Іван Ступак: Урок удару під Бучею - проводити мілтек-виставки потрібно за кордоном або під землею

Ракетний удар по мілтек-виставці під Києвом, унаслідок якого загинули 11 осіб і близько сотні дістали поранення, наочно показав крайню вразливість подібних заходів в умовах війни. Але водночас країна гостро потребує проведення оборонних форумів, адже саме тут інтегрують у ЗСУ найсучасніші військові технології. У таких зустрічах беруть участь десятки вітчизняних та закордонних розробників, які просто на місці, разом із військовими, напрацьовують концепцію застосування новітньої зброї в сучасному бою.

Як мінімізувати ризики для життя людей на подібних форумах та яких критичних помилок організаторів не можна припускатися за жодних обставин, журналіст Коротко про дізнавався у фахівця з питань безпеки, колишнього співробітника СБУ Івана Ступака.

Чому Україна не може відмовитися від оборонних форумів під час війни

- Чому потрібно проводити такі виставки? Яке важливе завдання вирішують ці форуми, що неможливо вирішити онлайн або відправленням дослідних зразків зброї напряму на фронт?

- Безперечно, вони критично важливі, тому що рухають процес упровадження нових зразків озброєння вперед. Це збирає на одному майданчику креативних у цій темі людей, які генерують нові ідеї. Це зараз для нас надважливо, тому треба синхронізувати це завдання з питаннями безпеки. Адже ворог добре розуміє: знищення носіїв нових збройних ідей та концепцій набагато важливіше за удар по об’єкту критичної інфраструктури. Такий об’єкт рано чи пізно відбудують, а втрата того, хто продукує нові ідеї у військових технологіях, може відчутно сповільнити процес упровадження інновацій.

- Тоді де та коли потрібно проводити такі форуми і чи існують у воюючій Україні безпечні локації для таких зустрічей?

- Так, їх можна і потрібно проводити, і зараз є два очевидних варіанти. Або за кордоном, у найближчих наших сусідів, як от у Польщі, Чехії чи Болгарії, які солідарні з Україною в боротьбі з російськими окупантами. Це найкращий варіант, який дозволить спокійно та без остраху брати в них участь іноземним інвесторам і розробникам. Як би росіяни цього не хотіли, вони не зможуть атакувати такі об’єкти.

І другий варіант - у самій Україні, але виключно на підземних локаціях на відстані не менше 500 кілометрів від фронту. І в найнеочікуваніший для ворога час. Наприклад (дуже приблизно), з першої години ночі до п'ятої ранку на станції метро «Арсенальна» (найглибша станція Київського метрополітену). Я думаю, що організаційно цей процес можна налагодити. І на глибині 100 метрів під землею жодний «Орєшнік» чи «Іскандер» не становлять небезпеки. А потім так само безпечно можна розвезти учасників виставки вагонами на різні станції метро, коли воно почне працювати. Як на мене, це ідеальний варіант.

- Як забезпечити секретний маркетинг подібних заходів, адже противник дізнається про таку подію одразу в онлайні на сторінці організаторів виставки? Чи можливо публічно рекламувати та просувати такий форум у мережі, щоб залучити інвесторів і розробників, але при цьому гарантовано не викрити захід перед російською розвідкою?

- На жаль, ні. Бо, як кажуть, що знають двоє, те знають уже всі. Ймовірність витоку залишається дуже високою. Навіть якщо цей захід буде за спеціальними запрошеннями, гарантувати повну безпеку неможливо.

Навіть приватні запрошення не гарантують безпеку через ризик витоку

- А якщо інформувати про цю виставку учасників не в мережі, а виключно через особисті повідомлення? Це може підняти рівень захищеності такого заходу від російської розвідки?

- Це можливо, але все одно немає повного захисту та гарантії безпеки. По-перше, шила у мішку не сховаєш: якщо один учасник отримає навіть приватне запрошення, він почне ділитися цим і обговорювати захід у відкритому доступі. А російська розвідка має цілі підрозділи, які ретельно відстежують спілкування у відкритих українських пабліках і профільних спільнотах.

Немає жодної гарантії, що хтось із цих людей навмисно чи ненавмисно не розкаже, де й коли збирається такий захід. Ну й по-друге, неможливо стовідсотково гарантувати, що навіть у закритих пабліках до цієї інформації не добереться ворожий агент. Тобто від інформування в закритих спільнотах ймовірність витоку інформації зменшується, але загроза удару все одно залишається високою.

- Хто винен у недбалості конкретно цієї виставки: приватна асоціація, цивільна влада чи військові органи?

- Зараз важко це сказати, із цим розбираються відповідні органи, але очевидно, що тут не можна виключати жодного з цих трьох чинників.

- А чи не відлякують подібні випадки іноземних інвесторів українського ОПК?

- Ні, я думаю, що вони тверезо оцінюють усі можливі небезпечні моменти. Вони не менше за нас зацікавлені в ознайомленні з новітніми українськими мілтек-розробками та вигодою від них.

- Який системний висновок має зробити українська оборонка, щоб захистити інженерів і не налякати іноземних партнерів?

- Точно прораховувати й оцінювати всі ризики, які супроводжують такі заходи. Було очевидно, що такою виставкою під Києвом зацікавляться росіяни. Звідси висновок: про подібні заходи потрібно інформувати спеціальні органи й отримувати від них дозвіл. Через місцеву владу або напряму. А розвідувальні та контррозвідувальні служби повинні давати експертну оцінку рівня безпеки таких подій, адже це безпосередньо стосується протидії промисловому та військовому шпигунству. Інших варіантів немає. Тільки твереза оцінка рівня загрози та суворе виконання всіх відповідних вимог безпеки, про які я вже казав.

У тему

Станом на 27 липня 2026 року, у справі про ракетний удар «Іскандерами» по заходу оборонців у Бучанському районі з'явилися конкретні результати слідства, офіційні позиції сторін і жорстка критика експертів.

Організатори (асоціація «АРМАДА») наполягають, що проводили закриту «практичну демонстрацію» систем виявлення та перехоплення повітряних цілей, радарів і систем РЕБ. Вони стверджують, що для тестування такого обладнання критично потрібен був відкритий простір, тому й обрали приватний спортивний комплекс, або полігон. Організатори категорично заперечують, що злили адресу в мережу, та стверджують, що розсилка була суворо адресною і закритою. Вони обіцяють співпрацювати зі слідством, щоб знайти шпигуна або точку цифрового зламу.

Утім, гГенпрокурор Руслан Кравченко підтвердив, що захід організували без жодного погодження з Військовою адміністрацією, Генштабом чи силовиками. Слідство встановило, що запрошення розсилали за 9 днів до івенту, а точні координати майданчика організатори скинули учасникам за 24 години. Зараз СБУ та поліція перевіряють технічні канали зв’язку учасників і організаторів, щоб зрозуміти, як стався витік і як саме Росія перехопила координати для миттєвого удару.