Завдяки чому в Польщі зросла українофобія і як може втрутитися в ситуацію ЄС

В Україні багато говорять і пишуть про європейські цінності.

Значною мірою через початок переговорів про вступ до Євросоюзу.

Адже першим було відкрито кластер "Основи" – саме в ньому зашито критерії щодо верховенства права та прав людини.

Водночас із сусідньої держави ЄС, Польщі, одна за одною приходять шокуючі новини, які також стосуються критеріїв кластера "Основи".

Вже буденністю стали напади у Польщі на українців.

Останній – у Вроцлаві, де троє поляків напали на хлопця та дівчину через їхній український акцент.

Потужна хвиля спрямованої на українців ксенофобії відчутно псує, серед іншого, уявлення про ЄС як про простір спільних європейських цінностей.

Чогось подібного ніколи не було в Україні – хоча Польща є членом Євросоюзу, а ми процедурно далекі від вступу.

Про те, як польська держава посприяла антиукраїнській радикалізації і чому має втрутитися Євросоюз, читайте в колонці редактора "Європейської правди" Анатолія Марциновського Свято ксенофобії у державі ЄС: Брюссель має відреагувати на антиукраїнські напади в Польщі.

Далі – стислий її виклад.

Автор колонки підкреслює, що боротися з ксенофобією має насамперед держава.

Інколи поліція досить швидко затримує нападників, але все ж кількість вироків та тяжкість покарань поки що неспівставна з масштабом проблеми, яка вочевидь лише зростає, констатує Анатолій Марциновський.

"І головне: саме польська держава десь своїми діями, а десь недостатньою протидією винна у цьому підйомі антиукраїнської та, по суті, антиєвропейської ксенофобії.

Один з "батьків-засновників" цієї проблеми – президент Польщі Кароль Навроцький", – пише редактор.

За його словами, саме Навроцький використав надання президентом Зеленським імені героїв УПА військовому підрозділу для авантюрної, спрямованої на отримання політичних вигод кампанії, яка в результаті критично посилила демонізацію українців.

На практиці це призвело до різкого зростання агресії проти тих, що перебувають у Польщі, додає Марциновський.

Водночас автор колонки нагадує, що антиукраїнські настрої почали відчутно зростати у 2023 році – задовго до "спецоперації" Навроцького з відбирання в Зеленського нагороди.

Стартовою точкою тоді стала блокада українського кордону.

"Реакція уряду Дональда Туска на ту вакханалію із зупинкою українських фур із зерном та висипанням українського збіжжя з вагонів як її апогею була політично млявою, якщо не самоусуненням.

Електоральні міркування, обережність, загравання з фермерами – така тактика завжди лише заохочує радикалів до подальших дій", – зазначає редактор "Євро.

Як наслідок, додає автор колонки, польська держава як така привела антиукраїнську радикалізацію близько до точки неповернення.

Те, що відбувається в Польщі, суперечить не лише статті 2 Договору про ЄС, а також його директиві, що регламентує перебування в Польщі українських біженців.

"Держави-члени застосовують тимчасовий захист із належною повагою до прав людини та основних свобод…" – йдеться в ній.

Але, як наголошує Анатолій Марциновський, сотні тисяч українців не можуть безпечно почуватися в Польщі через розгорнуту проти них дискримінаційну кампанію – яка дуже нагадує ту, що її роками практикує путінська Росія.

"Ця спрямована проти українців ксенофобія однозначно потребує уваги Брюсселя.

У будь-якій формі.

Хоча б як класична глибока чи просто стурбованість Єврокомісії", – пише автор колонки.

Своє слово міг би сказати і Європарламент.

"Міжнародний резонанс є необхідним.

І Євросоюз може сказати найвагоміше слово", – резюмує редактор.

Докладніше – в колонці Анатолія Марциновського Свято ксенофобії у державі ЄС: Брюссель має відреагувати на антиукраїнські напади в Польщі.