Падіння Су-57 під Москвою — це, ймовірно, сигнал, що Ватерлоо Путіна наближається — The Telegraph

Минулого тижня недалеко від Москви розбився один із рідкісних та цінних для росіян винищувачів п’ятого покоління Су-57. Обставини авіатрощі були настільки незвичайними, що сколихнули російське військове керівництво. І якщо Кремль більше не може гарантувати безпеку ні власної столиці, ні захистити найсучасніші літаки, то Ватерлоо Владіміра Путіна наближається, пише полковник Геміш де Бреттон-Гордон для The Telegraph.

Навіть зазвичай лояльні військові блогери РФ припускають, що винищувач могла збити російська ППО. Зокрема, це могли бути саме ті системи, які розгорнули для захисту кремлівської еліти.

Більш вражаючими автор називає заяви з українських джерел про те, що Служба безпеки України зламала інтегровану мережу протиповітряної оборони Росії та знищила один із найсучасніших бойових літаків російською ракетою класу «земля-повітря». Якщо це правда, то це буде один із найзухваліших розвідувальних переворотів війни.

Майже в той самий час, як повідомлялося, в Каспійському морі затонув іранський танкер, який нібито перевозив російські боєприпаси, призначені для Тегерана. Вони мали посилити іранські операції проти американських військ на Близькому Сході.

За словами де Бреттон-Гордона, незалежно від того, чи буде врешті-решт доведена кожна деталь, чи ні, ці дві події разом можуть стати вирішальним моментом у цій війні.

У цьому контексті автор згадує історію про майора Джорджа Сковелла — офіцером британської армії, який брав участь у Війні на Піренейському півострові. Сковелл був надзвичайним лінгвістом та математиком і розшифрував «Великий Паризький шифр» Наполеона.

Сковелл був духовним дідусем дешифрувальників у Блетчлі-Парку, чия блискучість допомогла забезпечити перемогу у Другій світовій війні. Його робота дозволила головнокомандувачу британських і союзних військ Веллінгтону прочитати багато оперативних наказів Наполеона, перш ніж вони досягли французьких командирів. Це дало британцям розвідувальну перевагу, яка виявилася вирішальною на півострові та зрештою сприяла поразці Наполеона під Ватерлоо в 1815 році.

Протягом військової історії перевага розвідки часто виявлялася більш вирішальною за перевагу у вогневій потужності. За словами де Бреттон-Гордона, схоже, що Україна засвоїла цей урок краще за будь-кого. Таємна операція «Павутина», під час якої СБУ знищила велику кількість стратегічних літаків Путіна глибоко всередині Росії, безсумнівно продемонструвала, що Київ здатний проводити складні місії на російській землі.

Якщо повідомлення про збиття Су-57 виявляться точними, то це свідчитиме про те, що СБУ проникла не лише в російські комунікації, а й у саму архітектуру протиповітряної оборони Путіна. Його одержимість особистою безпекою та виживанням створила рівні захисту навколо Кремля, але ці самі рівні можуть мати свої вразливості.

Сам Су-57 завжди обіцяв більше, ніж виконував. Як і багато престижних оборонних програм, він страждає від багаторічних затримок та стрімкого зростання витрат, які наближаються до 100 мільйонів доларів за один літак. Лише кілька з них фактично в експлуатації. До того ж вважається, що він значно менш потужний, ніж американські чи китайські літаки-невидимки.

Кремль все ще має вражаючу силу, але кількість дедалі більше компенсує зниження якості: і справді, в деяких ключових сферах, наприклад, у сфері радіолокаційної допомоги на борту літаків, кількісного впливу також немає. Російські технології продовжують відставати від Заходу. Готовність Москви прийняти вражаючі втрати, які зараз, ймовірно, значно перевищують 1,5 мільйона вбитих і поранених, залишається її головною військовою перевагою.

Якщо Україна також була відповідальна за зрив поставок російської зброї до Ірану, наслідки виходять далеко за межі Європи.

На думку автора, президент України Володимир Зеленський розуміє те, що солдати називають оперативним мистецтвом: ударити не просто там, де ворог найслабший, а там, де поєднуються політичні, військові та стратегічні наслідки. Кожна успішна операція зараз, схоже, спрямована не лише на послаблення бойових можливостей Росії, але й на викриття нездатності Кремля захистити власні стратегічні активи, одночасно зміцнюючи ширший західний альянс.

Цього тижня, коли Зеленський прибув до Вашингтона, у нього дедалі переконливіші аргументи. Якщо Росія постачає зброю та матеріали, які зрештою можуть загрожувати американським військовослужбовцям на Близькому Сході, водночас втрачаючи контроль над власним небом над Москвою, очільнику Білого дому Дональду Трампу стає дедалі важче виступати проти надання Україні всього необхідного для завершення цієї роботи.

Історія вчить нас, наголошує де Бреттон-Гордон, що великі імперії рідко руйнуються виключно через поразку на далеких полях битв. Вони розпадаються, коли впевненість зникає в центрі.

Доля Наполеона була вирішена під Ватерлоо. А Ватерлоо Путіна може бути не в степах східної України, а набагато ближче до дому — у самій Москві. Якщо Кремль більше не може гарантувати безпеку своєї столиці, ані захищати свої найсучасніші літаки від знищення у власному повітряному просторі, тоді аура непереможності, яка підтримувала режим Путіна протягом чверті століття, починає тріскатися.

Військові кампанії часто досягають переломного моменту задовго до фінальної битви. Нещодавні події свідчать про те, що ми, можливо, наближаємося саме до такого моменту.

Якщо американська рішучість затвердіє, а українська розвідка продовжить перехитрювати Кремль, навіть найоптимістичніші російські військові коментатори можуть незабаром дійти висновку, що їхня «СВО» вступає у свій останній розділ.

Історія також показує нам, що авторитарні правителі рідко насолоджуються комфортною пенсією. Якщо це справді «Ватерлоо» Путіна, то набагато ймовірніше, що він покине Кремль за надзвичайних обставин, а не просто вийшовши через парадні двері.

Раніше Геміш де Бреттон-Гордон зазначав, що фінанси Путіна стрімко виснажуються; виручка від продажу нафти, «чорного золота», яке живить його армію, швидко падає. «Залізний контроль» Кремля може незабаром дати тріщину.  На думку військового експерта,  можливо, Росія перебуває у ситуації, подібній до тієї, що склалася у 1934 році. 1 грудня 1934 року радянський політик і більшовицький революціонер Сергій Кіров був застрелений Леонідом Ніколаєвим. Ніколаєв та кілька нібито причетних осіб були засуджені на показовому процесі й розстріляні менш ніж за 30 днів. Убивство Кірова Сталін використав як привід для початку Московських процесів і Великого терору, звинувативши Григорія Зінов’єва, Льва Каменєва та інших у причетності до ширшого змови з метою підриву Радянського Союзу.

Майкл Кіммедж, історик Холодної війни та експерт із відносин США й Росії зазначав, що Путін програв дещо гірше за війну. Своєю агресією проти України він втратив Захід і позиції в Європі.