяркою, готуючись до творчого конкурсу перед вступом в університет, вона почала писати статті для місцевої газети. Найбільше ведуча згадує день, коли вперше прийшла до редакції, побачила журналістів за комп’ютерами, робочу атмосферу і не могла повірити, що потрапила у той світ, про який так давно мріяла.

Тоді редакція здавалася мені найкрутішим офісом, який тільки можна уявити. Що цікаво, хвилювання майже не було. У шкільні роки я взагалі мало чого боялася. Найбільше переживала лише за одне: чи надрукують мою статтю. Надрукували. І цей номер газети досі зберігається у моїх батьків. Це був 2004 рік,
– пригадала Інна Набок.

Уже на другому курсі університету вона познайомилася з телебаченням. Про цей день говорить як про любов з першого погляду. А на третьому курсі, після практики на телеканалі, молода журналістка залишилася там працювати.

Зізнається – відтоді ще жодного дня не пошкодувала про свій вибір, а навпаки – постійно дякує долі, що змогла здійснити свою мрію.

Ведуча у студії / Фото з особистого архіву ведучої

Пів години тиші й ранкова кава: якою є підготовка до ефіру

Робота на телебаченні вимагає швидкого ритму, вміння жити у потоці новин, блискавично реагувати. З часом це стає не просто роботою, а способом життя.

Для Інни Набок підготовка до ефіру починається не за годину чи дві до ввімкнення камери, а триває постійно. Щодня телеведуча моніторить новини, читає українську та західну аналітику, працює з першоджерелами. Переконує: у час, коли соціальні мережі змагаються за швидкість і клікабельність, найважливіше – не бути першим, а бути точним.

Кожен мій робочий день має свій ритм. Якщо є ранкові прямі ефіри, прокидаюся о пʼятій ранку, щоб встигнути підготуватися. Але за кадром я щодня ще й мама школяра та дружина. Тож ранок – це не лише новини, а й сніданки, зібраний портфель і домашні справи,
– зізналася ведуча 24 Каналу.

Саме тому для неї дуже цінні хоча б пів години тиші з ранковою кавою. Це час, коли можна без поспіху налаштуватися на день.

Щоправда, в українських реаліях так виходить не завжди. Через повітряні тривоги та обстріли, бувають ночі, коли сну майже немає. Попри це, Інна Набок все одно вранці виходить в ефір, адже розуміє, що люди чекають на перевірену інформацію.

Інна Набок з сім'єю / Фото з особистого архіву ведучої

"Заплющую очі та згадую про рідних": які особливі ритуали має ведуча

У роботі з новинами бувають моменти, які просто вибивають землю з-під ніг. Для Інни Набок такими є повідомлення про втрати, трагічні наслідки. Навіть на п'ятий рік повномасштабної війни говорити про це в ефірі не стало легше, бо жорстокість ворога щоразу вражає тільки більше.

Такі дні ведуча називає найскладнішими, адже тоді дуже складно зібрати себе докупи, а в ефірі – стримувати сльози.

Інколи – я їх не стримую. Особливо, коли треба знайти "правильні слова". А я не знаю, які слова можуть пояснити смерть, втішити тих, хто втратив найдорожчих? Немає таких слів. Тому я перестала шукати "правильні" слова після обстрілів… Кажу завжди як є, що відчуваю…,
– наголосила телеведуча.

Вона не боїться бути слабкою в ефірі чи виглядати "непрофесійно", бо не змогла стримати сліз. Навпаки – твердо переконана, що мова серця – ніколи не зрадить. Саме її найкраще відчуває глядач.

Ведуча часто працює на місці російських ударів / Фото з особистого архіву ведучої

У складні моменти для того, щоб себе опанувати, Інна просто заплющує очі та думає про рідних. Навіть така коротка мить додає їй сил, бо нагадує заради чого варто рухатися вперед.

Ще одним особливим, але найголовнішим ритуалом Інна Набок називає "грим" Але одразу по-філософськи пояснює, що він має бути лише на обличчі – жодних масок у спілкуванні з людьми.

Я не вмію грати ролі чи бути кимось іншим. І в кадрі, і поза ним мені важливо залишатися собою – щирою, відвертою, справжньою. Тому перед кожним прямим ефіром я щоразу подумки нагадую собі: по той бік екрана є люди, які довіряють мені найцінніше – свій час і свою увагу,
– поділилася ведуча.

Саме ця думка допомагає їй відкинути хвилювання й пам’ятати про найголовніше: треба говорити чесно, відповідально, щиро. А головне – так, щоб глядачі не просто слухали, а справді чули.

Як проводить час поза кадром та звідки черпає натхнення

У кадрі Інна завжди стримана й серйозна, але друзі та рідні звикли бачити її зовсім іншою. Вона багато сміється, жартує та радіє дрібничкам. Найбільше усіх дивує, звідки в Інни стільки сил. А дехто навіть жартує, що вона схожа на батарейку, яка ніколи не розряджається.

Але насправді, навіть таким активним людям, все одно потрібен відпочинок, час, аби перевести подих та "зарядитися". Своїм найбільшим натхненням Інна Набок впевнено називає сім'ю. Саме чоловік, синочок, батьки та сестрички дають їй велику мотивацію, зміцнюють віру в себе, допомагають відволіктись від складних днів.

У нас велика й дуже дружна родина. Вони – моя тиха гавань, коли світ навколо "штормить". Найцінніший час поза кадром я проводжу із сином. Тому зараз його хобі – мої хобі. На вихідних любимо ходити в кіно, на виставки. Влітку – більше активних прогулянок на вулиці. Любимо спортивні майданчики, де разом займаємося,
– розповіла Інна.

