Відпочинок на замінованих берегах і заблоковані порти: чим живе Одещина на тлі нових атак

Рекордний врожай, зачинені порти й аншлаг на пляжах: як живе Одещина сьогодні

Одещина сьогодні — це регіон неймовірних контрастів: тут забиті вщент пляжі сусідять із колючим дротом та уламками «Шахедів», а радість від рекордного врожаю затьмарюється неможливістю його продати.

Кореспондентка ТСН.Тижня Оксана Радіонова вирушила на Південь, щоб побачити, як живе сонячна Пальміра під щоденними обстрілами. Ви дізнаєтесь, чому туристи не бояться вибухів, як українські аграрії консервують мільйони тонн зерна просто в полі через блокаду портів та чи зможе обмілілий Дунай врятувати українську економіку.

Як живе Одещина в період масованих ворожих атак?

Щоб потрапити на пляж Грибівка на Одещині треба перейти через таку імпровізовану кладку та колючий дріт.

Далі ще одні бетонні захисні фортифікації. І ось ми на пляжі. Офіційно він вважається зачиненим. Однак люди все одно купаються, відпочивають. На пляжі валяються рештки ворожих БПЛА. І такого тут дуже багато, однак люди все одно приїздять сюди з дітьми відпочити.

«Були в Карпатах минулого тижня. Захотілося моря, а в Україні його більше ніде не має + виїхати з України родиною, щоб безпечно десь — не вдасться, тому вирішили тут», — розповідають відпочивальники.

Не лякають відпочивальників й періодичні повідомлення про загибель від мін. Три тижні тому на міні на цьому пляжі підірвався киянин.

«Знаємо. Сьогодні купа уламків прибило до пляжу. Ми з Києва самі, тобто у нас щодня над головою ракети і шахди, так що ми тут хоч виспались», — розповідають інші відпочивальники.

Катерина приїхала сюди з чоловіком та трьома дітьми на два тижні. Каже, що це — її перший пляжний сезон за всю велику війну.

Останніми тижнями росіяни суттєво посилили атаки на Одещину. Б’ють новими бандеролями, шахедами та ракетами. Але туристи є. Ціни на проживання ростуть.

«Ми правду всім говоримо, що море закрито. У нас чотиримісні номери. Стандарт, в номері є кухня, посуд необхідний, електроплитка чайник, холодильник. Велика кімната загальна, де три ліжка. Двоспальне, односпальні. Все що, необхідно для відпочинку на морі. Номер коштує 3,5 тисячі», — розповідає Вікторія Левенець, донька власника бази відпочинку.

Поряд — комплекс з басейном, дитячим майданчиком, зоною барбекю і розкішним садом заповнений на 100%. Ціна тут в рази дорожча. Вільних місць не має. Юрій з Черінігова запрошує до апартаментів — всім аже він та родина задоволені.

«Ризиковано, звичайно, але наразі у нас війна і ризики і в Чернігові також не менше, ніж у Грибівці, Одеської області», — каже Юрій.

Пляжі самої Одеси забиті вщент, а тривоги здається не зупиняються. З 1 по 22 липня їх тут пролунало аж 198. В середньому по 9 на день. Чергова сирена застала нашу знімальну групу на Ланжероні.

Ми на одному з центральних пляжів Одеси щойно прозвучав сигнал повітряної тривоги, ми чули, що працюють винищувачі, наше ППО, однак, як ви можете бачити, люди залишаються на пляжі. Ніхто особливо не поспішає в укриття.

«Діло в тому, що я військовий. Я знав, що нічого страшного тут не буде», — зазначає один із відпочивальників.

Цьогоріч на Одещині офіційно відкрили 40 пляжів. 39 в Одесі та 1 в Чорноморську.

Ворог атакує порти Великої Одеси

Українські порти Великої Одеси сьогодні залишаються відкритими лише формально. Держава не оголошувала про їхнє закриття, але після серії російських ударів по портовій інфраструктурі та цивільних суднах, море спорожніло. Переломним моментом став удар по суховантажу «Голден Лео», унаслідок якого загинули моряки.

Після цього різко зросла вартість страхування, екіпажі дедалі частіше відмовляються виходити в небезпечні рейси, а судновласники не готові ризикувати ні людьми, ні дорогими кораблями.

