40 років після Чорнобиля: Італія готує законопроєкт для повернення "мирного атому"

У 1986 році катастрофа на Чорнобильській АЕС змусила Італію, яка раніше була одним із європейських піонерів у атомній енергетиці, повністю відмовитися від неї. Чотири реактори, що функціонували в країні, були зупинені після референдуму 1987 року. Спроба відновити атомну програму у 2011 році також провалилася після аварії на АЕС "Фукусіма", коли близько 94% виборців виступили проти планів будівництва нових реакторів.

Сьогодні, на тлі зростання попиту на електроенергію, кліматичних цілей та проблем енергетичної безпеки, спричинених війнами в Україні та Ірані, уряд Італії прагне переконати молоде покоління, що атомна енергетика є джерелом електроенергії з низьким рівнем викидів вуглецю та інструментом у боротьбі зі зміною клімату.

Наступного тижня парламент Італії, як очікується, схвалить ініційований урядом законопроєкт, який встановлює правові рамки для ядерних технологій нового покоління. Це рішення є ключовим для подальшого розвитку атомної енергетики в країні, яка розглядає його як один з наймасштабніших енергетичних розворотів у Європі.

Після затвердження законопроєкту уряд матиме 12 місяців на розробку виконавчих указів. Ці укази регулюватимуть ліцензування реакторів, стандарти безпеки, поводження з ядерними відходами та вибір місць для їхнього розміщення. Міністр охорони навколишнього середовища та енергетичної безпеки Гільберто Пічетто Фратін підкреслив, що завдання уряду – створити умови для тих, хто прийматиме рішення щодо будівництва об'єктів.

На відміну від масштабних АЕС минулого, уряд зосереджується на малих модульних реакторах (SMR) та інших передових технологіях. Пічетто Фратін зауважив, що "третє покоління атомної енергетики" має бути безпечнішим, гнучкішим та швидшим у будівництві, краще відповідаючи сучасним потребам завдяки компактним розмірам та коротким термінам зведення.

Водночас, викликом залишається пошук місць для будівництва реакторів та зберігання відходів. Італія досі не має національного сховища для ядерних відходів, і місцеві громади, ймовірно, чинитимуть опір розміщенню таких об'єктів. Противники повернення до атомної енергетики, включаючи екологічні організації та ліві партії, можуть ініціювати новий референдум, особливо після визначення конкретних місць розташування реакторів та планування зберігання відходів.

Дебати щодо повернення ядерної енергетики в Італії відбуваються на тлі того, що низка європейських країн, зокрема Франція та Польща, розширюють або планують розвивати атомну генерацію. Це зумовлено питаннями енергетичної безпеки та прагненням досягти кліматичних цілей. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн раніше заявляла, що ЄС зробив "стратегічну помилку", відмовившись від атомної енергетики.

Опитування свідчать, що підтримка атомної енергетики різко падає, коли італійців запитують, чи погодилися б вони на будівництво реактора поблизу місця проживання. Приблизно шість із десяти італійців виступають проти розміщення реактора у своїй провінції. Це вказує на те, що уряду доведеться подолати значний суспільний опір, якщо він прагне успішно реалізувати свої плани.

"Завдання уряду на цей момент – створити умови, щоб ті, хто зрештою прийматиме рішення щодо будівництва об’єктів, могли це зробити", – заявив міністр охорони навколишнього середовища та енергетичної безпеки Гільберто Пічетто Фратін в інтерв’ю AP.

"Ми говоримо про третє покоління атомної енергетики, яке набагато краще відповідає поточним потребам, набагато безпечніше завдяки компактним розмірам та дуже коротким термінам будівництва", – додав Пічетто Фратін, коментуючи плани уряду.

Таким чином, Італія стоїть перед складним вибором між енергетичною незалежністю та суспільним опором. Успіх цього амбітного плану залежить від здатності уряду переконати громадян у безпечності нових технологій та знайти компромісні рішення щодо розміщення об'єктів і зберігання відходів. Це стане випробуванням для країни, яка прагне стати лідером у зеленій енергетиці, незважаючи на гіркий досвід минулого, про що детальніше можна дізнатися за посиланням.