Інна Набок з сином / Фото з особистого архіву ведучої

У будні, навіть попри щільний графік, у них є незмінне правило: коли Інна повертається з роботи, а син зі школи – вона відкладає телефон на кілька годин. У цей час вона насамперед мама.

Ми дуже любимо разом готувати. Постійно експериментуємо на кухні, печемо, пробуємо нові страви. Останнім часом саме син знаходить цікаві рецепти, складає список продуктів і ми вирушаємо за покупками. Часто кажуть, що чоловіки не люблять ходити магазинами. Але, здається, я виховую виняток з цього правила,
– з усмішкою додала ведуча.

А ще у сім'ї дуже люблять танцювати. Інна разом із сином навіть мають свій особливий ритуал – вмикають музику й танцюють вдома: просто так, як уміють. Це завжди виходить кумедно й дуже щиро. Ведуча зізнається, що ці кілька хвилин танців, сміху й обіймів – найкращі ліки навіть після найважчого робочого дня.

Не дивно, що ідеальний вихідний для неї – це не про місце чи розваги, а про час разом з рідними. Прогулянка містом, поїздка на природу, домашній вечір із настільними іграми чи просто довгі розмови за одним столом. Головне, щоб поруч були найрідніші люди.

"Я особливо люблю моменти, коли вдається зібратися всією великою родиною. На жаль, війна розділила нас кілометрами, і такі зустрічі сьогодні трапляються набагато рідше, ніж хотілося б. Мабуть, саме тому вони стали ще ціннішими", – підкреслила Інна Набок.

Рідні Інни Набок / Фото з особистого архіву ведучої

"Відкрию секрет": яка мрія ведучої так і не збулася та що вона найбільше любить у роботі

Хоч на телебаченні Інна Набок працює уже багато років, але зізнається – за весь цей час професія ще ні разу її не розчарувала та не підвела. Саме за це вона любить її найбільше. А також за людей, з якими пощастило працювати.

Я завжди кажу, що мені неймовірно щастить на команди. Але найбільшу силу дає усвідомлення, що моя робота сьогодні справді має сенс. Вона дає мені можливість бути почутою, об’єднувати людей навколо важливих цінностей і допомагати нашим військовим,
– наголосила ведуча.

Коли говоримо про найцінніше, що вдалося здобути за роки у професії – Інна Набок без вагань відповідає: "Довіра глядачів". Саме вона сьогодні стає тією рушійною силою, яка допомагає закривати збори, долучатися до благодійних ініціатив, підтримувати тих, кому найважче і робити трохи більше добра. Саме це мотивує залишатися в професії та рухатися далі.

Втім цікаво було дізнатися, що 24 Канал міг втрати свою ведучу, адже Інна мріяла про дещо інший напрям.

Відкрию маленький секрет. Колись я була переконана, що стану ведучою розважальних проєктів. Навіть уявляла себе на сцені великих талант-шоу. Мені завжди подобалося дарувати людям емоції, бачити їхні усмішки. І я навіть працювала на проєкті про світське життя – записувала інтерв’ю з українськими артистами та відомими людьми. Але життя розпорядилося інакше,
– поділилася Інна.

Сьогодні вона ні про що не шкодує. У нашої ведучої загострене відчуття справедливості та емпатії. Мабуть, саме тому своєю основною місією вона називає – говорити про складне й важливе простою мовою. Але також одразу додає, що попри серйозність роботи, за лаштунками вона з командою багато жартує. Адже ефір тримається не лише на професіоналізмі, а й на людяності.

Журналістка наголошує на людяності та професіоналізмі / Фото з особистого архіву ведучої

"Це єдине, що не можна втратити": які риси ведуча радить плекати кожній людині

На завершення говоримо з Інною Набок про справжнє – про цінності, мрії та пройдений шлях. Тут ведуча повторює фразу, яку щодня каже своєму 9-річному сину: "Вір у добро. Бережи своє велике любляче серце. І завжди слухай його".

Інна пояснює, що саме це їй сьогодні хочеться сказати кожній молодій людині. Озираючись назад, вона точно знає, як потрібно цінувати життя, але не те, яке красиво виглядає в соціальних мережах чи яке нав'язують чиїсь очікування. А своє – справжнє.

Не бійтеся бути собою, шукайте справу, яка надихає, і не зраджуйте власним цінностям. Світ змінюється дуже швидко. Змінюються професії, тренди, технології. Але є речі, які ніколи не вийдуть із моди. Це людяність, справедливість і здатність залишатися небайдужими. Бо успіх приходить і минає, а те, якою людиною ти залишаєшся, – це найважливіше, – наголосила Інна Набок.

Інна Набок найбільше цінує чесність і людяність / Фото з особистого архіву ведучої

Тому кожного, хто сьогодні читатиме нашу відверту розмову, журналістка просить "не зачерствіти серцем", не дозволити війні, новинам, втомі зробити з нас холодних і байдужих людей.

Памʼятайте: бути собою – це теж сміливість. Тому сміливо руйнуйте міфи та стереотипи, нічого не бійтеся. Бо в житті немає неможливого. Головне, вірити у себе та свої мрії, вчитися і розвиватися. Повірте людині, яка до своєї мрії йшла 13 років! І головне – щоб не відбувалося навколо, тримайтеся за свою людяність. Це єдине, що справді не можна втратити, – підсумувала нашу розмову ведуча.

Сьогодні, як і вчора та ще безліч днів до того, – Інна Набок знову вийде в ефір. Вона чесно говоритиме про те, що хвилює людей, буде пояснювати складні теми, розповідатиме про наших Героїв, збиратиме гроші для війська. А серед усіх цих важливих справ буде одна найважливіша – нести у цей непростий світ більше добра, світла й людяності. Це Інна Набок робить своїми щоденними вчинками, прикладом свого життя.