Троянський юань. Китай готує золоту пастку для долара

Строк життєвого циклу світової валютної системи — 30–50 років. Ямайській системі, заснованій 1976 року, вже 50 років, і найближчим часом вона піде в небуття, як колись Генуезька (1922) і Бреттон-Вудська (1944).

Спільна ознака всіх трьох систем — наскрізне посилення статусу долара. Генуезька система передбачала золоті паритети та девізи (фіатні валюти, обмінні на золото) — передусім долар і фунт. Бреттон-Вудська дала долару одноосібне лідерство: світ вкладав у долар, Америка — в золото. Ямайська замінила девізи на резервні глобальні валюти, а золотий стандарт — нібито вільним валютним ринком. Нібито, бо долар лишався неформальним лідером, а його статус зміцнила угода Плаза 1985 року, коли ключові країни штучно скоригували курси своїх валют відносно долара. Забезпеченням долара замість золота стала нафта (петродолар) — за неформальною угодою США та Саудівської Аравії 70-х років минулого століття. Тобто еволюція долара — це шлях від паритетного домінування (разом із фунтом) до майже одноосібного владарювання з частковим розподілом впливу з євро. Здавалося б, залишається лише витіснити євро з міжнародних розрахунків. Але трансформація долара, схоже, буде глобальнішою.

Хто може скласти йому конкуренцію? Поки що ніхто серйозно. Найближче до статусу конкурента — євро, теоретичні шанси є в єни та юаня. Частка євро, фунта та єни у світових резервах — по 5-6% на кожну валюту, у глобальних розрахунках — 15–20%. У юаня амбіції великі, а вагомої частки немає: 2–3% резервів і до 9% розрахунків, здебільшого завдяки РФ та Ірану.

Для «юанізації» світової фінансової системи Китаю потрібно відкрити внутрішній ринок для країн свого проєкту й залучати глобальну ліквідність через аналоги американських казначейських облігацій — «панда-облігації» чи «димсам-облігації», а також перейти від штучно заниженого курсу юаня до політики дорогого юаня, зробивши ставку на внутрішній попит замість експорту. Найімовірніше, це станеться не раніше 2050 року.

Майбутня глобальна валютна система — це протистояння квазіприватних грошей (токенізованих традиційних валют) і національних цифрових валют.

США роблять ставку на квазіприватні гроші: USDT під заставу казначейських облігацій (сфера А) та ICO — первинний випуск монет чи токенів для залучення інвестицій у криптопроєкти — під заставу приватних токенізованих активів (сфера Б).

Сфера А токенізує держборг США і живить його рефінансування, зберігаючи домінування долара; ФРС при цьому не отримає права випускати цифровий долар. Сфера Б створює позабіржовий резервний ринок капіталу, незалежний від фондового ринку і монетарної політики ФРС.

Китай робить ставку на цифровий юань (e-CNY) і платіжні системи для обходу SWIFT: CIPS (Транскордонну міжбанківську платіжну систему) з річним оборотом понад 17 трлн дол., що вже працює в десятках країн, та mBridge — платформу розрахунків у цифровому юані від центробанків Китаю, Гонконгу, Таїланду, ОАЕ та Саудівської Аравії для миттєвих і дешевих переказів без участі західних банків.

По суті, ставка США — це ідеї Людвіга фон Мізеса та сучасної «Технологічної Спарти» на кшталт Пітера Тіля: квазіприватні гроші під заставу токенізованого держборгу і позабіржового ринку на блокчейні. Ставка Китаю — проста в обігу національна валюта із золотим забезпеченням в інтересах держави: класична теорія грошей Маркса або металізм, де реальна ціна грошей відновлюється поверненням до золотого еквівалента. Певною мірою Китай повторює американську матрицю: новий золотий стандарт юаня, проєкт нафтоюаня, який підтримав Іран.

Що вибере світ — приватний цифровий долар під заставу американського боргу чи цифровий юань під заставу золота?

Ядро Китаю для нагромадження капіталу — Гонконг і Макао, де банки випускають гонконгський долар і патаку під заставу долара США. А що станеться, якщо Китай переорієнтує цю систему з долара на золото? Перші ознаки вже є — поки не в Гонконгу, а в Шанхаї, на Шанхайській золотій біржі (SGE) за підтримки Народного банку Китаю. Саудівська Аравія почала розраховуватися в юанях: на відміну від Лондона з його «віртуальним золотом», у Шанхаї операції фондуються фізичним золотом. Річний оборот фізичного золота на SGE — 31 тис. тонн (найбільший ринок у світі), в юанях — понад 50 трлн на рік із темпом зростання 50%. Отримавши юані за товар, будь-яка країна чи компанія може обміняти їх на фізичне золото на SGE. Ця схема «обриває» ланцюг транзакцій, який контролює західний фінансовий моніторинг, — основу системи санкцій: компанія під санкціями продає товар за юані, обмінює їх на золото, продає золото і виводить уже «чистий» капітал у будь-яку юрисдикцію.

Формування світосистемного ядра — це передусім механізм нагромадження капіталу, який проявляється в капіталізації корпорацій. Капіталізація великих компаній Євросоюзу — 3,1 трлн дол., Близького Сходу — 2,5 трлн, Азії — 7,3 трлн, США — 28,1 трлн дол. США є безумовним лідером, на другому місці — Азія; Європа відстала назавжди, поступаючись Азії вдвічі, США — вдев'ятеро (капіталізація однієї Nvidia чи Alphabet перевищує капіталізацію всіх великих компаній Європи разом). Реальний конкурент США — Азія, передусім Китай: статус резервної валюти для юаня в рази підняв би капіталізацію Азії та скоротив би відставання від США, тому боротьба за юань для США критично важлива. Формально Європа має чинник резервної валюти — євро, але без нього капіталізація регіону була б ще меншою: нині вона на рівні Близького Сходу, який Європа колись колонізувала.

Бреттон-Вудська модель спиралася на сильний долар і золотий стандарт, Ямайська — на пул резервних фіатних валют і ринкове курсоутворення, але насправді трималася на доларі й казначейських облігаціях США, а підтримку їй давав статус долара як валюти нафтових розрахунків — петродолара.

Останніми роками центробанки активно позбуваються казначейських облігацій США і купують золото: за даними Європейського центрального банку, на кінець минулого року золото становило 27% валютних резервів світових центробанків, а частка казначейських облігацій скоротилася до 22%. Облігації активно продають Індія, Китай, Бразилія — загроза великих воєн змушує країни нарощувати золото й переглядати структуру резервів. Загроза ліквідності для фінансової системи США цілком реальна: відплив капіталу з доларових активів фіксувався на піку запровадження Трампом імпортних мит і на піку близькосхідної війни, коли саудити й ОАЕ розпродавали портфелі американських облігацій.

Тому до 2030 року значна частина західних фіатних валют перейде у стейблкоїни — цифрові токени на блокчейні, прив'язані до курсу традиційної валюти, що суттєво вдарить по традиційній системі банківських розрахунків. Велика компанія прагнутиме токенізувати активи й випустити власний стейблкоїн; централізовані (CeFi) і децентралізовані (DeFi) фінансові системи почнуть зливатися. Поряд формуватиметься інший світ — національних цифрових валют на кшталт цифрового юаня чи рупії із забезпеченням фізичним золотом.

У Пекіні добре знають працю Карла Маркса «Капітал», у США — праці Мізеса та Хаєка. Традиційне протистояння «білих» і «червоних» повертається цього разу на глобальні валютні ринки, хоча нові «білі» й нові «червоні» мало схожі на своїх історичних прототипів.