Раскол в пользу Украины: как польская "ПиС" потеряла часть депутатов и что будет дальше

"Близько 30 членів нашої партії подали у відставку.

У вівторок відбудеться засідання політичного комітету, щоб визнати цей факт", – таку заяву (очікувану, але від того не менш сенсаційну) оголосив 24 липня Ярослав Качинський, президент польської опозиційної партії "Право і справедливість" ("ПіС").

І це – справді революційна подія.

Найбільша права партія Польщі, яка майже два десятиліття залишалася монолітною і підконтрольною своїм співзасновникам, Леху (до його трагічної загибелі у 2010 році) та Ярославу Качинському, не знайшла вихід із внутрішньопартійної кризи та розкололася на дві частини.

У "ПіС" і раніше бували внутрішні кризи.

Але, на відміну від них, зараз "розкольниками" стала дійсно велика група топпартійців.

Це – політична група, що орієнтується на експрем’єра Матеуша Моравецького, і вона включає ледь не чверть депутатів "ПіС".

Конкуруюча партія, яку вони створюють, не лише має реальні шанси самостійно потрапити до Сейму на наступних виборах, а й потенційно може обігнати за популярністю сам "ПіС".

Для України важливо те, що від нової партії можна чекати більш поміркованого ставлення до нашої держави.

Є підстави сподіватися, що партія Моравецького не приєднається до змагання в українофобії, яке триває на правому фланзі.

Зрештою, до неї від Качинського переходять проукраїнські партійці.

Крім того, нинішній політичний розкол може призвести до істотного переформатування усіх політичних розкладів у Польщі, і зміни, які це несе, за певних обставин здатні врятувати проєвропейське (а отже, і прихильне до співпраці з Україною) керівництво Польщі.

Ультиматум Качинського.

Криза між Матеушем Моравецьким та лідером "ПіС" Ярославом Качинським зріла вже давно.

Але остаточно проявилася і загострилася до нинішнього рівня вона після рішення правління партії призначити кандидатом від "ПіС" на посаду прем’єра не Моравецького, який прагнув отримати цю роль, а Пшемислава Чарнека – одного з лідерів конкуруючої з ним групи всередині партії.

Формально вибір був колегіальним, але в реальності Чарнек переміг у цьому змаганні, бо його просував лідер партії.

У "ПіС" ключові рішення ухвалює саме він.

Причому в останні тижні через явні провали Чарнека – в тому числі викликані його занадто радикальними антиукраїнськими заявами – в партії вже замислилися про можливість заміни свого кандидата.

Проте зважаючи на те, наскільки загострилося протистояння між Качинським та Моравецьким, колишній голова уряду Польщі вже не мав шансів здобути нову номінацію на прем’єра.

Одна з причин цього – багато хто у керівництві "ПіС" вже сприймав Моравецького як "відрізану скибку", тобто як того, хто точно піде, питання лише коли.

Зокрема, це сприйняття посилилося після того, як експрем’єр створив "Розвиток Плюс" – асоціацію всередині партії, яка демонстративно напередодні партійного з’їзду презентувала свою програму економічного розвитку Польщі.

Можливо, Моравецький хотів таким чином натиснути на Ярослава Качинського і переконати у тому, що він є кращим кандидатом на прем'єра.

Але якщо так, то досяг він, скоріше, протилежного.

Крім того, у відповідь ворогуюча партійна група створила свою асоціацію "Насамперед Польща", назва якої збігається з передвиборчим гаслом президента Кароля Навроцького.

І це стало натяком, на кого ця партійна група збирається орієнтуватися у своїй діяльності.

На цьому тлі розмови про неминучий розкол у "ПіС" звучали все гучніше.

Тоді президент партії Ярослав Качинський вирішив поставити питання руба.

15 липня президія політичного комітету "Права і справедливості" заборонила членам партії брати участь у діяльності політичних об’єднань, що функціонують паралельно з партійними структурами.

Формальна причина цього рішення – мовляв, діяльність політичних структур поза межами партії може поставити під загрозу її державне фінансування.

Проте більшість польських коментаторів вважають, що цей аргумент неправдивий, а отже, вимога керівництва партії має іншу причину.

Група "Насамперед Польща" у відповідь оперативно заявила про припинення діяльності.