Лише від початку липня росія атакувала понад 30 торговельних суден в Чорному морі. Ворог намагається перетворити його на зону страху й нестабільності. Україна вже ініціювала термінове засідання Ради Безпеки ООН, попереджаючи про ризик продовольчої кризи для мільйонів людей.

«Це цілеспрямовані удари по цивільному судноплавству, свободі навігації та продовольчій безпеці мільйонів людей в Африці, Азії, на Близькому Сході та в Латинській Америці», — наголосив глава МЗС Андрій Сибіга.

Загалом за даними адміністрації морських портів України за час повномасштабного вторгнення пошкоджено та частково знищено понад тисяча (1054) об’єктів портової інфраструктури та 232 цивільних судна.

Через порти Чорноморськ, Південне та Одеса проходить близько 90% українського експорту аграрної продукції, насамперед зернових та олійних культур. Тому будь-яка атака на портову інфраструктуру — це серйозна загроза економіці країни і продовольчій безпеці світу.

Аграрії збирають рекордний урожай

Ми на Одещині. Регіон фактично вийшов на фінішну пряму по збору зернових. Місцеві аграрії кажуть, що урожай цього року дуже гарний. Однак, хороший врожай не гарантує гарний заробіток. Тому що через атаку росіян на нашу портову інфраструктуру шлях українського зерна на світові ринки знову опинився під загрозою.

«Багато хто хлопає в лодоні, що так круто, що зерно не буде виїжджати. Хліб подешевшає! Хліб не подешевше, я вас запевняю. Мало хтось на сьогоднішній день розуміє, що це, напевне, чи не 50% нашого ВВП. А 50% нашого ВВП, тобто половина всього, що заробляє на сьогоднішній день країна, це через те, що ми продаємо зерно кудись. Ми його продали, валюту прийняли, фермер отримав гроші, освоїв, заплатив податки і так далі», — пояснює аграрій Вадим Стоцький.

Період ворожих інтенсивних атак невипадково збігся зі жнивами. Одещина вже зібрала свій перший мільйон.

Перший ефект від зупинки портів аграрії вже відчули — немає де зберігати врожай. Це змушує їх продавати зерно швидше за збитковими для себе цінами.

«Собівартість однієї тони — 5 тисяч гривень. А сьогодні пропонують 3-3,5, щоб ви розуміли. и бачили тут, що ми вже під дах сиплемо зерно. Якщо зараз за місяць-півтора ситуація не вирішиться, ми попросту не будемо мати куди сипати кукурудзу і соняшник. Ми заручники свого ж товару», — пояснює Вадим Стоцький.

А це вже південь Одещини Бессарабія. Дорогою помічаємо розбиті АЗС. Це свіжі прильоти, каже Алла Стоянова — відома в регіоні громадська активіста та спадкова аграрійка.

«В Одеській області немає елеватору, який би не отримав льот, влучання або шахетом, або ракетою», — каже Стоянова.

На Одещині складів для зберігання зерна багато й не будували, адже поряд завжди були порти — збіжжя відразу йшло на експорт. Трейдери приганяли свої зерновози на поле. Нині комори господарства заповнені. Будувати нові дорого. Тож тут знайшли вихід. Пшеницю законсервували прямо на полі в спеціальних гігантських мішках.

Це насправді унікальна американська і дуже рятівна для українських аграріїв технологія зберігання збіжжя. Один такий рукав велетенський який поміщає 180 тонн зерна. Це три вагони.

Зерно може так зберігатися до наступного літа. Ця американська технологія прийшла в Україну після повномасштабного вторгнення.

Нажаль біда не одна — Дунай не може оперативно підстрахувати морські шляхи. Маємо рекордне обміління Дунаю — найсильніше з 1996 року.

Тож баржі йдуть напівпорожні, оскільки судна застрягають на мілинах — відповідно росте вартість логістики.

Ситуація складна, але не критична. Україна активно розбудовує альтернативні залізничні та автомобільні маршрути для експорту збіжжя.

Логістика буде дорожчою. Втрати частково ляжуть на плечі наших аграріїв. Проте українські фермери не опускають рук: вони продовжують працювати, готові адаптуватися до нових маршрутів, вірять у свій врожай та в ЗСУ.