Біля знаменитого храму Артеміди знайшли поховання недоношених близнюків

Археологи виявили унікальне поховання недоношених близнюків у гробниці віком 1200 років, розташованій неподалік від храму Артеміди в турецькому Ефесі. Його виявили в закинутому туалеті, але дослідники вважають, що метою цього було забезпечити безпеку немовлят у потойбічному житті, повідомляє Live Science.

«Це поховання було зроблено в несподіваному й винятковому місці», — заявила співавторка дослідження Ліллі Забрана, археологиня з Австрійської академії наук. Раніше виявлені в Ефесі поховання були зроблені на спеціально відведеному кладовищі за межами стародавнього храму.

«Що ще більш незвичайно, так це те, що в похованні знаходяться два недоношених немовляти, які, ймовірно, були близнюками, що є досить рідкісним явищем», — додала Каролін Партіо, біоархеолог з Австрійської академії наук. За словами вчених, наявність рідкісного генетичного захворювання в одного з немовлят робить цю знахідку ще більш унікальною.

Партіо та Забрана проаналізували кістки, знайдені в гробниці, яка, ймовірно, була збудована у VIII–IX століттях, у період Середньої Візантії. За словами Забрани, могила була розташована в занедбаному каналі для вбиральні, спочатку побудованому у II або III столітті, але вбиральня була пізнішим доповненням до римського одеуму — будівлі, що використовувалася для музичних вистав — зведеному в I столітті на священній території знаменитого храму Артеміди в Ефесі (одного з Семи чудес стародавнього світу), який спочатку був зведений близько 550 року до н. е.

Коли археологи відкрили кам’яну гробницю, вони виявили два крихітні скелети. Виходячи з розмірів кісток, вчені припустили, що вони належать близнюкам, які народилися на 33–34 тижні вагітності; доношеною вважається вагітність, яка тривала 38–40 тижнів.

«Гіпотеза про те, що вони були близнюками, ґрунтується на тому, що вони померли у дуже схожому віці й були поховані в безпосередньому контакті один з одним. Однак підтвердити, чи справді вони були близнюками, можна буде лише за допомогою майбутніх аналізів ДНК», — сказала Партіо.

Вчені не виявили жодних ознак травм чи захворювань на скелетах немовлят, але помітили рідкісну кістку, яку називають додатковим шийним ребром. Ця спадкова особливість пов’язана з ростом додаткової реберної кістки, яка утворюється в задній частині шиї приблизно в 1% людей і зазвичай не спричиняє жодних проблем. Але Партіо виявила, що у немовлят існує зв’язок між шийними ребрами та аномаліями в генах Hox — у групі генів, що кодують певні частини тіла під час ембріонального розвитку, — які можуть призвести до мертвонародження, передчасних пологів або синдрому раптової дитячої смерті.

«Наскільки нам відомо, до цього випадку в археологічному контексті не було задокументовано жодного випадку народження близнюків із шийними ребрами», — заявили вчені.

Близнюків могли поховати за межами відомих місць для поховань в Ефесі, оскільки вони народилися недоношеними і не були хрещені. Дослідники вважають, що місце останнього спочинку немовлят, ймовірно, було своєрідним «практичним компромісом» між християнськими похоронними звичаями та місцевими традиціями.

Вчені не змогли знайти жодних слідів матері близнюків поруч із ними або на кладовищах в Ефесі.

«Можливо, вона померла одночасно з ними, але також можливо й ні; важко сказати напевно. У той час рівень дитячої та материнської смертності був дуже високим», — сказала Партіо.

Раніше вчені розповіли, як померли діти, яких інки принесли в жертву в Андах.