Але команда Моравецького відповіла відмовою, пояснивши, що вони є партійцями "ПіС" і не створюють партійного об'єднання, і жодної загрози фінансуванню через це немає.

Тож Ярославу Качинському довелося йти ва-банк.

Депутатам і сенаторам дали час до 23 липня, щоб письмово підтвердити вихід з внутрішньопартійних об'єднань.

Фактично це стало ультиматумом: або повна лояльність партійному керівництву, або ризик втрати членства у партії.

Як Моравецький і Качинський (не) шукали компроміс.

Чим менше часу залишалося до вирішальної дати, тим ставало очевидніше: підтримка Матеуша Моравецького виявилася набагато сильнішою, аніж розраховувало керівництво партії.

На його підтримку відкрито виступили понад сорок депутатів Сейму та кілька євродепутатів, які підписали лист до Качинського із закликом зберегти єдність правого табору.

І хоча в цьому зверненні авторитет лідера партії не ставився під сумнів, партійці відкрито закликали його переглянути ультимативну заборону (таке публічне вільнодумство – безпрецедентний випадок для "ПіС").

Моравецький обрав максимально обережну риторику, без жодної нотки критики на адресу Качинського.

"Ще не народився такий інтриган, який розділить мене з головою партії Ярославом Качинським", – заявив він, наголошуючи на своїй відданості "патріотичному табору".

Та попри публічні заяви про єдність, конфлікт нікуди не подівся.

Зустріч Качинського та Моравецького, що відбулася 17 липня і яку польські медіа називали "останнім шансом" для пошуку компромісу, завершилася без результату.

Речник "ПіС" Рафал Бохенек підкреслив, що ультиматум для членів асоціації залишається чинним.

"Недостатньо лише говорити про єдність – її потрібно втілювати в життя.

Заради Польщі", – додав він.

23 липня була нова спроба домовитися.

За кілька годин до завершення терміну ультиматуму відбулася майже трbгодинна зустріч Качинського та Моравецького.

Цього разу Бохенек заявив, що, переговори були конструктивними, однак "не призвели до вирішення принципового питання".

Матеуш Моравецький запропонував, зокрема, варіант, що він відмовиться від посади віцепрезидента партії в обмін на збереження "Розвитку Плюс".

Однак така пропозиція очікувано не влаштувала Ярослава Качинського.

Як згодом стало відомо польським ЗМІ, рішучості Качинському додали результати закритого, замовленого партією соціологічного дослідження, за яким політпроєкт Моравецького нібито не має шансів на самостійне проходження до Сейму.

Але це опитування, схоже, ввело Качинського в оману.

Вигнання "розкольників" та радість в уряді Туска.

"Усі знали, що мають підписати, і розуміли наслідки своєї відмови від підписання (заяв про вихід з групи Моравецького.

– ЄП)..

Тож, хоч ми й не хочемо розлучатися через ворожнечу, проте так склалося", – заявив на брифінгу 24 липня Ярослав Качинський.

Пшемислав Чарнек звинуватив у розколі особисто Моравецького.

"Мені сумно, бо до вчорашнього дня я був переконаний, що мої колеги схаменуться і не піддадуться тиску, який на них чинив Матеуш Моравецький", – заявив Чарнек, додавши, що питання стоїть про "порятунок фінансів "ПіС" від арешту Національною виборчою комісією", і що політики, які пішли за Моравецьким, не захотіли рятувати гроші партії.

Матеуш Моравецький на пресконференції відповів на ці звинувачення.

Він заявив, що існує "досить невелика група інтриганів, які досить вправно грають у партійні інтриги", і що саме ті "виштовхнули нас з партії".

І хоча Моравецький не став напряму оголошувати про створення нового політичного проєкту, багато його заяв свідчили саме про це.

"Ми хочемо розширити наш електорат.

Ми чудово з цим справляємося, але нам потрібно адаптувати наші програми до обставин", – обіцяє експрем’єр.

Його оптимізм має свої підстави.

На відміну від замовленого "ПіС" закритого соцопитування, інше дослідження, проведене IBRIS, яке широко розійшлось у медіа, демонструє геть інші результати.

Зокрема, у разі окремого походу до Сейму партія Моравецького (яка поки що існує лише віртуально) може претендувати на 6,9% голосів, впевнено долаючи 5-відсотковий виборчий бар’єр.

У коаліції новину сприйняли із захватом.

"Я так люблю партію "ПіС", що хотів би, щоб їх було хоча б дві", – жартує глава польського МЗС та соратник Туска Радослав Сікорський.

"Із партії-гегемона "ПіС" перетворюється на партію середньої ваги.

Мабуть, це буде новий досвід для її президента Качинського – і не обов’язково найприємніший.

Атомізація правої політичної сцени, безумовно, є гарною новиною для нашої сторони політичної арени", – додав віцеспікер Сейму Пйотр Згожельський, що представляє другу політсилу коаліції, партію PSL.

Між тим розкол "ПіС" створює абсолютно нову реальність, якої у польській політиці не було десь із середини 2000-х років.

І він матиме далекосяжні наслідки.

Наслідки розколу, в тому числі для України.

На перший погляд, втрата "ПіС" статусу гегемону польської правиці може посилити позиції президента Кароля Навроцького.

Якщо раніше "ПіС" був альтернативним до нього полюсом тяжіння у правому таборі, то тепер правий фланг стає більш фрагментованим, а глава держави стає безальтернативним модератором відносин між опозиційними силами.

А посилення Навроцького було б не дуже приємною новиною для України, адже він є прихильником більш жорсткого курсу у відносинах з Києвом.

З іншого боку, разом із Матеушем Моравецьким з "ПіС" пішли найбільш проукраїнські політики.

Тож є підстави очікувати, що нова партія навряд чи буде змагатися в антиукраїнській риториці з "Конфедерацією" чи Гжегожем Брауном (як зараз робить "ПіС"), обравши більш помірковану нішу – тим більше, що запит на таку політику існує навіть серед правого електорату.

Зрештою, Матеуш Моравецький, хоч і не має особливих симпатій до України, буде змушений захищати політику своїх урядів, в тому числі щодо підтримки Києва.

Ще один можливий наслідок розколу – корекція курсу "ПіС".

Вихід з партії групи Моравецького (так званих "скаутів") автоматично посилює їхніх опонентів – так званих "масляних", які орієнтуються на Пшемислава Чарнека.

Ці назви варто пояснити окремо.

"Скаути" (дослівно "харцери") Моравецького – це відсилка до того, що багато хто там був скаутом, а також натяк на дисципліну.

І одночасно – спроба представити їх як несерйозних гравців, хлопчиків.

А назвисько "масляні" з'явилося через те, що група Чарнека колись записала ролик, протестуючи проти того, що польська державна авіакомпанія пропонує пасажирам німецьке масло.

І друге пояснення – мовляв, вони так щедро дають соціальні обіцянки, що ті можна як масло мазати на хліб.

Поза тим, навіть вигнання конкурента з партії не знімає питань, які лунають у партії до Чарнека.

Ставка на нього вже принесла "ПіС" чимало проблем.

Рейтинги партії не ростуть і навіть знижуються.

Лунають розмови про можливу заміну головного кандидата від партії.

Між тим нинішнє посилення "масляних" здатне остаточно зруйнувати всю систему важелів та противаг у "ПіС".

Це дає Ярославу Качинському ще один аргумент на користь заміни кандидата у прем’єри.

І нарешті, головне питання щодо впливу розколу "ПіС" на польську політику.

Чи можливо, що після виборів партія Моравецького піде на альянс із Туском?.

Наразі сам Моравецький заявляє про неможливість такого варіанта.

"Для нас суперечки у правому таборі – це сімейні сварки.

Але ми разом спрямовуємо основний удар на владну коаліцію, яка спустошує наш дім", – стверджує він.

Проте за рік все може змінитися.

Особливо якщо за результатами парламентських виборів 2027 року формування правої коаліції буде неможливим без включення туди вкрай токсичної партії Гжегожа Брауна "Конфедерація польської корони".

За такого сценарію позиція Моравецького може виявитися не такою категоричною.

Особливо якщо демонізований серед правого електорату Дональд Туск не буде більше висуватися у прем’єри, а замість нього буде хтось більш прийнятний для електорату Моравецького.

Зрештою, можна сказати напевно: розкол у "ПіС" завершує епоху останніх двох десятиріч, коли польську політику формувало протистояння парій Туска і Качинського, а решта політичних сил були "акторами другого плану".

Відтепер польська політика стала більш фрагментовано та непередбачуваною.

Юрій Панченко, співзасновник "Європейської правди",.

Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.